Постанова

від 01.07.2019 по справі 916/2429/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2429/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від ПАТ Імексбанк - Митюк С.П., довіреність № 230318/2 від 23.03.2018 року;

від ТОВ Україна - Новікова Т.О., довіреність № б/н від 08.04.2019 року;

від ПрАТ Футбольний клуб Чорноморець - Новікова Т.О., довіреність № б/н від 09.01.2019 року;

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Щербина О.Ю., довіреність № 27-11007/19 від 01.07.2019 року;

від ТОВ Ветеран - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року, м. Одеса, суддя Невінгловська Ю.М., повний текст рішення складено 28.03.2019 року

у справі № 916/2429/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Одеса

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеран", м. Одеса;

2) Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", м. Одеса;

3) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ;

про: припинення правовідносин та визнання іпотеки припиненою, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Імексбанк , м. Одеса, в якій просило суд припинити правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса та Публічним акціонерним товариством Імексбанк , м. Одеса за договором про відкриття кредитної лінії від 31.08.2012 року № 73/12 (із урахуванням додаткових угод) на підставі ч.4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , визнати припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012 року нотаріально за реєстровим № 2094, що укладений між Публічним акціонерним товариством Імексбанк , м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що правовідносини за кредитним договором від 31.08.2012 року № 73/12, який укладено між Публічним акціонерним товариством Імексбанк , м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса є припиненими у зв`язку з виконанням вказаного зобов`язання в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку шляхом позасудового задоволення вимог на підставі реєстрації права власності на об`єкт іпотеки за договором іпотеки від 25.12.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Імексбанк , м. Одеса та Приватним акціонерним товариством Футбольний клуб Чорноморець . За таких обставин позивач вважає, що в результаті припинення основного зобов`язання також є припиненою іпотека, яка виникла відповідно до умов договору іпотеки від 31.08.2012 року № 2094, укладеного між Публічним акціонерним товариством Імексбанк , м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2018 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі № 916/2429/18, а також залучено до участі у справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса та Приватне акціонерне товариство Футбольний клуб Чорноморець , м. Одеса.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2019 року до участі у справі № 916/2429/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі №916/2429/18 (суддя Невінгловська Ю.М.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Одеса відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та інтересів, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили, наразі, про висування банком майнових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса, як майнового поручителя за іпотечним договором від 31.08.2012 року № 2094, в зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про недоцільність застосування положень ст. 36 Закону України Про іпотеку . Тому, на думку суду першої інстанції, застосування приписів зазначеної статті можливе лише у разі наявності в діях, у даному випадку банку, неправомірного заявлення майнових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса, у разі припинення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою в зв`язку із позасудовим задоволенням відповідних вимог, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі № 916/2429/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що правовідносини за кредитним договором від 31.08.2012 року № 73/12 на теперішній час є припиненими у зв`язку із виконанням вказаного зобов`язання в порядку ч.4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , оскільки внаслідок припинення основного зобов`язання також є припиненою і іпотека, що виникла відповідно до умов договору іпотеки від 31.08.2012 року.

Так, скаржник зазначає, що основне зобов`язання, а саме: кредитний договір від 31.08.2012 року № 73/12, припинилось внаслідок задоволення банком своїх вимог у позасудовому порядку, шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80289,00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, які були предметом іпотечного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк", м.Одеса та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець", м.Одеса від 25.12.2014 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань 41 юридичних осіб-боржників за 41 кредитними договорами, в тому числі і зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса за договором про відкриття кредитної лінії від 31.08.2012 року № 73/12 (із урахуванням додаткових угод).

Факт припинення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса за договором про відкриття кредитної лінії від 31.08.2012 року № 73/12 (із урахуванням додаткових угод), встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме - ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2018 року у справі № 916/1961/15, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 року, на думку позивача, є преюдиційним та не потребує повторного доведення.

Крім того, скаржник зазначає, що на теперішній час Публічним акціонерним товариством "Імексбанк", м. Одеса ініційовані позови про звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 31.08.2012 року, які перебувають в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області. Товариство з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса наразі вже не є власником об`єктів нерухомості, які становили предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.08.2012 року, у зв`язку з їх відчуженням на користь фізичних та юридичних осіб. У випадку звернення стягнення з боку Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса на вищевказане майно, та, як наслідок, позбавлення чинних власників права власності на таке майно, останні, виходячи із положень ст. 659, 661 Цивільного кодексу України, отримують право на пред`явлення вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса з приводу відшкодування збитків, завданих втратою права власності на товар із підстав, що виникли до укладення договорів купівлі-продажу. З урахуванням зазначеного, скаржник вважає, що його права та охоронювані законом інтереси є такими, що порушуються в результаті наявності чинних правовідносин за іпотечним та кредитним договором, які створюють для Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса передумови для звернення стягнення на вищезазначені об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року (головуючий суддя Богацька Н.С., судді Принцевська Н.М., Ярош А.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

02.05.2019 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м . Одеса залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі № 916/2429/18 залишити без змін, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. №25385/18 від 07.12.2018 року. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач зазначає, що позовна вимога, в частині визнання припиненою іпотеки, була пред`явлена безпідставно, з огляду на те, що позивач не є власником предмету іпотеки за іпотечним договором від 31.08.2012 року № 2094, а тому не є стороною вказаних правовідносин, а посилання скаржника на можливі претензії до нього зі сторони нових іпотекодавців у майбутньому, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції не розглядались, а обставини, яких наразі не існує та існування яких у майбутньому лише припускається, не можуть бути підставою для звернення з позовом.

Що стосується позовних вимог в частині припинення правовідносин за кредитним договором, то відповідач зазначає, що вони також є необґрунтованими, оскільки позивач не є стороною цього кредитного договору і останній не стосується його прав та обов`язків, а тому такий спосіб захисту суперечить законодавству та правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду.

Банк також зазначає, що іпотечний договір від 31.08.2012 року № 2094 є чинним, оскільки Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 року по справі № 916/2179/17, яка набрала законної сили, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса та застосовано наслідки недійсності нікчемних в силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб договорів про зміни № 5, № 6, № 7 та Договору про розірвання Іпотечного договору, укладених між сторонами по справі, шляхом повернення сторін у стан, який існував до укладення цих правочинів, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна, які були зареєстровані згідно Іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим № 2094. Крім того, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стосовно преюдиціального значення судових рішень банк наголошує на тому, що ухвала Господарського суду Одеської області від 04.05.2018 року у справі №916/1961/15, якою визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду, не є рішенням суду, ухваленим за результатом розгляду справи по суті, в якому встановлюються певні факти або обставини, а є ухвалою, постановленою з вирішення процесуального питання в якій ніяких преюдиціальних фактів не встановлено, а отже, остання не може звільнити позивача від доказування.

Крім того, відповідач вказує на те, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25.12.2014 року погашеною є заборгованість лише позичальників ТОВ ТБА ПРОМБУД , ТОВ КРУЇЗ ДЕЛЮКС , ТОВ КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ та ТОВ МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ЧОРНЕ МОРЕ , що підтверджується постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року по справі №918/539/17 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року по справі № 907/600/17. Отже, зобов`язання за Кредитним договором від 31.08.2012 року № 73/12 не припинилося в силу його невиконання, а стягнення на Предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25.12.2014 року відбулося в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, відмінними від того, що є предметом розгляду даної справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року (головуючий суддя Богацька Н.С., судді Принцевська Н.М., Ярош А.І.) справу №916/2429/18 призначено до розгляду.

22.05.2019 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса надійшло клопотання про врахування правового висновку Верховного Суду у справі №916/2238/17.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.06.2019 року № 288, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/2429/18, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року справу № 916/2429/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники учасників справи підтримали власні доводи та заперечення з мотивів, які викладені письмово.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеран", м. Одеса, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалами суду не була визнана обов`язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями присутніх представників сторін і третьої особи, а повний текст постанови направляється учасникам справи в установленому порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі №916/2429/18 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк", м. Одеса (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветеран", м. Одеса (позичальник) було укладено мультивалютний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 73/12 (кредитний договір), за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 1 995 659 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки 11,5% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма траншами до 26.12.2016, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

В забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса за Мультивалютним кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 31.08.2012 року № 73/12, між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк", м. Одеса (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса (Іпотекодавець) 31.08.2012 року було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріально за реєстровим № 2094, відповідно до умов п. 1.3 якого, банку в іпотеку було передано нерухоме майно, яке належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, а саме:

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,9 кв.м., загальною площею 87,6 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", ап. 218;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "А", ап. 22;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "В", ап. 65;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,8 кв.м., загальною площею 87,5 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Г", ап. 91;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,5 кв.м., загальною площею 87,2 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", ап. 220;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,7 кв.м., загальною площею 87,4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", ап. 197;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "В", ап. 84;

- апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 266,5 кв.м., загальною площею 273,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "А", ап. 1;

- апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 266,6 кв.м., загальною площею 273,9 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "А", ап. 26;

- апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 266,6 кв.м., загальною площею 273,9 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", ап. 222;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Е", ап. 161;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м,, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д", ап. 127.

Пунктом 6.2. іпотечного договору від 31.08.2012 року сторони погодили, що право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання, забезпеченого цією іпотекою, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством.

В подальшому, Договорами про зміни № 1 від 03.10.2012 року, № 2 від 18.04.2013 року, № 3 від 17.07.2013 року, № 4 від 27.02.2014 року, № 5 від 17.04.2014 року, № 6 від 27.05.2014 року та № 7 від 11.09.2014 року сторонами вносились зміни до Іпотечний договір від 31.08.2012 року, посвідченого нотаріально за реєстровим № 2094. Зокрема, договорами про зміни № 2, № 3, № 5, № 6 та № 7 сторони внесли зміни в пункт 1.3. Іпотечного договору шляхом виключення з предмету іпотеки наступного майна:

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "В", ап. 84;

- апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 266,6 кв.м., загальною площею 273,9 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "А", ап. 26.

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,8 кв.м., загальною площею 87,5 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Г", ап. 91;

- апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 266,5 кв.м., загальною площею 273,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальнинька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "А", ап. 1;

- апартамент трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 266,6 кв.м., загальною площею 273,9 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальнинька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", ап. 222;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Е", ап. 161;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "А", ап. 22.

Як стверджують сторони та встановлено під час розгляду справи № 916/2179/17, судові рішення у якій набрали законної сили, за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеран", м. Одеса та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, на підставі вказаних змін до іпотечного договору було знято заборони відчуження з вказаного нерухомого майна та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на це майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.

27.12.2014 року між тими ж сторонами було укладений договір про розірвання Іпотечного договору від 31.08.2012 року № 2094 з Договорами про зміни № 1 від 03.10.2012 року, № 2 від 18.04.2013 року, № 3 від 17.07.2013 року, № 4 від 27.02.2014 року, № 5 від 17.04.2014 року, № 6 від 27.05.2014 року та № 7 від 11.09.2014 року.

На підставі зазначеного вище договору було знято заборони відчуження з вказаного в іпотечному договорі нерухомого майна та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав, щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на:

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,8кв.м., загальною площею 87,6 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", ап. 218;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "В", ап. 65;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,5кв.м., загальною площею 87,2 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", ап. 220;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,7 кв.м., загальною площею 87,4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальнинька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж", ап. 197;

- апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м,, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д", ап. 127.

Разом з тим, 25.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк", м.Одеса (Іпотекодержатель) та майновим поручителем Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець", м. Одеса (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань 41 юридичної особи-боржником за 41 кредитним договором (зокрема, зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м.Одеса за кредитним договором від 31.08.2012 року № 73/12 (із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки).

Пунктами 3.1.6, 3.1.7 іпотечного договору від 25.12.2014 року сторони передбачили, що Іпотекодержатель має право вимагати від Боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором, а при незадоволенні вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору за наявності підстав, перелічених у договорі; звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених пунктом 3.1.6 договору, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог іпотекодержателя, і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Одночасно, пунктом 5.1. іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або часткової несплати у передбачені Кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитним договором;

- незалежно від настання терміну виконання Боржником будь-яких зобов`язань за Кредитним договором при виникненні підстав, вказаних у п. п. 3.1.4., 3.1.6. цього Договору, та у разі надання Іпотекодавцем недостовірної інформації згідно п.2.1 цього договору.

У пункті 6.1 Іпотечного договору сторонами передбачено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя (стягувача у справі), яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, зокрема, шляхом прийняття Предмета іпотеки (нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , які складаються з будівель, загальною площею 80289,0 кв. м., основною площею 67037,5 кв.м., то знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20 (один дріб двадцять), та розташовані на земельній ділянці, площею 62403 кв.м, яка знаходиться в оренді Акціонерного товариства Футбольний клуб ЧОРНОМОРЕЦЬ , у власність в порядку статті 37 Закону України Про іпотеку .

Як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, Публічне акціонерне товариство "Імексбанк", м. Одеса здійснило позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки).

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2016 року у справі №916/1961/15, яке набрало законної сили, задоволено позов Публічного акціонерного товариства Імексбанк , м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса та стягнуто з останнього на користь банку 668659,00 дол. США заборгованості за кредитним договором від 31.08.2012 року № 73/12. На примусове виконання зазначеного рішення суду судом 05.05.2016 року було видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2018 року у справі №916/1961/15, яка набрала законної сили, за результатами апеляційного перегляду, в порядку ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, наказ Господарського суду Одеської області від 05.05.2016 року по справі № 916/1961/15 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства Імексбанк , м. Одеса заборгованості за кредитом у розмірі 668659,00 дол. США визнано таким, що не підлягає виконанню, через припинення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса за мультивалютним кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 31.08.2012р. № 73/12 (із урахуванням додаткових угод), в зв`язку з набуттям АТ Імексбанк в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону Чорноморець , відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов`язань, в тому числі і зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса за договором про відкриття кредитної лінії № 10/14 від 24.02.2014 року (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку .

В свою чергу, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 року по справі № 916/2179/17, яка набрала законної сили, було задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеран", м. Одеса та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та застосовано наслідки недійсності договорів про зміни № 5 від 17.04.2014 року, № 6 від 27.05.2014 року та № 7 від 11.09.2014 року до Іпотечного договору від 31.08.2012 року № 2094, а також договору від 27.12.2014 року про розірвання Іпотечного договору від 31.08.2012 року № 2094, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Одеса, переданого в іпотеку за вищезазначеним договором.

За таких обставин позивач зазначає про порушення його прав, як майнового поручителя перед банком за іпотечним договором від 31.08.2012 року за реєстровим № 2094, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк", м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса, в якості забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , м. Одеса за договором про відкриття кредитної лінії від 31.08.2012 року № 73/12 (із урахуванням додаткових угод) з підстав, встановлених в ухвалі суду від 04.05.2018 року у справі № 916/1961/15 та в силу приписів ст. 36 Закону України Про іпотеку .

Норми права, які регулюють спірні правовідносини.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6)

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма кореспондується, також зі ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Закон України Про іпотеку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За приписами ст. 17 Закону України Про іпотеку , іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно ст. 37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо заявлених первісних позовних вимог та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі з відхиленням інших аргументів апеляційної скарги.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку , законодавцем визначена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

Шлях позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України Про іпотеку , вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Названим вище Законом чітко визначаються умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки: це - визначення такого шляху в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого шляху і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Таким чином, Законом встановлено спосіб задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі, зокрема, відповідного застереження в іпотечному договорі. Цей спосіб реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено згідно іпотечного договору усі існуючі борги позичальника, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

19.03.2018 року Публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК , набуло у власність майно, яке є предметом іпотеки, а саме: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80289,00 кв.м., реалізувавши при цьому право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Отже іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя.

Тобто, кредитор скористався своїм правом та задовольнив забезпечені іпотекою вимоги до боржника шляхом набуття права власності на предмети іпотеки.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними (частина 4 статті 36 Закону в редакції, чинній на момент реєстрації банком за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80289,00 кв.м., що розташовані за адресою: Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20).

Юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України є припинення зобов`язання. Таким чином, з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов`язків сторін, що складають зміст конкретного зобов`язального правовідношення.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави (постанова Верховного суду України від 04.02.2015 року № 6-243цс14).

Такі правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у справі № 756/31271/15-ц від 20.06.2018, у справі № 759/6703/16-ц від 13.02.2019, у справі № 873/26/18 від 02.04.2019 та у справі № 643/18466/15-ц від 27.02.2019, в яких, зокрема, зазначено, що положення статті 36 Закону України Про іпотеку передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України Про іпотеку , зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону, всі наступні вимоги є недійсними, а за змістом статей 1, 33, 36 Закону України Про іпотеку використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки по іншим іпотечним договорам, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Наразі, згідно з умовами іпотечного договору, що був підставою для здійснення дій відповідачем щодо задоволення своїх вимог у позасудовому порядку, іпотекою було забезпечено сплату позичальниками або іпотекодавцем (разом чи окремо) існуючих та майбутніх боргів усіх 41 позичальників ( в тому числі і ТОВ Ветеран ) у строки та на умовах, зазначених в кредитних договорах, що узгоджується зі статтею 7 Закону України Про іпотеку .

При цьому, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку несе ризики, які пов`язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника, так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

Що стосується посилань учасників справи на преюдиційність фактів, встановлених судовими рішеннями у справах №№ 916/1961/15 та 918/539/17, №907/600/17, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку судова колегія вважає, що підстав для застосування цієї норми по відношенню до вищевказаних судових рішень є недоцільним, оскільки в них мало місце тільки дослідження наявних доказів по справах і їх оцінка, а не встановлення фактів, які були б преюдиційними по даній справі, яка стосується саме дослідження питання щодо наявності або відсутності порушеного права позивача при зверненні з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012 року нотаріально за реєстровим № 2094, що укладений між Публічним акціонерним товариством Імексбанк , м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем обставини порушення його прав та законних інтересів.

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012 року нотаріально за реєстровим № 2094, що укладений між публічним акціонерним товариством Імексбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна та вважає його помилковим, оскільки вимоги позивача по справі є правомірними та кореспондуються з вищевказаними нормами права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи норми процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, за приписами якої способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Передбачені законодавством способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Разом із тим кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Укладення між сторонами у справі іпотечного договору стало підставою для виникнення між ними прав та обов`язків з приводу виконання умов вказаного договору. Слід зазначити, що у разі існування між сторонами, які перебувають між собою в певних правовідносинах, спору про припинення зобов`язань за договором, такий спір може бути передано на вирішення суду, а вимога про визнання припиненими зобов`язань за договором по суті є вимогою про припинення господарських правовідносин за цим договором, що відповідає передбаченим статтею 16 ЦК і статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту.

Отже, у світлі встановлених обставин щодо припинення існування між сторонами зобов`язальних відносин як в силу ст. 17 Закону України Про іпотеку , так і норм ст. 36 вказаного Закону, колегія суддів зазначає про наявність у позивача, як іпотекодавця за спірним договором іпотеки, порушеного (невизнаного / оспорюваного) права позивача, яке підлягає захисту, оскільки, як зазначив сам відповідач, договір іпотеки, який є підставою позову, не розірваний, не визнаний недійсним і є чинним.

При цьому, обставини вибуття предмета іпотеки із власності позивача, як помилково зазначає відповідач, не є перешкодою у здійсненні судового захисту, оскільки в даному випадку позов спрямований на усунення невизначеності у праві, яка обумовлена наявністю чинного договору іпотеки та обставинами припинення зобов`язальних правовідносин, про що зазначалося вище.

Судова колегія відхиляє доводи відповідача та третьої особи стосовно нібито існування основного зобов`язання в даному випадку, оскільки ними не доведено належними та допустимими доказами по справі факт того, що сума вартості майна, яке було отримано у власність відповідачем в позасудовому порядку, є меншою за суму кредитного зобов`язання за договором, на підставі якого було укладено іпотечний договір.

До того ж, в даному випадку мова йде про те, що у сторони іпотечного договору, який діє по теперішній час, вже немає предмету іпотеки і для позивача дійсно припинилися зобов`язальні іпотечні правовідносини з відповідачем в будь-якому випадку.

З огляду на вищевикладене, судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права при розгляді вимоги позивача в частині визнання припиненою іпотеки, а тому, висновок Господарського суду Одеської області про відмову у позові в частині визнання припиненою іпотеки є таким, що не відповідає обставинам справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про припинення правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Ветеран та Акціонерним товариством Імексбанк за договором про відкриття кредитної лінії № 73/12 від 31.08.2012 року, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки, позивач не є стороною кредитного договору, а законом чи іншим актом право на звернення до суду в інтересах інших осіб йому не надавалось.

У відповідності до приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі № 916/2429/18 частково не відповідає обставинам справи та вимогам закону і є достатні правові підстави для його часткового скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м.Одеса до Публічного акціонерного товариства Імексбанк , м. Одеса, за участю третіх осіб, які не заявляють позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , 2) Приватного акціонерного товариства Футбольний клуб Чорноморець , 3) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012 року нотаріально за реєстровим № 2094, який укладений між Публічним акціонерним товариством Імексбанк , м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (65044, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4-Д) на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі № 916/2429/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі № 916/2429/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , м.Одеса до Публічного акціонерного товариства Імексбанк , м. Одеса, треті особи, які не заявляють позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеран , 2) Приватного акціонерного товариства Футбольний клуб Чорноморець , 3) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012 року нотаріально за реєстровим № 2094, що укладений між Публічним акціонерним товариством Імексбанк , м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна , м. Одеса скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством Імексбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна , посвідченого 31.08.2012 у нотаріальному порядку за реєстровим № 2094.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі № 916/2429/18 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Імексбанк , 65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 12 - А, ЄДРПОУ 20971504 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 4-Д, ЄДРПОУ 20939771 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1762 грн., за подання апеляційної скарги в сумі 2643 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 01.07.2019 року, повний текст постанови складено 03.07.2019 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

А.І. Ярош