Рішення

від 03.07.2019 по справі 922/1367/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1367/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківблагоустрій" (код ЄДРПОУ 34755720, 61166, м. Харків, вул. Шатилівська, 4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж - М" (код ЄДРПОУ 33068076, 61118, м. Харків, пр-т Ювілейний, 59) про стягнення 4 189,49грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківблагоустрій" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж-М", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 931 з надання послуг по санітарному очищенню прилеглої території від 18.04.2011 у розмірі 4 189,49грн., з яких: 3 195,46грн. - сума основного боргу, 835,03грн. - інфляційні втрати, 159,00грн. - 3 % річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00грн. та повернути помилково сплачену суму судового збору в розмірі 2 268,49грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги з санітарної очистки прилеглої території. В якості правових підстав позову, позивач посилається на норми ст.ст.526, 527, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.175 Господарського кодексу України

Ухвалою суду від 08.05.2019 позовну заяву Комунального підприємства "Харківблагоустрій" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 08.05.2019.

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою суду від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 20.05.2019 надіслана судом на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не була отримана відповідачем, про що свідчить відмітка відділення поштового зв`язку від 03.06.2019 з позначкою "через не запит".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов та заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не надав.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.04.2011 між Комунальним підприємством "Харківблагоустрій" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вояж-М" (відповідач) було укладено договір на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території від 20.03.2014 № 931 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався надавати послуги з санітарного очищення прилеглої території розташованої за адресою: вул. Височиненка, 4, площею 57 кв.м (далі - прилегла територія), яка знаходиться в користуванні відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти і сплатити позивачу надані послуги.

У п.4.1. договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме: відповідач зобов`язався здійснювати оплату за договором шляхом 100% передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця.

Послуги вважаються виконаними, якщо до 01 числа місяця, що йде за звітним, позивачу не надійшла письмова претензія від відповідача (п.4.3. Договору).

Відповідно до п.5.1 договору вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються позивачем щомісячно складає 68,40грн.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору № 931 від 18.04.2011.

Так, у додатковій угоді № 1 від 01.11.2013 сторони змінили п.4.1 та п.5.1 договору № 931 від 18.04.2011 в частині порядку оплати та вартості послуг, на підставі чого сторони дійшли згоди, що оплата за договором здійснюється відповідачем шляхом часткової передплати грошових коштів (до 100%) на розрахунковий рахунок позивача до 05 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за договором здійснюється відповідачем до 30 числа поточного місяця.

Вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються позивачем, за умовами п.5.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 01.11.2013 до договору, щомісячно складає 132,81грн., згідно додатка № 1 до цієї угоди.

27.12.2018 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 931 від 18.04.2011, в якій сторони погодили, що вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території щомісячно складає 168,15грн.

Також, 01.02.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 931 від 18.04.2011, відповідно до умов якої позивач зобов`язався надавати послуги з санітарного очищення прилеглої території до об`єкту господарської діяльності, розташованого за адресою: вул. Михайлика,3 площею 34,5м.кв., яка знаходиться в користуванні відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти і сплатити позивачу надані послуги (п.1.1 в редакції додаткової угоди № 3 від 01.02.2018).

За умовами додаткової угоди № 3 від 01.02.2018 до договору вартість послуг складає 101,78грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, станом на 27.04.2019 у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті за надані послуги з санітарної очистки прилеглої території за період з серпня 2016 року по 31 березня 2018 року включно в розмірі 3 195,46грн.

Позивач протягом 2017-2019 неодноразово звертався на адресу відповідача з вимогою сплатити заборгованість за отримані від позивача послуги.

Відповідач 28.11.2017 надіслав на адресу позивача гарантійний лист, в якому зобов`язався сплатити суму боргу.

Також судом вбачається, що між сторонами підписано графік погашення заборгованості з урахуванням щомісячних поточних нарахувань.

06.03.2018 від відповідача на адресу позивача надійшов лист з проханням розірвати договір з 01.04.2018 та 19.04.2019 відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист з графіком погашення боргу, в якому зобов`язався сплатити заборгованість, яка утворилась у відповідача перед позивачем за договором № 931 від 18.04.2011.

Оскільки відповідач до теперішнього часу заборгованість не погасив, такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

За приписами ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст.901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та за період з серпня 2016 по 31.03.2018 надав послуги з санітарної очистки прилеглої території.

При цьому, як зазначає позивач, ним за період з серпня 2016 по 31.03.2018 було надано послуг на загальну суму 3 195,46грн.

Проте, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач не вірно визначив кількість місяців за період з серпня по грудень 2016 та нарахував відповідачу заборгованість в сумі 796,86грн. за шість місяців, тоді як кількість місяців за вказаний вище період складає 5 місяців.

Здійснивши перерахунок суми основного боргу, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з серпня по грудень 2016 становить 664,05грн. (132,81грн. х 5 місяців = 664,05грн. (період серпень - грудень 2016).

Таким чином загальна сума заборгованості за період з серпня 2016 по 31.03.2018 складає 3 053,56грн.

Відповідач відзив на позов не надав, наявність заборгованості на вказану вище суму не спростував, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Факт наявності заборгованості за надані позивачем послуги за період з серпня 2016 по 31.03.2018 в розмірі 3 053,56грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за надані послуги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 3 053,56грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч.2 ст.20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з серпня 2016 по 31.03.2018 здійснювалось із сукупної суми заборгованості, в той час, як таке нарахування повинно було здійснюватись за кожний місяць та по кожній із сум окремо.

Здійснивши за допомогою програми "ЛЗ Підприємство 9.5.3." перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визначає, що їх розмір з урахуванням обставин спору, становить 72,03грн. та 341,54грн. відповідно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних в розмірі 72,03грн. та інфляційних втрат в розмірі 341,54грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 86,97грн. та інфляційних втрат в розмірі 493,49грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 589,77грн., в іншій частині - 331,23грн. залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж-М" (61118, м. Харків, пр-т Ювілейний, 59, код ЄДРПОУ 33068076) на користь Комунального підприємства "Харківблагоустрій" (61166, місто Харків, вул. Шатилівська, буд. 4, код ЄДРПОУ 34755720) - 3 053,56грн. основного боргу, 341,54грн. інфляційних втрат, 72,03грн. 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 589,77грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "03" липня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк