Рішення

від 25.06.2019 по справі 520/3627/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

25 червня 2019 р. № 520/3627/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Василенко А.А.,

представника позивача - Скребець О.М. (довіреність б/н від 11.02.2019),

представника відповідача - Косової А.О. (довіреність №11387/9/20-40-10-01 від 09.04.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ВЕТХІМ" (вул. Плеханівська, буд. 63,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ 41773235) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "ВЕТХІМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області за №5166/ІПК/20-40-13-02-11 від 10.12.2018 року надану Приватному підприємству "ВЕТХІМ";

- стягнути на користь Приватного підприємства "ВЕТХІМ" сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся на адресу ГУ ДФС у Харківській області з запитом (вихідний №5 від 20.11.2018 р.) в порядку вимог п.52.1 та п.52.2.ст. 52 ПК України, з питання надання індивідуальної податкової консультації з питання: чи підлягає оподаткування податком з доходів фізичних осіб та військовим збором кошти, які виплачуються (компенсуються) підприємством працівнику, після повернення його з відрядження, за фактично витрачені ним власні кошти під час відрядження на закупівлю паливно-мастильних матеріалів (ГСМ), оливу моторну, дистильовану воду та мешкання, у разі якщо підприємством не видавався працівнику аванс на відрядження. На вказаний запит позивач отримав індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Харківської області №5166/ІПК/20-40-13-02-11 від 10.12.2018 року, відповідач посилаючись на вимоги та ПК України, зробив висновок: у разі якщо працівником придбання товарів (робіт, послуг) здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (работодавцем) коштів під звіт, то дохід, виплачений цьому працівнику реалізовані (продані) товари (роботи, послуги) включаються до його загального місячного (річного) оподаткованого доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах, з яким не згоден позивач. Позивач вважає, що вказані суми не є доходом працівників підприємства а є сумою компенсації їх витрат при відряджені, з огляду на викладене просить суд задовольнити позовні вимоги.

15.04.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку скороченого провадження відповідно ст.257 КАС України.

07.05.2019 року ухвалою суду призначено проведення підготовчого провадження у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача - Скребець О.М. (довіреність б/н від 11.02.2019), у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, просив суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача - Косова А.О. (довіреність №11387/9/20-40-10-01 від 09.04.2019), у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що листом від 10.12.2018 року №5166/ІПК/20-40-13-02-11 відповідачем була надана податкова консультація по суті порушених у запиті питань з посиланням на норми Податкового кодексу України, що регулюють ці відносини, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України).

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, (пункт 52.3 статті 52 Податкового кодексу України).

Приписами пунктів 52.4 та 52.5 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Водночас, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.3 статті 53 Податкового кодексу України).

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладені законодавчі положення вбачається, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, дослідженню підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Суд вважає, що запит Приватного підприємства "Ветхім" відповідає формі та вимогам пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, а позивач просить надати консультацію з питання, що належить до компетенції відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи ПП "Ветхім" звернулось до ГУ ДФС у Харківській області з запитом №5 від 20.11.2018 р. в порядку вимог п.52.1 ст. 52 ПК України про надання індивідуальної податкової консультації, в якому просило роз`яснити наступні питання: - чи підлягає оподаткування податком з доходів фізичних осіб та військовим збором кошти, які виплачуються (компенсуються) підприємством працівнику, після повернення його з відрядження, за фактично витрачені ним власні кошти під час відрядження на закупівлю паливно-мастильних матеріалів (ГСМ) на автомобіль, омивача скла, оливу моторну, дистильовану воду та мешкання, у разі якщо підприємством не видавався працівнику аванс на відрядження.

За результатами розгляду вказаного звернення, керуючись ст.52 ПК України, відповідачем була надана індивідуальна податкова консультація ГУ ДФС у Харківській області від 10.12.2018 року №5166/ІПК/20-40-13-02-11.

По суті наданої індивідуальної податкової консультації суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абз. "а" п.176.1. ст.176 Податкового Кодексу України платники податку зобов`язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Згідно абз."а" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Вимоги п.п.163.1.1 та п.163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового Кодексу України передбачають, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового Кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Підпунктом 164.1.1. п.164.1 ст.164 Податкового Кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пунктом 164.2 ст.164 Податкового Кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Отже, при отриманні зазначених у цьому підпункті дохід від фізичних осіб - платників єдиного податку четвертої групи, їх отримувач зобов`язаний включити: суми таких доходів до річної податкової декларації за звітний рік та самостійно сплатити з них встановлені цим Кодексом податки та збори.

Щодо статусу уповноважених осіб підприємства у відрядженні, колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст.58 ЦПК України визначає, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частина 3 ст.56 ГПК України передбачає, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч. 1 ст.243 Цивільного Кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, є підстави вважати, що працівник підприємства виступає уповноваженою особою підприємства, що діє на підставі відповідного наказу керівника ТОВ ""ВЕТХІМ"!у відрядженні.

Відповідно до п.п.165.1.1 п.165.1 ст.165 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: 165.1.11. кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Згідно з вимогами абзацу "в" п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 Податкового Кодексу України, передбачене оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк. Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом. Під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій. Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов`язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Відповідно до п.п.170.9.2. п.170.9. ст.170 Податкового Кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

З аналізу наведених положень вбачається, що доходом для особи, яка отримала грошові кошти під звіт, є виключно надмірно виплачена сума, яка не була повернута після здійснення розрахунків в межах п`ятиденного строку після закінчення виконання доручення по розпорядженню коштів.

Отже, виходячи з положень ст.ст.165,170 Податкового Кодексу України вказані суми не є доходом працівників підприємства, а є сумою компенсації їх витрат при відрядженні, якщо вказані витрати повністю є підтвердженими: договорами, накладними на отримання ТМЦ, квитанціями про розрахунок, товарними чеками про внесення коштів від імені підприємства, іншими, а також звітами про використання коштів, виданих під звіт наданий підприємству без затримки та своєчасно.

Таким чином, ТОВ "ВЕТХІМ" як податковий агент, при видачі вказаних сум працівникам підприємства під звіт не повинно їх оподатковувати податком на доходи фізичних осіб, а також військовим збором. Крім того, працівники підприємства під час відрядження не отримують від підприємства будь - яких доходів, оскільки суми виплат є компенсацією понесених витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей.

Водночас, вказані виплати не є доходом, який оподатковується військовим збором.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що сума витрат, яка відшкодована найманому працівнику на підставі наданого Звіту про використання коштів оригіналів документів, що підтверджують вартість понесених витрат, за умови що відрядження пов`язане з господарською діяльністю підприємства, не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, незалежно від того, що аванс не видавався, а витрати, під час відрядження, здійснювались за власні кошти.

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що у спірному випадку позивачем порушено питання щодо надання податкової консультації з приводу того, чи включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, як інші доходи та оподатковується на загальних підставах податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума коштів, виплачених фізичній особі-співробітнику, яка здійснила за рахунок власних коштів придбання товарів/послуг для потреб підприємства, якщо попередньо кошти під звіт не видавались.

Тобто, у зверненні щодо практичного застосування норм податкового законодавства, позивач просив роз`яснити чи є об`єктом оподаткування суми коштів, виплачених фізичній особі-співробітнику, яка здійснила за рахунок власних коштів придбання товарів/послуг для потреб підприємства, якщо попередньо кошти під звіт не видавались.

Висновок податкової консультації, стосуються того, що оскільки фізичною особою (працівником) придбання товарів здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (роботодавцем) коштів під звіт, то дохід, виплачений такій фізичній особі за реалізовані (продані) товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується на загальних підставах.

Тобто, у спірній податковій консультації контролюючий орган об`єкт оподаткування визначає як дохід, виплаченій фізичній особі за реалізовані (продані) товари.

Отже, податкова консультація (її висновки) не стосуються тих питань практичного застосування норм податкового законодавства, які були порушені позивачем, оскільки останнім не запитувалося те, чи є об`єктом оподаткування кошти, виплачені фізичній особі за реалізовані (продані) товари.

Таким чином, оскаржувану податкову консультацію неможливо визнати обґрунтованою та такою, що стосується запиту позивача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином повноти та обґрунтованості індивідуальної податкової консультації Головного управління ДФС у Харківській області №5166/ІПК/20-40-13-02-11 від 10.12.2018 року, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "ВЕТХІМ" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ВЕТХІМ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області за №5166/ІПК/20-40-13-02-11 від 10.12.2018 року надану Приватному підприємству "ВЕТХІМ".

Стягнути на користь Приватного підприємства "ВЕТХІМ" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 41773235) сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 03 липня 2019 року.

Суддя О.В. Панченко