Рішення

від 03.07.2019 по справі 910/5811/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2019Справа № 910/5811/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехальянс" (03150, м. Київ, вул. К. Малевича буд. 86-Б)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Авто Плюс" (02093, м. Київ, вул. Поліська буд.15/2)

про стягнення 41 085,67 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехальянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Авто Плюс" про стягнення 41 085,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з огляду на закінчення дії дилерського договору №82 від 19.02.2018 у відповідача існує перед позивачем заборгованість у розмірі 37 166,10 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язання щодо розрахунку за поставлений товар та яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані до стягнення 3% річних у розмірі 871,95 грн та інфляційні втрати у розмірі 3047,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5811/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Станом на 18.06.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехальянс" (надалі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес-Авто Плюс" (надалі - Дилер, відповідач) був укладений Дилерський договір №82 (надалі- договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Дилер прийняти і оплатити видаткові матеріали Саг FIT , BetaCord , Reiz , Huberth (надалі - товар). Дилеру присвоюється статус Офіційного Дилера вищевказаного товару в м. Києві (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору Дилер погоджує з Постачальником конкретну кількість і номенклатуру купованого товару шляхом розміщення замовлення, який підлягає акцепту (прийняття Постачальником). Замовлення приймаються Постачальником у Дилера в письмовій формі (факсом, електронною поштою, особисто на бланку або за допомогою системи замовлень Постачальника).

Акцептом замовлення вважається виставлення Постачальником рахунку Дилерові на суму замовлення (п. 4.2. договору).

Згідно з умовами п. 4.3. договору поставка партії товару здійснюється із складу Постачальника в м. Києві на умовах поставки, визначених сторонами як відповідних умовах EXW (Франко завод-склад Постачальника - згідно Правил ІНКОТЕРМС-2010) і оформляється накладною на товар, а в разі потреби - також довіреністю від Дилера на право отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) від Постачальника, оформленої згідно вимог законодавства України, та/або товарно-транспортною накладною (у разі отримання товару Перевізником).

Постачальник вважається таким, що виконав свої обов`язки по постачанню, коли він надасть не відвантажений в який-небудь транспортний засіб товар у розпорядження Дилера (або Перевізника на підставі відповідного письмового розпорядження (або довіреності) Дилера із зазначенням про передачу товару перевізнику) на своєму підприємстві (складі)

Постачальник не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб Дилера або Перевізника.

Відповідно до п. 4.12 датою поставки товару вважається дата підписання відповідних документів на передачу товару представниками сторін (тобто, накладної на товар, а в разі потреби, - також Довіреністю від Дилера на право отримання товарно-матеріальних цінностей (товар) від Постачальника, оформленої згідно вимог законодавства України), або дата підписання відповідних документів на передачу товару Постачальником і Перевізником (товарно-транспортна накладна).

Товар відпускається Дилерові на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено Додатковими угодами (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що Дилер здійснює платежі за договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, відповідно до виставлених рахунків на оплату.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018. Після закінчення терміну дії договору зобов`язання сторін, що виникли протягом строку його дії, але не виконані ними до моменту його закінчення, залишаються в силі аж до їх повного виконання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторону від відповідальності за неналежне виконання або невиконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 9.1 договору).

19 лютого 2019 року Додатковими угодами №1, №2 та №4 до договору Дилер зобов`язався закупити товарів: Reiz на суму 30 000 євро за один календарний рік, Саг FIT на суму 30 000 євро за один календарний рік, BetaCord на суму 12 000 євро за один календарний рік, Huberth на суму 4 000 євро за один календарний рік.

Так, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 55 652,20 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними №239 від 06.03.2018 та № 245 від 12.03.2018.

За доводами позивача, поставка товару здійснювалась без попередньої оплати, яка передбачена п. 3.3. договору, та без подальшої оплати після прийняття товару, всупереч виставленим відповідачу рахункам на оплату №194 від 06.03.2018 на суму 34 474,90 грн та №199 від 12.03.2018 на суму 21 177,30 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з Претензією-вимогою №1 від 17.07.2018р. (вих.№61), відповідно до якої вимагав від відповідача сплатити існуючу заборгованість за договором у розмірі 55 652,20 грн у строк до 20.07.2018.

При отриманні даної претензії-вимоги відповідач погодився сплати існуючу заборгованість до 31.07.2018.

З наявної у матеріалах справи видаткової накладної №ВП-0000002 від 23.08.2018 вбачається, що частина поставленого раніше товару була повернута відповідачем та прийнята позивачем на суму 18 486,10 грн.

Таким чином, за доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 37 66,10 грн та підставою для нарахування 3% річних у розмірі 871,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 3047,62 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 55 652,20 грн, що підтверджується видатковими накладними №239 від 06.03.2018 та № 245 від 12.03.2018.

Тобто, вищевказаними видатковими накладними, які були підписані та скріплені печатками сторін, підтверджується, що позивач належним чином виконав умови договору по поставці товару, а відповідач в свою чергу без жодних заперечень щодо кількості та якості отримав вказаний товар.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, умовами договору була передбачена 100% передоплата, однак, незважаючи на умови п. 3.3. договору поставка товару була здійснена позивачем без попередньої оплати.

Виставлення позивачем рахунків на оплату №194 від 06.03.2018 та №199 від 12.03.2018 відбулось після поставки відповідного товару, проте, їх оплата з боку відповідача здійснена не була.

З матеріалів справи вбачається, що з метою сплати заборгованості за договором у розмірі 55 652,20 грн позивач звертався до відповідача з Претензією-вимогою №1 від 17.07.2018р. (вих.№61), за результатами отримання якої відповідач погодився сплати борг до 31.07.2018.

Таким чином, враховуючи відсутність з боку позивача будь-яких заперечень щодо визначеної дати, сторони погодили виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати фактично поставленого товару у строк до 31.07.2018 року.

Судом встановлено, що 23.08.2018 на підставі видаткової накладної №ВП-0000002 відповідачем було лише повернуто позивачу товар на загальну суму 18 486,10 грн, інша частина поставленого товару у розмірі 37 166,10 грн залишена без оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 37 166,10 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 871,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 3047,62 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехальянс".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем до позовної заяви було додано попередній розрахунок судових витрат, які останній просить покласти на відповідача, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Відповідно п. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що доказів про понесення позивачем судових витрати на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не надано (надано лише договір №10/19 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.04.2019 з додатком), суд приходить до висновку, що заявлені судові витрати в цій частині відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Авто Плюс" (02093, м. Київ, вул. Поліська буд. 15/2, ідентифікаційний код 41669159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехальянс" (03150, м. Київ, вул. К. Малевича буд. 86-Б, ідентифікаційний код 33494790) основний борг у розмірі 37 166 (тридцять сім тисяч сто шістдесят шість) грн 10 коп., 3 % річних у розмірі 871 (вісімсот сімдесят одну) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 047 (три тисячі сорок сім) грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.07.2019

Суддя Л. Г. Пукшин