Рішення

від 25.06.2019 по справі 201/3572/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3572/19

Провадження № 2/201/2038/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого - судді Федоріщева С.С.,

за участі секретаря судового засідання - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмонтаж-Хімзахист про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Укрмонтаж-Хімзахист , в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 13453,70 грн. без утримання податків та обов`язкових платежів; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 133730,28 грн. без утримання податків та обов`язкових платежів; компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3394,48 грн. без утримання податків та обов`язкових платежів, а також просила стягнути 50000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, без утримання податків та обов`язкових платежів.

12 квітня 2019 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 124703,25 грн. без утримання податків та обов`язкових платежів; компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3394,48 грн. без утримання податків та обов`язкових платежів, а також 50000,00 на відшкодування моральної шкоди, без утримання податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням уточнень від 10.04.2019р., ОСОБА_1 зазначає, що вона з 07.09.2016р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ Укрмонтаж-Хімзахист на посаді головного бухгалтера та наказом № 5-к від 24.02.2017р. її було звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП (номер записів трудової книжки 32, 33). При цьому, позивач не отримала заробітну плату за грудень 2016 року - лютий 2017 року, що підтверджується інформацією з персоніфікованих даних Пенсійного фонду за вищевказаний період та виписках АТ КБ ПриватБанк , зокрема згідно інформації, яка міститься у персоніфікованих даних позивача, заробітна плата позивачу за грудень 2016 року нарахована в розмірі 5500,00 грн., за січень 2017 року - 4400,00 грн., за лютий 2017 року - 6812,67 грн. Податок на доходи та військовий збір відповідачем за вказаний період були сплачені до бюджету. Тому заборгованість відповідача, з урахуванням вже сплачених відповідачем податків і зборів, складає 13453,70 грн., в т.ч. грудень 2016 року - 4427,50 грн., січень 2017 року - 3542,00 грн., лютий 2017 року - 5484,20 грн. У відповідях на листи позивача директор підприємства посилається на неможливість сплатити позивачу нарахованої заробітної плати у зв`язку із відсутністю інформації про номер банківської картки позивача. Однак, на думку ОСОБА_1 , посилання директора про неможливість сплати позивачу заборгованості по заробітній платі не є слушними, оскільки така сплата мала бути здійснена в день звільнення позивача, тобто 24.02.2017р.

Також позивач зазначає, що нею 26.03.2019р. був поданий позов про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди. 29.03.2019р. судом відкрито провадження. Після відкриття провадження, але до вирішення справи по суті, відповідач 05.04.2019р. виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі в сумі 13453,70 грн. Вказаний факт став підставою для уточнення позовних вимог позивачем.

Позивач надала до суду заяву, в якій позовні вимоги в уточненій редакції підтримала та просила суд їх задовольнити, справу просила розглянути за її відсутності та без фіксування судового процесу технічними засобами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, при цьому пояснює наступне.

З позивачкою відповідач здійснив всі належні та залежні від відповідача дії при її звільненні в лютому 2017 року. Проте, оскільки зарплатний проект позивачки в банку був закритий перерахунок коштів на ї адресу був унеможливлений, не з вини відповідача. Таке підтверджується Правилами карткового обслуговування та зарплатного проекту, які передбачають персоніфікованість даних працівника, які відомі тільки працівнику та банку. Підприємство не має доступу до повних реквізитів зарплатного проекту. До банку надходить лише відомість з прізвищами та обмеженими даними карток, які вказуються, приміром так 235483ХХХХХ2398. Тобто повних відомостей по картці підприємство не має, а отже не має і змоги провести перерахунок на картку працівника. Саму же картку має право закрити або вчинити інші значні дії лише власник картки та банк, який випустив гаку картку. Сторонні особи, в тому числі й роботодавці не мають стосунку до такого. Відповідач, як тільки йому стало відомо про банківські реквізити картки позивачки, 05.04.2019р. здійснив їй перерахунок заробітної платні. На думку представника відповідача, незаконним є стягнення середнього заробітку, компенсації частини заробітної плати, а також відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач, як колишній бухгалтер підприємства, яка безумовно була обізнана про строки та порядок виплати та стягнення компенсації на користь працівника, проте приховувала від відповідача реквізити своєї банківської картки та очікувала досить тривалий час штучного перебігу середнього розміру заробітної плати, що не може вважатися правомірним вчинком.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07 вересня 2016 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ Укрмонтаж-Хімзахист , згідно наказу № 35-к від 29 серпня 2016 року (а.с. 9 зворот).

24 лютого 2017 року позивач була звільнена зі займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, згідно наказу № 5-к від 24 лютого 2017 року (а.с. 9 зворот).

При цьому, позивач не отримала заробітну плату за грудень 2016 року - лютий 2017 року, що підтверджується інформацією з персоніфікованих даних Пенсійного фонду за вищевказаний період та виписках AT КБ Приватбанк , зокрема згідно інформації, яка міститься у персоніфікованих даних позивача, заробітна плата позивачу за грудень 2016 року нарахована в розмірі 5500,00 грн., за січень 2017 року - 4400,00 грн., за лютий 2017 року - 6812,67 грн. Податок на доходи та військовий збір відповідачем за вказаний період були сплачені до бюджету. Тому заборгованість відповідача, з урахуванням вже сплачених відповідачем податків і зборів, складає 13 453,70 грн., в т.ч. грудень 2016 року - 4427,50 грн., січень 2017 року - 3542,00 грн., лютий 2017 року - 5484,20 грн. (а.с. 19 - 28).

На звернення позивача до товариства відповідача, листом від 13 лютого 2019 року, директор ТОВ Укрмонтаж-Хімзахист просив ОСОБА_1 надати номер банківської картки, на яку підприємство зможе перерахувати наявну перед позивачем заборгованість по виплаті заробітної платні (а.с. 11 - 16).

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа Будченко проти України , заява №38677/06) концепція майна не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав законні сподівання щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що 05 квітня 2019 року відповідач сплатив позивачу заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 13 453,70 грн. Вказаний факт визнається як позивачем так і представником відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Досліджені судом докази не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, не мають суперечностей, дають підставу суду дійти висновку, що фактично відповідач здійснив повний розрахунок по заробітній платі з позивачем, яка була звільнена з посади головного бухгалтера 24 лютого 2017 року, лише 05 квітня 2019 року.

При цьому, позиція відповідача про відсутність в нього особистого номеру банківської картки для переведення заробітної плати ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки відсутність зазначених даних не позбавляє його обов`язку виплатити заробітну плату працівникові.

Оскільки відповідачем на момент подачі позову заборгованість по заробітній платі виплачена не була, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розмір середньоденної заробітної плати складає 237,53 грн., сума якої підрахована так: 3542,00 грн. (з/п за січень 2017 року) + 5484,20 грн. (з/п за лютий 2017 року) /38 робочих днів.

Так, відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999р., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається як середньоденна заробітна плата помножена на кількість робочих днів на дату винесення рішення по цій справі, без урахування податків, які підлягають стягненню в обов`язковому порядку.

На дату розрахунку з позивачем - 05.04.2019р., розмір середнього заробітку починаючи з наступного дня після звільнення, тобто з 25.02.2017р. по 04.04.2019р. складає 237,53 грн. х 525 робочі дні = 124 703,25 грн.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, компенсація втрати частини заробітної плати на березень 2019 року складає суму 3 394,48 грн.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 невиплатою заробітної плати, суд дійшов наступного висновку.

На думку позивача невиплата заробітної плати у визначені законодавством строки призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Період невиплати заробітної плати ОСОБА_1 на час розгляду справи становить більше двох років. Сума заборгованості є досить суттєвою для позивача, оскільки по суті є заборгованістю за три місяці її праці. Позивач не отримала до квітня 2019 року грошових коштів, що підлягали виплаті їй ще в лютому 2017 року, і це безперечно спричинило позивачу моральні страждання. Більш того, суд погоджується з позивачем, що неотримання заробітної плати вимагає додаткових зусиль для організації її життя, й зокрема для написання позовної заяви, подачі її до суду, прийняття участі у судових засіданнях тощо.

Згідно статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. №4 зазначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тому враховуючи наведені положення законодавства, тривалість порушення права позивача на отримання заробітної плати, розмір невиплаченої заробітної плати та необхідність позивача в судовому порядку відновлювати свої права, розмір моральної шкоди у 10 000 грн. суд вважає в даному випадку розумним та співрозмірним з порушеним правом позивача. За викладеного суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на її користь 10 000 грн.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Укрмонтаж-Хімзахист про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, а також те, що позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмонтаж-Хімзахист про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмонтаж-Хімзахист (49052, м. Дніпро, вул. Орловська, б. 21, код ЄДРПОУ 39908291) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 124 703,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмонтаж-Хімзахист (49052, м. Дніпро, вул. Орловська, б. 21, код ЄДРПОУ 39908291) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3 394,48 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмонтаж-Хімзахист (49052, м. Дніпро, вул. Орловська, б. 21, код ЄДРПОУ 39908291) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмонтаж-Хімзахист (49052, м. Дніпро, вул. Орловська, б. 21, код ЄДРПОУ 39908291) на користь держави судовий збір в розмірі 1380,98 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Федоріщев