Постанова

від 18.06.2019 по справі 280/5172/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5172/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Подводник" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 р. (суддя Татаринов Д.В.) в адміністративній справі №280/5172/18 за позовом Приватного підприємства "Подводник" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Подводник" звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові - повідомлення рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 13 вересня 2018 р. : №0014411407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 152100 грн. за основним платежем та застосувані штрафні санкції у розмірі 38025 грн.; №0014401407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 169000 грн. за основним платежем та застосувані штрафні санкції ну розмірі 42250 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалось про необгрунтованість та безпідставність висновків, викладених контролюючим органом в Акті перевірки № 505/08-01- 14-07/13622418 від 23 серпня 2018 р., про відсутність реального виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ "Делюкс-ЛТД", ТОВ "Реал-С-груп", ТОВ "Будівельна група "Вавілон", і допущених внаслідок цього позивачем порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Скаржник стверджує, що всі господарські операції ПП "Подводник" із субпідрядними організаціями мали реальний характер, підтверджують фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача, а первинні документи відповідають встановленим законодавством вимогам.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване. На думку відповідача, суд першої інстанції встановив усі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, у тому числі, щодо неможливості (нереальності) надання товарів (робіт, послуг) контрагентами-постачальниками позивача. Надані позивачем документи, хоча формально і складені у відповідності до вимог чинного законодавства, проте не підтверджують фактичне виконання умов договорів. Позивач не підтвердив документально під час перевірки використання трудових ресурсів та залучення контрагентів-постачальників для виконання робіт за договорами субпідряду. Подані ним документи не містять розрахунку обсягів виконання робіт (послуг), а також їх прийняття після завершення. Копії ліцензій та дозволів на виконання будівельних та монтажних робіт субпідрядними організаціями, а також допусків фахівців цих організацій для проведення робіт на воді відсутні. Крім того, щодо кожного із контрагентів позивача наявні кримінальні провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України, розслідування яких здійснюється органами досудового слідства.

У судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги та додатково зазначили, що суд першої інстанції дійшов висновку про ообгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, що викладено у мотивувальній частині рішення на арк. 3. Проте, за результатами розгляду справи по суті судом відмовлено у задоволенні позову, що свідчить про незаконність спірного рішення.

Представник відповідача заперечив против скасування оскарженого рішення суду першої інстанції.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

В період з 10 по 16 серпня 2018 р. ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Подводник" з питань правильності нарахування, сплати податку на прибуток за 2016-2017 роки та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB "Делюкс-ЛТД"у жовтні 2016 року, TOB «РІАЛ-С ГРУП» у липні- серпні 2016 року, ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ» у липні 2016 року та TOB «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «ВАВІЛОН» у жовтні 2017 року. За результатами перевірки податковим органом складено Акт № 505/08-01-14-07/13622418 від 23 серпня 2018 р. На підставі висновків податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2018 р. № 0014411407 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 152 100 грн. за основним платежем та застосування штрафної санкції на 38 025 грн.; № 0014401407 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 169 000 грн. за основним платежем та застосування штрафної санкції на 42 250 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

В Акті перевірки зафіксовані наступні порушення позивачем податкового законодавства: - пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (долі по тексту рішення - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 152 100 грн; - підпункт 14.1.36, підпункт 14.1.181, підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1. статті 44, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.1, пункт 201.10, статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 169 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються приписами Податкового кодексу України (ПК України).

Підпунктом 14.1.36 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач, як підрядник, уклав 07 липня 2016 р. з ТОВ «Благовіщенський-Зернопродукт» , як замовником, договір підряду №21/07. За умовами цього договору позивач прийняв на себе зобов`язання щодо виконання робіт з поточного ремонту відвантажувальної естакади на воду, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вулиця Усачова, 3. На виконання умов договору позивачем до суду надано додатки №1, №2, протокол узгодження договірної ціни від 07 липня 2016 року, акт №1 здачі-приймання виконаних робіт від 18 липня 2016 року, акт №2 здачі-приймання виконаних робіт від 27 липня 2016 року, акт №3 здачі- приймання виконаних робіт від 08 серпня 2016 року, акт № 4 здачі-приймання виконаних робіт від 18 серпня 2016 року (а.с.57-66).

8 липня 2016 р. позивач, як генпідрядник, уклав з ТОВ "Вільнюс-Компані", як субпідрядником договір субпідряду № 21/07/01 на виконання поточного ремонту відвантажувальної естакади на воду (а.с.67). З ТОВ "Реал-С-груп" - договір № 21/07/05 на виконання поточного ремонту відвантажувальної естакади на воду (а.с.71), договір № 21/07/04 від 27.07.2016 на виконання поточного ремонту відвантажувальної естакади на воду (а.с.75), договір № 21/07/03 від 18.07.2016 на виконання поточного ремонту відвантажувальної естакади на воду (а.с.79).

Як стверджує позивач, залучення ТОВ "Реал-С-груп" було здійснено з метою належного виконання умов договору, укладеного з ТОВ «Благовіщенський-Зернопродукт» , оскільки на ПП "Подводник" працює 10 осіб, з яких 3 - водолази, що недостатньо для виконання визначеного вказаним договором обсягу.

Колегія суддів зазначає, що за умовами договору № 21/07 від 07.07.2016 підрядник (ПП "Подводник") має право залучати до виконання робіт субпідрядників за письмовим погодженням із замовником (ТОВ «Благовіщенський-Зернопродукт» ). Субпідрядники повинні мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, якщо така вимога передбачена нормативними документами, мати ресурси (матеріальні технічні, фінансові), достатні для виконання робіт, мати дозвіл аналогічних робіт (а.24- 26 Договору) - (а.с.57 звор.).

Позивачем суду не надані докази на підтвердження надання ТОВ «Благовіщенський-Зернопродукт» письмового погодження ПП "Подводник" на залучення субпідрядників.

Крім того, у додатку 1 до договору підряду № 21/07 сторони домовились про термін виконання кожного із десяти видів робіт (а.с.60). У додатку 2 - визначили складові частини витрат з виконання робіт (а.с.61). Протоколом від 07.07.2016 узгодили договірну ціну (а.с.62). Відповідними Актами № 1 від 18.07.2016, № 2 від 27.07.2016, № 3 від 08.08.2016, № 4 від 18.08.2018 затвердили здачу-приймання конкретного виду робіт (а.с.63-67).

Разом з цим, за умовами договорів субпідряду не можливо встановити ані вид робіт, які прийняв на себе зобов`язання виконати субпідрядник, ані показники, на підставі яких сторони визначили вартість робіт. Акти здачі-приймання виконаних робіт також не містять відомостей, які саме із десяти видів робіт, визначених для виконання договором № 21/07, здійснив субпідрядник.

Зміст наведених первинних документів, які досліджені судом в якості доказів, у сукупності із інформацією контролюючих органів про відсутність трудових ресурсів, основних засобів, неподання податкової звітності, дозволяє колегії суддів дійти висновку про відсутність реального виконання умов договорів субпідряду.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2016 р. між ПП "Подводник" та ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» укладено договір підряду №29/1 на виконання власними та/або залученими силами робіт по технічному обслуговуванню світло-музичного фонтану проекту №МF520 на р. Південний Буг на період навігації 2016 року, у складі: проведення робіт по підготовці плавучого понтону фонтану до вводу в експлуатацію та виводу з експлуатації з встановленням на плавучий понтон баластних блоків, роботи по регламентному технічному та ремонтному обслуговуванню плавучого понтону фонтану проекту №МР520 та його обладнання (а.с.96-98). Умови цього договору також передбачають залучення субпідрядників за погодженням із замовником (п.1.3) До договору підряду складено кошторисну калькуляцію, протокол узгодження договірної ціни на виконання робіт, акт приймання-передачі виконаних робіт від 31 жовтня 2016 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 18 квітня 2016 року.

Разом з цим, за умовами договорів субпідряду № 20/1/4 від 09.10.207, № 20/1/3 від 05.10.2017, укладеного ПП "Подводник" з ТОВ "Будівельна компанія "Вавілон" не можливо встановити ані вид робіт, які прийняв на себе зобов`язання виконати субпідрядник, ані показники, на підставі яких сторони визначили вартість робіт. Акти здачі-приймання виконаних робіт також не містять відомостей, які саме із декілька видів робіт, визначених для виконання договором № 29/01, здійснив субпідрядник.

Подібні обставини мають місце і при складанні договорів субпідряду на виконання договору підряду № 09/10-17 від 09.10.2017 (а.с.113-122).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджена обставина реального виконання умов договорів субпідряду, зі змісту яких неможливо достовірно встановити, як вказувалось вище, ані характеру субпідрядних робіт, ані розрахунку витрат, ані фактичного їх виконання. При цьому, жоден із субпідрядників не був письмово погоджений із замовниками.

Не спростовуючи правильність висновку суду першої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів не може погодитись із висновком про наявність підстав для задоволення позову, як одного із доводів скаржників. Розуміючи допущену судом першої інстанції описку, колегія суддів має єдиний процесуальний механізм її виправлення - зміну мотивувальної частини судового рішення, оскільки такий висновок не узгоджується із прийнятим судом рішенням.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Подводник" - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 р. в адміністративній справі №280/5172/18 - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 червня 2019 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 липня 2019 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук