Ухвала

від 02.03.2010 по справі 2/272-2/273 (2-а-5592/08)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2/272-2/273 (2-а-5592/08)                                   Головуючий у 1-й інстанції:   Келеберда В.І.       

Суддя-доповідач:  Горбань Т. І.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                              Горбань Т.І.

Суддів:                                                  Мамчура Я.С.

                                                  Горяйнова А.М.                    

при секретарі                                       Авдошині М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинення дій,

    В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зі зменшення основного розміру пенсії позивача у відсотках від грошового забезпечення протиправними; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 січня 2008 року здійснити перерахунок основного розміру пенсії позивача з урахуванням 81 % грошового забезпечення; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 січня 2008 року виплатити позивачу не донараховану частину основного розміру його пенсії з урахуванням її компенсації.

Одночасно позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з нарахування і виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії 2 ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в меншому ніж 30 % мінімальної пенсії за віком розмірі, протиправними; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві  з 01 січня 2008 року  здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 січня 2008 року виплатити позивачу не донараховану частину щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з урахуванням її компенсації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2009 року об'єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 2/272 та № 2/273 та  присвоєно об'єднаним справам загальний № 2/272-2/273.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі,  посилаючись на помилкове(неправильне) застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального і процесуального права, на вирішення не всіх позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3 та його представника, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_3, заперечували проти апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України  у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють,  чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи  несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з  дотриманням необхідного  балансу  між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод  та інтересів особи і цілями, на досягнення яких  спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто  протягом розумного строку.                     

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером Міністерства оборони України, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 06.11.92р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»у розмірі 76% грошового забезпечення (з 01.01.08р.), а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1-ої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з абзацом першим ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Проте п. 28 Розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»редакція ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була змінена та викладена  наступним чином: "Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) п. 28 Розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»вищевказаного  Закону України  визнано неконституційним.

Отже,  суд першої інстанції вірно зазначив, що посадові особи відповідача при визначенні щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну його здоров'ю, повинні керуватися ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд 1-ої інстанції правомірно керується положеннями частини 2 статті 152 Конституції України, у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,   втрачають  чинність  з  дня  ухвалення  Конституційним   Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.                                                                                            

Враховуючи вищезазначене, суд 1-ої інстанції прийшов  до вірного висновку, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

З огляду на наведене суд 1-ої інстанції обґрунтовано зазначив, що позовні вимоги про здійснення перерахунку та виплату щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню частково, а саме з 22.05.08р.

Щодо вимог позивача про перерахунок основного розміру пенсії з 01.01.08р. з урахуванням 81% грошового забезпечення, то  суд 1-ої інстанції вказав наступне.

            Під час звільнення позивача з військової служби діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», відповідно до якого йому була призначена пенсія.

Пункт «в»ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»на час призначення позивачу пенсію встановлював: «Особам, зазначеним у пунктах «а» і «б»цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення».

На підставі наведеної норми позивачу за вислугу років у 27 років, звільнення у відставку за станом здоров'я і участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби (2 категорія) основний розмір пенсії було встановлено у розмірі 55% (20 років вислуги і звільнення за хворобою) + 21% (7 років понад вислуги в 20 років) + 5% (участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії під час проходження служби) = 81%.

Після призначення позивачу пенсії відбулися зміни редакції ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»змінено назву Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також  цим же Законом змінено редакцію ст. 13 в частині пенсій військовослужбовцям, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме: «Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1,-100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів».

При цьому суд 1-ої інстанції вірно зазначив, що згідно пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»вислуга років для призначення пенсій, що була обчислена особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, особам надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», відповідно до нормативно-правових актів щодо призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, перегляду не підлягає.

Крім того, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»визначає вичерпний перелік підстав перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям.

Згідно ч. 3 цієї статті усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції про те, що підставами для перерахунку раніше призначеної пенсії позивача є виключно зміни розмірів грошового забезпечення або введення нових додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд 1-ої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач не довів правомірність своїх  дій, які полягають у не нарахуванні позивачеві пенсії за період з 01.01.08р. у встановленому розмірі з розрахунку 81% грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_3 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовити,  а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено 09.03.10 року.