Рішення

від 02.07.2019 по справі 600/538/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/538/17

Справа № 2/600/49/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Липної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про визнання за нею права власності вцілому на будинковолодіння, а саме: житловий будинок, загальною площею 88,8 м.кв., житловою площею 63,9 м.кв., побудованого із цегли, сарай загальною площею 41,7 м.кв., побудованого із каменя, літня кухня загальною площею 40,0 кв.м., побудованої із цегли, сарай загальною площею 28,7 кв.м., побудованого із цегли, навіс загальною площею 5,2 кв.м., побудованого із цегли, металевої огорожі, загальною площею 11,0 кв.м., металевих воріт загальною площею 4,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 2,1942 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області згідно державного акту серія НОМЕР_2 , який був виданий 11.03.2002 року ОСОБА_4 .

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 , не залишивши при цьому заповіту. За життя її батькові належала Ѕ частина будинковолодіння та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вона є спадкоємцем першої черги за законом, однак, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, їй було відмовлено через розбіжності у написанні прізвища її батька та у зв`язку з тим, що будинок, який належав її батькові відносився до колгоспного двору. Вказує, що її матір є власником іншої Ѕ частини зазначеного будинковолодіння і відмовляється від своєї частки на її користь. Крім того, зазначає, що державний акт на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданий 11.03.2002 року був втрачений, у зв`язку з чим було подано відповідне оголошення у газету Вільне слово . На підставі вказаного, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 22.06.2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено попереднє судове засідання (а.с.27).

01.11.2017 року від відповідача - Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області на адресу суду надійшов відзив, у якому його представник просив позовні вимоги задовольнити, а справу слухати у його відсутності (а.с.30).

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 06.12.2017 року постановлено призначити справу до розгляду у судовому засіданні (а.с.33).

26.01.2018 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про її вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (а.с.44), яке задоволено ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 06.06.2018 року (а.с.54).

14.03.2019 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 , у якій остання вказала, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити, а справу слухати без її участі (а.с.69).

Крім того, 14.03.2019 року заява про розгляд справи у її відсутності надійшла і від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 (а.с.71).

20.06.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовної вимоги про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 2,1942 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області згідно державного акту серія НОМЕР_2 , який був виданий 11.03.2002 року ОСОБА_4 , у якій також вказала, що наслідки відмови від позову їй відомі (а.с.96).

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 20.06.2019 року відмова ОСОБА_1 від позову в частині зазначеній вище прийнята судом, а провадження у справі в цій частині закрито (а.с.100).

Позивач у судове засідання не з`явилася, подавши, при цьому 02.07.2019 року заяву про розгляд справи у її відсутності, у якій вона також вказала, що підтримує позовні вимоги лише в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину будинковолодіння, що є предметом цього спору (а.с.104).

Представник відповідача та треті особи також не з`явилися у судове засідання, зазначивши у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань прохання здійснювати розгляд справи у їхній відсутності.

Оскільки учасники справи, які були повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, який складається з трьох членів, головою якого був ОСОБА_5 , що підтверджується оригіналом свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 19.05.1999 року (а.с.98).

Згідно з відомостями виписки з погосподарської книги від 16.01.2018 року №35/02-19 станом на 15.04.1991 року членами вказаного вище колгоспного двору були: ОСОБА_4 (голова), ОСОБА_2 (а.с.40).

Вказані відомості підтверджуються також і довідкою Козівського РБТІ від 11.04.2017 року №30 (а.с.7).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 04.01.2017 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

На момент смерті, згідно з копією довідки виконавчого комітету Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 11.04.2017 року, з ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_6 (зять) (а.с.20).

ОСОБА_1 , відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , до укладення шлюбу мала прізвище ОСОБА_7 , а згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 05.10.1972 року вона є донькою ОСОБА_4 (а.с.8).

Крім того, як вбачається із копії рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 02.05.2019 року, судом встановлено факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 19.05.1989 року виконкомом Козівської районної ради народних депутатів Тернопільської області на жилий будинок за АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 .

Окрім вказаного будинку, ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 2.19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 11.03.2002 року (а.с.52).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 , згідно з копією заповіту останнього від 27.12.2016 року, заповів зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.50).

З метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернулася до Козівської державної нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у зв`язку з тим, що зазначений будинок, який входить до спадкової маси, відноситься до колгоспного двору, який не передбачений чинним законодавством як об`єкт приватної власності (а.с.38).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на момент смерті ОСОБА_8 ) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Крім того, ч.1 ст.392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, на підставі вищевказаного, враховуючи вимоги ст.1268 ЦК України, зважаючи на те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 на момент його смерті проживала та була зареєстрована разом із ним і від спадщини у встановленому порядку не відмовлялася, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.392 ЦК України, суд вважає, що слід визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , задовольнивши позов в цій частині.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею як за членом колишнього колгоспного двору право власності на іншу 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правозастосування цієї норми роз`яснено в абзаці 2 п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , відповідно до якого, виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності, як визнання права, виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що право звернення із таким позовом має лише власник того чи іншого майна.

Як встановлено судом та зазначалося вище, на підставі довідки Козівського РБТІ №30 від 11.04.2017 року, співвласниками спірного майна є ОСОБА_4 (помер), ОСОБА_2 , кожному з яких належить по 1/2 частині спірного будинковолодіння.

Позивач звернулась в суд із позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частини цього будинковолодіння в порядку спадкування за законом після смерті свого батька та на 1/2 частину цього будинковолодіння як за членом колишнього колгоспного двору, покликаючись на те, що її матір відмовляється від своєї Ѕ частини у колишньому колгоспному дворі на її користь та визнає позов в цій частині, хоча позивачу ця Ѕ частина не належить на праві власності.

Таким чином, суд, встановивши, що позивач не є та ніколи не була власником Ѕ частини спірного будинковолодіння, вважає необґрунтованою та безпідставною позовну вимогу про визнання права власності за ОСОБА_1 як членом колишнього колгоспного двору на 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона не є власником цієї Ѕ частини, а тому не може просити суд визнати за нею право власності на це майно в порядку ст.392 ЦК України.

Відтак, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею як за членом колишнього колгоспного двору право власності на 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок, загальною площею 88,8 м.кв., житловою площею 63,9 м.кв., побудованого із цегли, сарай загальною площею 41,7 м.кв., побудованого із каменя, літня кухня загальною площею 40,0 кв.м., побудованої із цегли, сарай загальною площею 28,7 кв.м., побудованого із цегли, навіс загальною площею 5,2 кв.м., побудованого із цегли, металевої огорожі, загальною площею 11,0 кв.м., металевих воріт загальною площею 4,9 кв.м..

В частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею як за членом колишнього колгоспного двору права власності на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок, загальною площею 88,8 м.кв., житловою площею 63,9 м.кв., побудованого із цегли, сарай загальною площею 41,7 м.кв., побудованого із каменя, літня кухня загальною площею 40,0 кв.м., побудованої із цегли, сарай загальною площею 28,7 кв.м., побудованого із цегли, навіс загальною площею 5,2 кв.м., побудованого із цегли, металевої огорожі, загальною площею 11,0 кв.м., металевих воріт загальною площею 4,9 кв.м. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_6 , дані паспорта - серія НОМЕР_7 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області, 09.06.1998 року.

Відповідач - Городищенська сільська рада Козівського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: 47633, вул. Тернопільська, 1, с. Городище, Козівський район Тернопільська область; код ЄДРПОУ: 04395567.

Треті особи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: відомості відсутні, паспорт серія НОМЕР_8 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 17.04.1996 року.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , паспорт серія НОМЕР_10 , виданий Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області 06.12.2016 року.

Суддя О.Б.Гриновець