Рішення

від 09.06.2019 по справі 910/4270/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2019Справа № 910/4270/19

За позовомПовного товариства "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і компанія" до Державного спеціалізованого підприємства "Укрспецторг" простягнення 91 542,34 грн. Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 91 542,34 грн. з яких: 63 412,76 грн. пеня, 22 125,58 грн. інфляційні втрати, 6004,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі 5.1 Договору на поставку брухту дорогоцінних металів від 26.04.2017 №1238/26-04 за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідач повинен сплатити 63 412,76 грн. пені, окрім того, в силу вимог ст. 625 ГПК України відповідач повинен сплатити позивачу інфляційні втрати та 3% річних до повного фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/12743/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4270/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.04.2019 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 12.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва було розглянуто справу №910/12743/17 за позовом повного товариства "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і компанія" до державного спеціалізованого підприємства "Укрспецторг" про стягнення 132 087,29 грн.

10.10.2017 Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №910/12743/17, яким вирішено стягнути з державного спеціалізованого підприємства "Укрспецторг" на користь повного товариства "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і компанія" 132 087 (сто тридцять дві тисячі вісімдесят сім) грн 29 коп. - суму боргу та 1981 (тисячу дев`ятсот вісімдесят одну) грн 00 коп - витрати по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/12743/17 залишено без змін, отже рішення суду від 10.10.2017 у справі №910/12743/17 набрало законної сили 29.01.2018.

Господарським судом у справі №910/12743/17 було встановлено факт прострочення оплати заборгованості за поставлені матеріальні цінності згідно з Договором від 26.04.2017 №1238/26-04 на поставку брухту дорогоцінних металів в розмірі 132 087,29 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом у справі №910/12743/17 був встановлений факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань на суму 132 087,29 грн.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов`язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно з п.2.5. Договору цінності від постачальника повинні надсилатися цінними посилками, обшитими тканиною без зовнішніх швів, у мішках з брезентової (або іншої цупкої) тканини чи в дерев`яних ящиках, що виключає доступ до цінностей без пошкодження печаток (пломб).

Відповідно до п.3.1. Договору остаточне приймання цінностей (посилок) з перевіркою їх кількісних та якісних характеристик, з визначенням вартості поставлених цінностей проводиться покупцем не пізніше тридцяти календарних днів після дати отримання посилки з оформленням акта про остаточне приймання цінностей.

Згідно з п.2.6. Договору Оціночна вартість посилки визначається за закупівельними цінами на дорогоцінні метали у брухті, які встановлюються розпорядженням Державного Спеціалізованого підприємства "УКРСПЕЦТОРГ" та діють на дату складання опису цінностей.

Відповідно до п.3.1. Договору приймання посилок з цінностями проводиться покупцем відповідно до вимог Державного спеціалізованого підприємства "УКРСПЕЦТОРГ" попереднє приймання посилок з цінностями проводиться без розпакування за кількістю місць, масою брутто та оціночною вартістю з оформленням акта про приймання посилок з цінностями. Остаточне приймання цінностей (посилок) з перевіркою їх кількісних та якісних характеристик, з визначенням вартості поставлених цінностей проводиться Покупцем не пізніше тридцяти календарних днів після дати отримання посилки з оформленням акта про остаточне приймання цінностей.

Згідно з п.4.3. Договору за поставлені постачальником цінності покупець здійснює розрахунок за фактично поставлені цінності після їх приймання відповідно до акта про остаточне приймання цінностей в строк до тридцяти банківських днів.

В рішенні від 10.10.201 №910/12743/17 встановлено, що 24.05.2017 року між сторонами Договору підписано Акт приймання посилок з цінностями №1162/24-05, згідно якого вбачається, що представником відповідача Самойленко А.В. прийнято від позивача посилку вартістю 132 087,29 грн. Вказаний акт не містить будь-яких застережень щодо невідповідності отриманих згідно договору цінностей. Листами №003-22 від 04.07.2017 року та №002-24 від 21.07.2017 року відповідач зазначив, що згідно акту про остаточне приймання цінностей №1281/26-05 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 132 087,29 грн., яку відповідач гарантував оплатити до 21.07.2017 року та до 10.08.2017 року.

Отже, за умовами договору, а саме п. 4.3 розрахунок повинен був бути здійснений відповідачем в строк до 10 липня 2017 року.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання визначені розділом Господарського кодексу України. Одним з таких наслідків є відповідальність у формі застосування до порушників господарських зобов`язань штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1. Договору на поставку брухту дорогоцінних металів від 26.04.2017р.№1238/26-04 за прострочення платежів винна Сторона (Покупець/Постачальник) на вимогу іншої Сторони повинна сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення. Розмір пені зміні не підлягає.

Відповідно до п. 2.5 постанови від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за розрахунком суду, правомірним нарахуванням періоду для стягнення пені є: з 11.07.2017 по 10.01.2018.

Відтак, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача піддягає стягненню пеня за період з 11.07.2017 по 10.01.2018, з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 17 392,10 грн.

Як встановлено судом, суму боргу в розмірі 134 068,29 грн. відповідно до рішення суду від 10.10.2017 №910/12743/17 було стягнуто у примусовому порядку, відповідно до платіжного доручення від 15.01.2019 №26010 на суму 134 068,29 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2011р. при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 року в справі №12/207 за позовом приватного підприємства "Анабуд" до ТОВ "Ілта" про стягнення суми. Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим господарським судом України положень статті 625 ЦК України.

Також, вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Відповідно до ч. 2 п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Як встановлено судом відповідач, заборгованість в загальному розмірі 134 068,29 грн., стягнуту за рішенням суду у справі №910/4270/19 сплатив 15.01.2019, що підтверджується платіжним дорученням №36010 від 15.01.2019.

Отже, позивач має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму 132 087,29 грн. до повного фактичного виконання рішення суду визнається судом обґрунтованою.

Розрахунки інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає обґрунтовані вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в заявленому розмірі 22 125,58 грн. та 3% річних в розмірі 6 004,00 грн.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 130, 233, 236, 238, 250, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Повного товариства "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і компанія" задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Укрспецторг" (01001, м. Київ, провулок Музейний, будинок 12, код ЄДРПОУ 36406271) на користь Повного товариства "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і компанія" (04214, м.Київ, вул. Героїв Дніпра, будинок 62, приміщення 66, код ЄДРПОУ 37728197) 17 392 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн. 10 коп. пені, 22 125 (двадцять дві тисячі сто двадцять п`ять) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 6 004 (шість тисяч чотири) грн. 00 коп. 3% річних, 955 (дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 26 коп. судового збору.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.06.2019

Суддя І.І. Борисенко