Рішення

від 22.05.2019 по справі 160/2315/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Справа № 160/2315/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представника позивача - Ковальчук Д.Ю.,

представника відповідача - Радіновський Р.Л.,

розглянувши у місті Дніпрі у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Житлове господарство Самарського району Дніпровської міської ради до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.03.2019 року надійшов позов Комунального підприємства Житлове господарство Самарського району Дніпровської міської ради (далі - Підприємство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2018 року № 0033421411.

В обґрунтування позову Підприємство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит і визначено відповідні фінансові показники, у періоді який перевірявся, на підставі належних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що зменшуючи розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість оскарженим рішенням, податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржене рішення прийнято ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність фактів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов`язань усіх учасників паперово-транзитного переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв`язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 р. витребувано від Підприємства засвідчені належним чином копії первинних документів щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю БК Рембуд (код ЄДРПОУ 39617887) за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю АВС Білд Сервіс (код ЄДРПОУ 33667932) за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпробуд Строй (код ЄДРПОУ 040095805) за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року та з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Містокомбуд (код ЄДРПОУ 39397553) за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. закрито підготовче провадження і розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників часників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 05.07.2018 року № 3783-п, посадовими особами відповідача у період з 10.10.2018 р. по 12.10.2018 р., проведено позапланову документальну виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю БК Рембуд (код ЄДРПОУ 39617887) за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю АВС Білд Сервіс (код ЄДРПОУ 33667932) за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпробуд Строй (код ЄДРПОУ 040095805) за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року та з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Містокомбуд (код ЄДРПОУ 39397553) за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.10.2018 р.№ 62185/04-36-14-11/05451368, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем у тому числі п. 44.1 статті 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім завищено податковий кредит на загальну суму 313 259 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 29405 грн. по взаємовідносинам з ТОВ БК Рембуд , та завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2016 року в сумі 96278 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Дніпробуд Строй , а також за травень 2017 року у сумі 187 576 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Містокомбуд .

Такі висновки податковий орган обумовлює наявною у базах даних ДФС податковою інформацією стосовно контрагентів позивача, які на думку відповідача, створені для штучного документообігу з огляду на відсутність у них основних фондів, трудових ресурсів та невідповідності придбаного товару по ланцюгу постачання, що за позицією контролюючого органу свідчить про безтоварність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ними.

На підставі такого акту і встановлених порушень, відповідачем 28.11.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033421411, яким Підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 283854 грн.

Підстави та порядок проведення перевірок позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим за наслідками перевірки податковим повідомленням-рішенням.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, за результатами аналізу фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Дніпробуд Строй та ТОВ Містокомбуд , на підставі яких Підприємство включило суми ПДВ до складу податкового кредиту у жовтні 2016 року та у травні 2017 року, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 24.10.2018 р.№ 62185/04-36-14-11/05451368.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, що виключає право платника, зокрема, на формування податкового кредиту, валових витрат та інших фінансових показників.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Дніпробуд Строй суд зазначає про таке.

Так, між вказаними суб`єктами господарювання укладено ряд договорів, на підставі яких ТОВ Дніпробуд Строй як підрядник взяло на себе зобов`язання щодо виконання на користь позивача (замовника) робіт з поточного ремонту під`їздів за різними адресами у місті Дніпропетровську (на теперішній час - Дніпро).

Відповідно до умов договорів, замовник зобов`язується прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.

Згідно відомостей Акту, ТОВ Дніпробуд Строй на адресу Підприємства надало акти приймання виконаних робіт, а також виписало податкові накладні, відповідний перелік яких наведено у такому Акті (т. 1, а.с.37 зв.-38).

У бухгалтерському обліку Підприємство вказані операції відображено по вказаному контрагенту на рахунку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками .

Підприємство до складу податкового кредиту вересня 2016 року включено суму ПДВ 53482,94 грн., жовтня 2016 року включено ПДВ 42795,17 грн. по податковим накладним, виписаним в рамках вказаних операцій.

У той же час, як вже встановлено судом, підставою для встановлення порушень з боку позивача та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість стало посилання податкового органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів-позивача, з якими Підприємство мало господарські взаємовідносини у період, який перевірявся та стосовно яких (контрагентів) податковим органом встановлено відсутність основних фондів, незначну чисельність персоналу, невідповідність номенклатури придбаного та у подальшому реалізованого товару, при цьому, вказані підприємства не є виробниками такої продукції.

Проте, такі посилання податкового органу судом до уваги не приймається, оскільки порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, а не до позивача. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема: обумовлюватись лише відсутністю у контрагента платника податку основних засобів та нематеріальних активів, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

У той же час, долучені Підприємством до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ Дніпробуд Строй у повній мірі доводять реальну зміну економічного стану позивача при укладанні вищевказаних правочинів та обґрунтовують їх ділову мету.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов`язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Численні Рішення Європейського суду з прав людини містять висновки про необхідність здійснення податкового контролю за діяльністю контрагента-постачальника, стягнення з нього належних платежів та штрафних санкцій, що не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Рішення по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії , заява № 6689/03). Покладання на позивача відповідальності за можливі порушення законодавства іншими суб`єктами господарювання та посилання контролюючого органу на недоведеність факту постачання та придбання позивачем товару у зв`язку із неможливістю встановлення походження такого товару за ланцюгом постачання за так званим "розривом" ланцюга постачання та формування податкового кредиту за рахунок "підміни" товару, протирічить принципу індивідуальної відповідальності, закріпленого статтею 61 Конституції України. При придбанні товару покупець зобов`язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов`язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов`язку понести за це відповідальність.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутності у контрагентів позивача достатньої кількості кваліфікованих працівників та складських приміщень для надання послуг позивачу та/або неможливості проведення зустрічних звірок з ними.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Дніпробуд Строй на загальну суму 96278 грн. та як наслідок про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96278 грн., у зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року № 0033421411 у цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

У той же час, в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року № 0033421411 щодо зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 187576 грн. у зв`язку з віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по операція з ТОВ Містокомбуд , на переконання суду є правомірним з підстав не підтвердження позивачем спірних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у вказаного контрагента та з цього слід зазначити про таке.

Відповідно до відомостей Акту, у періоді, який підлягав перевірці, Підприємство (замовник) мало господарські взаємовідносини з ТОВ Містокомбуд (виконавець) ні підставі договору від 30.12.2016 року № 2017/01/05/0, відповідно до якого виконавець прийняв на себе зобов`язання надати послуги з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення і зливної каналізації у житлових будинках особисто або шляхом залучення третіх осіб. ТОВ Містокомбуд на адресу Підприємства виписано податкову накладну від 28.02.2017 року, а так складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статей 72-74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, у тому числі: письмовими, речовими і електронними доказами.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Так, на вимогу суду, Підприємством не надано жодного із перелічених документів на підтвердження господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Містокомбуд в рамках укладених договорів технічного обслуговування, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту травня 2017 року суми ПДВ у розмірі 187576 грн., з огляду на те, що такий обов`язок (введення обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування) прямо передбачений приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача з цього приводу пояснив, що вказані документи були загублені.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем внаслідок не надання відповідних документів бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ Містокомбуд , що у свою чергу є необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного періоду, у суду відсутня можливість перевірити твердження позивача щодо неправильності висновків податкового органу по вищевказаним господарським операціям.

Отже, суд дійшов висновку, що за відсутності документів бухгалтерського обліку щодо підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Містокомбуд , у Підприємство не виникло право визначати відповідні фінансові показники у травні 2017., а тому податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року № 0033421411 у частині зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 187576 грн. є правомірним.

Таким чином, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.11.2018 року № 0033421411 у частині зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96278 грн. та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 1444,17 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства Житлове господарство Самарського району Дніпровської міської ради - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.11.2018 року № 0033421411 у частині зменшення Комунальному підприємству Житлове господарство Самарського району Дніпровської міської ради від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96278 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь Комунального підприємства Житлове господарство Самарського району Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 21870366, адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 3-а) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1444,17 грн. (одна тисяча чотириста сорок чотири гривні, 17 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 28.05.2019 року.

Суддя Л.Є. Букіна