Ухвала

від 01.07.2019 по справі 826/1393/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 липня 2019 року

Київ

справа №826/1393/18

адміністративне провадження №К/9901/17655/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі №826/1393/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЕІС ГРУП до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року позов ТОВ СЕІС ГРУП до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Відповідач оскаржив зазначене рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на те, що неможливість сплати судового збору є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Частиною третьою статті 295 КАС України (яка визначає загальний строк на апеляційне оскарження) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У свою чергу, згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Як вбачається зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, скаржник вперше звернувся з апеляційною скаргою 12 липня 2018 року, проте ухвалою суду апеляційної інстанції від 06 серпня 2018 року її було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору.

Вдруге апеляційна скарга подана апелянтом 05 вересня 2018 року.

Шостий апеляційний адміністративний суд, встановивши, що апеляційна скарга подана із пропуском передбаченого процесуальним законом строку, і наведені скаржником причини такого пропуску є неповажними, судовий збір не сплачено, ухвалою від 20 вересня 2019 року залишив скаргу без руху і запропонував скаржнику подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надати документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач надіслав клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, проте наведені апелянтом підстави визнані судом неповажними. Ухвалою від 12 жовтня 2018 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Втретє з апеляційною скаргою відповідач звернувся 26 березня 2019 року.

Шостий апеляційний адміністративний суд, встановивши, що апеляційна скарга подана із пропуском передбаченого процесуальним законом строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою від 05 квітня 2019 року залишив скаргу без руху і запропонував скаржнику подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надати документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач надіслав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що первинну апеляційну скаргу ним було подано в межах встановленого процесуального строку, проте її було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору. Коли відпали обставини, які унеможливлювали сплату судового збору, скаржник вдруге звернувся з апеляційною скаргою, оплативши збір у встановленому законом розмірі. Вважає, що відсутність фінансування державного органу є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналізуючи наведені апелянтом обставини, апеляційний суд визнав їх неповажними, та ухвалою від 07 травня 2019 року, яка є предметом касаційного оскарження, відмовив відповідачу у відкритті апеляційного провадження. При цьому, суд виходив з того, що відсутність належного фінансування, а також повторна подача апеляційної скарги, у зв`язку з поверненням первинної та вторинної не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Посилання скаржника на ту обставину, що ним було сплачено судовий збір за подачу первинної скарги (платіжне доручення від 25 липня 2018 року №2690), апеляційним судом було відхилено, оскільки з часу сплати судового збору до дня ухвалення рішення про повернення апеляційної скарги (07 травня 2019 року) скаржником не вжито було дій щодо направлення зазначеного платіжного доручення до суду апеляційної інстанції.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі №826/1393/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська