Рішення

від 06.06.2019 по справі 910/4100/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2019Справа №910/4100/19

За позовомКомунального підприємства Киїіжитлоспецексплуатація до Федерації академічного веслування України третя особа Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пророзірвання договору оренди, виселення та стягнення боргу в сумі 84 042,86 грн. Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Богданевич Ю.В.;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - Богданевич Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Федерації академічного веслування України про розірвання договору оренди, виселення з нежитлового приміщення та стягнення боргу в розмірі 84 042,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору №1453-1 від 30.06.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в період часу з 01.09.2018 по 31.03.2019 не сплачує орендних платежів та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач просить суд розірвати спірний договір оренди, виселити відповідача з орендованого приміщення та стягнути 56 867,88 грн. заборгованості з орендної плати, 9 192,26 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 12 319,75 грн. пені, 4 238,15 грн. інфляційних втрат, 1 242,82 грн. 3% річних.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за повідомленою суду адресою відповідача, яка є також адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02070, м. Київ, Труханів Острів, Паркова дорога.

Відповідно до статті 120 ГПК України, судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача у справі.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку (за закінченням строку зберігання).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв`язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

В судовому засіданні 06.06.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 06.06.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2017 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Федерацією академічного веслування України (орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство - балансоутримувач за договором) укладено Договір № 1453-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30 червня 2017 року №55 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. №4.літера А, для розміщення громадської організації.

Вказаний Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об`єктом оренди (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору в оренду Федерації академічного веслування України передається нежиле приміщення загальною площею 87,50 кв. м, в т. ч. 1 поверх - 6,60 кв. м, 2 поверх - 76,30 кв. м, підвал - 4,60 кв. м в будинку № 4 літер А на вул. Кирилівська у м. Києві. Вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим 04 травня 2017 року висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2016 року становить за 1 кв.м. 22 477,71 грн., всього 1 966 800,00 грн.

Згідно п.9.1 Договору цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 30 червня 2017 року до 28 червня 2020 року.

Стан об`єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі об`єкта за узгодженим висновком підприємства - балансоутримувача (п.2.3 Договору).

Судом встановлено, що у відповідності до умов Договору орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв у тимчасове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 87,50 кв.м, (І пов. 6,60 кв.м. - МЗК, ІІ пов. 76,30 кв.м., в.т.ч основна 58,00 кв.м.; МЗК -18,30 кв.м.; підвіл 2,0 кв.м. - МЗК) що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація" та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 4, літера А, що підтверджується відповідним належним чином оформленим тристороннім Актом приймання-передачі нерухомого майна від 14.01.2014 року, підписаним орендодавцем, орендарем та підприємством - балансоутримувачем без зауважень. Копія вказаного Акту міститься в матеріалах справи.

За таких обставин господарським судом встановлено, що Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" було належним чином виконано свій обов`язок з передачі відповідачу на підставі спірного Договору орендоване нежитлове приміщення в тимчасове платне користування, а відповідачем, у свою чергу, прийнято орендоване майно без будь-яких зауважень.

Згідно з п.п. 3.1, 3.1.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 20 L5 року №415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2017 року:

- 19 грн. 90 коп. за 1 кв. м для площі 20,0 кв. м

- 79 грн. 61 коп. за 1 кв. м для площі 67,50 кв.м, що в цілому складає:

- 5 771 грн. 51 коп. п`ять тисяч сімсот сімдесят одна грн. 51 коп.

Згідно з пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 орендна плата до 01 липня 2017 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцію Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва становить без ПДВ, за базовий місяць оренди травень 2017 року:

- 09 грн. 95 коп. за 1 кв. м для площі 20,0 кв. м

- 39 грн. 80 коп. за 1 кв. м для площі 67,50 кв.м, що в цілому складає:

- 2 885 грн. 75 коп. дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять грн. 75 коп.

Крім орендної плати ОРЕНДАР сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, яка за травень 2017 року складає 729 грн. 55 коп. (сімсот двадцять дев`ять грн. 55 коп. на місяць) (п. 3.1.1 договору).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок КП Київжитлоспецексплуатація , починаючи з 13.01.2017.

Відповідно до п.п. 3.7, 4.2.2 вказаного договору відповідач зобов`язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою своєчасно і в повному обсязі (щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця).

Обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі також закріплений у ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , в ст. 285 Господарського кодексу України та в ст. 762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.3.5 Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п.3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За умовами п.п. 3.6, 3.7 Договору орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємств за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача починаючи з 13.01.2017. Орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємств за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Згідно з п.6.7 Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

За умовами п.9.6 Договору на вимогу однієї зі сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому відповідно до п.7.5 Договору у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Вказаний Договір підписаний представниками орендодавця, орендаря та підприємства - балансоутримувача та засвідчений печатками сторін.

Статтями 759, 762 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - де фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В силу статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , істотними умовами договору оренди зокрема є: орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов`язань; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Відповідно до ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна одним з основних обов`язків орендаря є своєчасне і у повному обсязі внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 632 ЦК передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 19 зазначеного Закону ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Зокрема, розмір та порядок сплати орендної плати, а також компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємств за користування земельною ділянкою визначені сторонами в розділі 3 Договору.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.3.7 Договору орендар зобов`язувався не пізніше 5-го числа поточного місяця сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що Орендодавець та підприємство балансоутримувач, виконали умови Договору оренди №1453-1 від 30.06.2017 та норми чинного законодавства України і передали Відповідачу, нежитлове приміщення, загальною площею 87,50 кв.м, (І пов. 6,60 кв.м. - МЗК, ІІ пов. 76,30 кв.м., в.т.ч основна 58,00 кв.м.; МЗК -18,30 кв.м.; підвіл 2,0 кв.м. - МЗК) що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація" та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 4, літера А, що підтверджується актом приймання-передачі від 14.01.2014.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. п. 3.1, 3.1.1, 3.6, 3.7. 4.2.2 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 05 числа поточного місяця.

Проте, відповідачем не виконано умови Договору оренди №1453-1 від 30.06.2017 та норми чинного законодавства України в частині сплати орендних платежів вчасно та в повному обсязі внаслідок чого виникла заборгованість по орендним платежам за користування нежитловим приміщенням, яка включає в себе заборгованість по орендній платі в розмірі 56 867,88 грн. за період з 01.09.2018 по 31.03.2019, заборгованість по відшкодування витрат пов`язаних з утриманням земельної ділянки в розмірі 9 192,26 грн. за період з 01.09.2018 по 31.03.2019.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов`язання в частині оплати орендних платежів, відшкодування витрат пов`язаних з утриманням земельної ділянки за період з 01.09.2018 по 31.03.2019, що призвело до виникнення заборгованості в загальній сумі 66 160,16 грн.

Станом на час розгляду даної справи господарським судом відповідач борг не сплатив, доказів зворотного суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендних платежах за період з 01.09.2018 по 31.03.2019 в розмірі 56 867,88 грн. та відшкодування витрат пов`язаних з утриманням земельної ділянки за період з 01.09.2018 по 31.03.2019 в сумі 9 192,26 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, заявлена вимога про стягнення з відповідача 4 238,15 грн. інфляційних втрат та 1 424,82 грн. 3% річних підлягають задоволенню судом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.2 договору № 1453-1 за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Положеннями статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду його нарахування за договором, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договорів, враховуючи, що позивачем вірно визначено початок виникнення прострочення грошового зобов`язання, пеня нарахована з урахуванням вимог ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.6 ст. 232 ГК України.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 12 319,75 грн. пені підлягає задоволенню судом.

Щодо розірвання договору від 30.06.2017 №1453-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначалось судом вище, пунктом 9.1 спірного Договору встановлений строк дії останнього з 30 червня 2017 року до 28 червня 2020 року.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ця норма узгоджується з приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов`язань, передбачених законом або Договором.

Так, положенням частини 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі в гривнях.

Згідно з приписами ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 ст. 286 Господарського суду України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому судом встановлено за матеріалами справи, підтверджено позивачем та відповідачем не спростовано факт порушення останнім обов`язку щодо внесення орендної плати, а також компенсації витрат підприємств за користування земельною ділянкою, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендних платежів в сумі 56 867,88 грн., та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою 9 192,26 грн., що, з урахуванням вищевикладеного є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного Договору оренди.

Господарський суд вважає, що несплата орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою починаючи з вересня 2018 року до березня 2019 року в період дії спірного Договору є, в розумінні частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, істотним порушенням договору оренди, достатнім для його розірвання, оскільки в даному випадку порушення умов Договору носило систематичний характер, а заборгованість накопичувалася протягом тривалого періоду та не була погашена на момент звернення позивача з позовом у даній справі, тобто невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати, а також компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного Договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати (а також передбаченої умовами Договору компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою), є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Окрім того, згідно з вимогами ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

При цьому згідно умов п. 6.7 Договору при невиконанні або порушенні однією зі сторін умов цього Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду.

Тобто, за висновками суду чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов`язань, зокрема, орендарем в частині передбаченого Договором обов`язку зі сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов Договору, що полягає у невиконанні зобов`язань щодо сплати сум орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного Договору, а також враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку не спростував встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині розірвання Договору № 1453-1 від 30.06.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду підлягає задоволенню.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивачем в позовній заяві заявлено також вимогу про виселення Федерації академічного веслування України з займаного нежитлових приміщень загальною площею 87,50 кв.м.. в т.ч 1 поверх - 6,60 кв.м., 2 поверх - 76,30 кв.м., підвал - 4,60 кв.м. в будинку №4 літера А на вул. Кирилівська у м. Києві.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Водночас, пунктом 9.4. Договору передбачено, що Договір припиняється в разі, зокрема, невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов Договору.

Окрім того, за умовами п. 7.5 Договору у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Статтею 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна регулюються правові наслідки припинення або розірвання договору оренди. Так, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів звільнення орендованого приміщення та/або повернення останнього балансоутримувачу станом на час винесення судового рішення 06.06.2019 року, матеріали справи не містять.

Таким чином, за висновками суду, оскільки істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови спірного Договору оренди майна, як невнесення орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного Договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна балансотримувачу, з урахуванням задоволення позовної вимоги про розірвання спірного Договору № 1453-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.06.2017 року та вищенаведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині виселення Федерації академічного веслування України з нежитлових приміщень загальною площею 87,50 кв.м.. в т.ч 1 поверх - 6,60 кв.м., 2 поверх - 76,30 кв.м., підвал - 4,60 кв.м. в будинку №4 літера А на вул. Кирилівська у м. Києві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі № 910/4100/16 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити повністю.

Розірвати договір від 30.06.2017 №1453-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного між Федерацією академічного веслування України (ідентифікаційний код 14287778), Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 19020407) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" ( ідентифікаційний код 03366500).

Виселити Федерацію академічного веслування України (02070, м. Київ, Труханів Острів, Паркова дорога,18, фактична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 4 літера А, ідентифікаційний код 14287778) з нежилих приміщень загальною площею 87,50 кв. м, в т. ч. 1 поверх - 6,60 кв. м, 2 поверх - 76,30 кв. м, підвал - 4,60 кв. м в будинку № 4 літера А на вул. Кирилівська у м. Києві.

Стягнути з Федерації академічного веслування України (юридична адреса: 02070, м. Київ, Труханів Острів, Паркова дорога, 18, фактична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 4 літера А, ідентифікаційний код 14287778) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість з орендної плати в сумі 56 867 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 88 коп., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 9 192 (дев`ять тисяч сто дев`яносто дві) грн. 26 коп., пеню в сумі 12 319 (дванадцять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 75 коп., інфляційні втрати в сумі 4 238 (чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 15 коп., 3% річних в сумі 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 82 коп., 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.07.2019

Суддя І.І. Борисенко