Рішення

від 26.06.2019 по справі 755/3974/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3974/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Сіренко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/3974/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 06.03.2019 року звернулась до суду з позовом у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 27/11/18-1 від 27.11.2018 року про її звільнення із займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновити на посаді менеджера з персоналу відділу по роботі з персоналом у Товаристві з обмеженою відповідальністю Футібол Україна з 27.11.2018 року. та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.11.2018 року до прийняття судом рішення суду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом № 02-К від 11.07.2014 року позивача було прийнято на посаду менеджера з персоналу відділу по роботі з персоналом до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна та наказом № 27/11/18-1 від 27.11.2018 року звільнено із займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Позивач зазначає, що на час перебування з відповідачем у трудових відносинах у неї 23.11.2015 року народилась перша дитина, у зв`язку з чим їй була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку терміном до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час закінчення відпустки вона перебувала на сьомому місяці вагітності за другою дитиною, про що заздалегідь повідомила працівників роботодавця.

З 26.11.2018 року вона мала встати до роботи. Проте прийшовши на роботу, за адресою АДРЕСА_2 , яка також є адресою місцезнаходження юридичної особи, відповідача вона не знайшла.

З 04.12.2018 року у неї був відкритий лікарняний лист з вагітністю та пологами, про що вона також заздалегідь повідомляла. 03.12.2018 року їй зателефонував представник відповідача ОСОБА_2 та повідомив, що генеральний директор ТОВ Футібол Україна ОСОБА_3 відмовляється нараховувати їй та вчиняти інші дії у зв`язку з декретною відпусткою.

Через це щодо порушення її прав вона листом від 07.12.2018 року зверталась до Головного управління Держпраці у Київській області.

Після того 20.12.2018 р. з телефонного номеру юриста ОСОБА_2 отримала на свій телефон повідомлення про інформування номеру її банківської карти для виплати зарплати.

Наступного дня 21.12.2018 року, зателефонувавши ОСОБА_2 , останній її повідомив, що вона заднім числом звільнена за прогул ще з 27.11.2018 року, обмовившись, що це була така реакція на її лист до Держпраці.

Надалі вона намагалася дійти з роботодавцем взаєморозуміння, оскільки мала народжувати та їй були вкрай необхідні соціальні виплати, через що телефонувала як юристу, так і генеральному директору ОСОБА_3 , проте останній взагалі відмовився спілкуватися з нею. Юрист спонукав її до написання заяви про звільнення за власним бажанням, щоб отримати якісь виплати, на що вона відмовила.

Через її звільнення заднім числом вона вдруге 27.12.2018 року надіслала звернення до Головного управління Держпраці у Київській області з проханням зробити інспекційне відвідування ТОВ Футібол Україна за юридичною адресою товариства, перевірити документи щодо її звільнення та вжити санкції до відповідача, виходячи з неправомірних дій останнього.

Також 13.01.2019 року вона надсилала лист відповідачу з вимогами виплатити заробітну плату за період коли їй не було надане робоче місце та не повідомлено про зміну місцезнаходження офісу, надіслати копію трудової книжки для оформлення довідок до державних установ та вжити заходів по оформленню декретної відпустки. Лист повернувся без вручення адресату.

06.02.2019 р. від ТОВ Футібол Україна вона отримала рекомендований лист яким їй направлено оригінал трудової книжки, на що вона згоди не надавала, та копію наказу про її звільнення.

Після цього вона втретє 06.02.2019 р. надіслала звернення до ГУ Держпраці у Київській області, однак відповіді на жодне звернення не отримала.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народилася друга дитина, але поновлення її порушених прав досі не відбулося, жодних соціальних виплат у зв`язку з вагітністю та пологами також не отримано.

Позивач зазначає, що її звільнення є незаконним, відповідач грубо порушив трудове законодавство, а саме ч. 3 ст. 184 КЗпП України, якою встановлено гарантії обмеження звільнення для вагітних жінок.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2019 р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву (а.с. 42, 43). У встановлений судом строк відповідач відзив не подав.

В судове засідання позивач не з`явилась, суду подала заяву з проханням розглянути справу без її участі, в заяві вказала, що позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд повідомлено не було.

Відповідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного 26.06.2019 року судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи без участі позивача та представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом № 02-К від 11.07.2014 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду менеджера з персоналу відділу по роботі з персоналом до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна , що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а.с. 15).

Наказом № 17-К від 07.12.2015 року ТОВ Футібол Україна позивачу надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.01.2016 р. по 23.11.2018 р. (а.с. 70).

Отже, позивач мала приступити до роботи з 26.11.2018 р., який був першим робочим днем після 23.11.2018 року.

Як убачається з копії наказу ТОВ Футібол Україна № 27/11/18-1 від 27.11.2018 р., ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин більше ніж чотири години підряд (за прогул) відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України з 27 листопада 2018 року (а.с. 23).

З пояснень позивача, вона 26.11.2018 року приходила працювати на своє робоче місце за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, однак підприємство там не знаходилось, у зв`язку з чим приступити до роботи вона не мала змоги.

Відповідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.03.2019 року місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна , ідентифікаційний код 38218107, зареєстроване за адресою: м. Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19 (а.с. 24).

Суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що вона з 26.11.2018 року виходила на роботу в ТОВ Футібол Україна за вищезазначеною адресою, проте відповідач там не знаходився, у зв`язку з чим позивач з об`єктивних причин не могла приступити до виконання своїх трудових обов`язків, оскільки про вказаний факт свідчать письмові звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області від 07.12.2018 р., від 27.12.2018 р., від 06.02.2019 р., у яких серед іншого позивач зазначала про те, що ТОВ Футібол Україна не повідомило її про нове місце розташування товариства, не надало робоче місце у період з 26.11.2018 р. по 03.12.2018 р., приховує від неї своє фактичне місцезнаходження (а.с. 17-20).

Позивач також надсилала лист відповідачу від 13.01.2019 р. з повідомленням, що в орендованих приміщеннях на 10 поверсі по АДРЕСА_2 ТОВ Футібол Україна відсутнє, її не було повідомлено про переміщення або ліквідацію товариства, вона перебуває на дев`ятому місяці вагітності, просила виплатити заробітну плату з 26.11.2018 р. по час написання листа, вжити заходів по оформленню декретної відпустки (а.с. 21). Даний лист повернувся без вручення адресату з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с. 22).

Головним управлінням Держпраці у Київській області ОСОБА_1 була надана відповідь від 06.05.2019 р., у якій зазначається про те, що за результатами проведення інспекційного відвідування на ТОВ Футібол Україна за зверненням позивача був складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 16.04.2019 р. у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування (а.с. 72).

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідачем суду не надано жодних доказів щодо підстав видачі спірного наказу про звільнення позивача згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, дотримання процедури його винесення, у тому числі підтверджень стосовно відсутності ОСОБА_1 на роботі, отримання від позивача письмових пояснень з приводу порушення трудового законодавства.

При цьому суд також враховує ті обставини, що на момент звільнення позивач була вагітна, що підтверджується листком непрацездатності серії АДХ № 550150 від 04.12.2018 р. (а.с.16) та свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).

За приписами частини 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

За викладених обставин суд вважає, що наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна № 27/11/18-1 від 27.11.2018 року про звільнення ОСОБА_5 є незаконним, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Щодо вимоги позивача про скасування спірного наказу про звільнення слід зазначити наступне.

Суд, як і будь який інший орган по розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, оскільки це не передбачено чинним законодавством, крім того він не може зобов`язувати юридичну особу встановлювати спосіб виконання адміністративних функцій, так як законодавством України, яким регулюються трудові правовідносини, чітко визначено, що внесення і скасування записів відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, які проводяться на підставі прийнятих наказів, у тому числі рішень суду. До повноважень суду належить лише перевірка законності таких записів та видання наказів.

Тому вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

Порушення норм трудового законодавства яким встановлено заборону звільнення вагітних жінок, є підставою для поновлення працівника на роботі.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до моменту його звільнення на займаній посаді.

Отже, позивача слід поновити на посаді менеджера з персоналу відділу по роботі з персоналом ТОВ Футібол Україна з 27.11.2018 року.

Згідно ст. 235 КЗпП України, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.11.2018 року по 26.06.2019 року за 143 робочих дні (з 28.11.2018 р. по 31.12.2018 р. - 23 робочих дні та з 01.01.2019 р. по 26.06.2019 р. - 120 робочих днів), відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 зі змінами.

Відповідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України по формі ОК-7, ТОВ Футібол Україна позивачу востаннє було нараховано заробітну плату у листопаді 2015 р. в сумі 1608 грн., у грудні 2015 р. - 1661,60 грн., у січні 2016 р. - 911,20 грн. (а.с. 71).

Разом з тим, відповідно положень ст. 3-1 Закону України Про оплату праці , розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 95 КЗпП України, розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці, що також визначено ст. 3 Закону України Про оплату праці .

Відповідно норми ч. 1 ст. 2 КЗпП України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

З урахуванням викладеного суд вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу слід розраховувати, виходячи із мінімальної заробітної плати, яка Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлена у розмірі 3723 грн. та Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлена у розмірі 4173 грн. У зв`язку з цим середньоденний заробіток позивача у 2018 р. становить в сумі 177 грн. 29 коп. та середньоденний заробіток позивача у 2019 р. становить 200,30 грн.

Отже, за час вимушеного прогулу з 28.11.2018 р. по 31.12.2018 р. за 23 робочих дні середній заробіток позивача становить у розмірі 4 077,67 грн. та з 01.01.2019 р. по 26.06.2019 р. за 120 робочих днів становить у розмірі 24 036 грн., що загалом складає 28 113,67 грн.

У спростування вищезазначеного будь яких доказів відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню частково.

Згідно п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку з відповідача на користь позивача у розмірі 4173 грн. підлягає негайному виконанню.

Пунктом 6 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , осіб, які понесли судові витрати по даній справі не встановлено, судом не вирішується питання про судові витрати.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 40, 95, 184, 235 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 зі змінами, ст. ст. 3, 3-1 Закону України Про оплату праці ,ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 280, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна від 27.11.2018 року № 27/11/18-1 про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера з персоналу відділу по роботі з персоналом Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна з 27 листопада 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28 113 (двадцять вісім тисяч сто тринадцять) грн. 67 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку з Товариства з обмеженою відповідальністю Футібол Україна на користь ОСОБА_1 у розмірі 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 00 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Футібол Україна , місце знаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38218107.

Повне судове рішення складено 01 липня 2019 року.

Суддя Л.М.Виниченко