Рішення
від 02.07.2019 по справі 303/7353/18
МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/7353/18

2/303/1038/19

рядок ст.зв. - 58

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого судді Довжанин В.М.

секретар судового засідання Фозекош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, Державної казначейської служби України, треті особи суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук Олег Андрійович, Державна судова адміністрація України про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, Державної казначейської служби України, треті особи суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук Олег Андрійович, Державна судова адміністрація України про відшкодування шкоди.

Позов мотивує тим, що 18 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ПАТ Фідобанк та ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В., про визнання договору відступлення права вимоги недійсним. Цього ж дня, автоматизованою системою суду проведено розподіл справи та визначено головуючого суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук Олега Андрійовича. 11 травня 2018 року у згаданій справі прийнято ухвалу про відкриття провадження, з істотним порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 187 ЦПК України.

До відкриття провадження Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області також винесено ухвалу від 30 червня 2018 року про забезпечення позову, яким заборонено вчиняти будь які дії щодо іпотечного майна.

Вказана вище ухвала була оскаржена позивачем ОСОБА_1 до апеляційного суду Закарпатської області, де 22.10.2018 року винесено постанову про скасування ухвали суду першої інстанції та передачі справи за підсудністю до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

На його думку, скасування ухвали про відкриття провадження є підтвердженням незаконності ухвали про забезпечення позову, оскільки за встановлених апеляційним судом обставин Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області за головуванням судді Придачук О.А. не міг розглядати питання про забезпечення, в період з 30.04.2018 року по 22.10.2018 року суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 вчинені незаконні дії, якими обмежені права та свободи позивача та істотно порушено розумний розгляд спорів, а тому вважає, що йому нанесена шкода, яка повинна бути відшкодована державою.

Відповідачем Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області подано відзив на позов, згідно якого зазначено, що суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя не може бути відповідачем у цивільній справі, а за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Від третьої особи судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, аналогічний за змістом до відзиву Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від уповноваженого представника Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява про розгляд справи без його участі, в задоволенні позовних вимог просить відмовити із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач Державна казначейська служба України свого уповноваженого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року в задоволенні клопотання в.о. Голови Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ст.2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 11 травня 2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_2 публічного акціонерного товариства Фідобанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Ідобанк Коваленко Олександра Володимировича, Мельник Павла Петровича, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Зоя Володимирівна, про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.

До відкриття провадження по вказаній справі Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області винесено ухвалу від 30 квітня 2018 року про забезпечення позову.

Згідно постанови Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 11 травня 2018 року про відкриття провадження у справі - скасовано як таку, що помилково, з порушенням правил підсудності, прийнята до розгляду.

Як на підставу для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що незаконними діями судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 , які обмежили його права та свободи йому завдано шкоди, яка повинна відшкодовуватися державою.

Нормативно-правовою підставою для задоволення позову позивачем зазначено норми Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та статті 1174 Цивільного кодексу України; формою захисту своїх прав - обрано позовне провадження.

Так, сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48 , 51 ЦПК України ).

Особа розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього позовом; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України , ст.ст. 12 , 13 ЦПК України ).

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

За змістом ст.ст.51, 175 Цивільного процесуального кодексу України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 в якості відповідачів зазначив: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області та Державну казначейську службу України.

Щодо цього суд зазначає наступне.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України (частина 1 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів ). Отже, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа.

Відповідно до частини 11 статті 49 Закону України Про судоустрій і статус суддів за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

На законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно та незалежно.

Аналогічний висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2018 по справі № 454/1008/16-ц.

Конституцією України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється і, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст.ст. 126, 129).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов`язаних із розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному процесуальним законодавством і ст. 129 Конституції України .

Тобто, суд не може бути відповідачем в даній категорії справи.

Також, суд звертає увагу на те, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215).

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03 жовтня 2001 року №12-рп/2001 вказує, що в Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України) (п. 3). Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями (п. 4 Рішення).

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 176 Цивільного кодексу України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Аналіз вищенаведених норм законодавства, дозволяє зробити висновок, що Державна казначейська служба України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, не може бути належним відповідачем по даній справі.

В контексті поставленого позивачем питання про відшкодування шкоди не виключається необхідності участі в справі належного відповідача (держави України).

Попри вищенаведене позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і пред`явив та підтримував позов до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, Державної казначейської служби України.

Разом з тим, питання про участь у справі належного відповідача, про залучення такого, не обговорювалося, оскільки позивач не з`явився в судове засідання, а клопотання про заміну неналежного відповідача на належного в порядку статті 51 Цивільного процесуального кодексу України, позивачем не подавалися.

Тим часом, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме належному відповідачу належить право визнати позов, пред`явити і підтримувати зустрічний позов, укласти мирову угоду тощо (ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43 , 49 , 81 , 193 , 206 , 207 ЦПК України ).

Докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються, за сукупністю яких вирішується питання про права і обов`язки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі.

Тож позов не був пред`явлений щодо належного відповідача - держави України.

Тобто, позовні вимоги пред`явлено до неналежних відповідачів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, твердження позивача про незаконність дій судді та постановлення завідомо неправосудної ухвали у цьому випадку є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому сама по собі ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2018 року свідчить лише про допущення судом першої інстанції помилки при ухваленні судового рішення (що констатовано і в постанові Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року, абз. 5 мотивувальної частини), а не про незаконність дій судді чи постановлення останнім завідомо неправосудної ухвали .

Постановляючи ухвалу від 11.05.2018 року, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не міг спричинити позивачу моральні страждання, на які він посилається у своїй позовній заяві.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 5 статті 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (на норми якого посилається позивач) відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.6 ст.4 вказаного Закону).

Разом з тим, позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження моральних втрат, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За таких обставин суд, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 20, 176 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, Державної казначейської служби України, треті особи суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук Олег Андрійович, Державна судова адміністрація України про відшкодування шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, 88000 м.Ужгород, вул. Загорська, 53, код ЄДРПОУ 26529130.

Державна казначейська служба України, 01601 м.Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Треті особи: Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук Олег Андрійович, 88000 м.Ужгород, вул. Загорська, 53.

Державна судова адміністрація України, 01021 м.Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.

Головуючий В.М.Довжанин

Дата ухвалення рішення02.07.2019
Оприлюднено04.07.2019

Судовий реєстр по справі —303/7353/18

Ухвала від 13.03.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Постанова від 25.11.2019

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Мацунич М. В.

Ухвала від 22.08.2019

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Мацунич М. В.

Ухвала від 05.08.2019

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Мацунич М. В.

Рішення від 02.07.2019

Цивільне

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Довжанин В. М.

Ухвала від 25.04.2019

Цивільне

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Довжанин В. М.

Ухвала від 01.04.2019

Цивільне

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Довжанин В. М.

Постанова від 07.03.2019

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Джуга С. Д.

Ухвала від 15.01.2019

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Джуга С. Д.

Ухвала від 29.12.2018

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Джуга С. Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні