Постанова

від 27.06.2019 по справі 820/10336/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №820/10336/15

касаційне провадження №К/9901/28842/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді: Спаскін О.А., Сіренко О.І.) у справі № 820/10336/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Стома до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Стома звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області пеню в розмірі 12465,99 грн. за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року за період з 25.12.2014 по 03.04.2015.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 08.12.2015 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2016 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, наголошує на відсутності порядку та механізму нарахування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Харківський окружний адміністративний суд постановою від 05.12.2011 у справі № 2-а-12575/11/2070 відмовив у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Стома до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2011 № 0000100844, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 185961,00 грн., та від 27.04.2011 № 0000110844, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 255627,00 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2012 рішення суду першої інстанції скасував у частині та прийняв нове, яким визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0000110844 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 30744,83 грн.; в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 10.12.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2-а-12575/11/2070 скасував у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0000100844; прийняв у цій частині нову постанову, якою визнав протиправним та скасував названий акт індивідуальної дії; в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2-а-12575/11/2070 залишив без змін.

Отже, за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі № 2-а-12575/11/2070 підтверджено право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 185961,00 грн. за січень 2011 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постанова Вищого адміністративного суду України, якою підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 185961,00 грн., набрала законної сили 10.12.2014.

Відтак, орган доходів і зборів, який був присутній при оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення й, відповідно, був обізнаний про свій обов`язок, встановлений пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), повинен був до 17.12.2014 (з урахуванням вихідних днів) направити на адресу Управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

В свою чергу, Управління Державної казначейської служби України у Харківській області повинно було протягом п`яти операційних днів після отримання цього висновку, а саме до 25.12.2014 (з урахуванням вихідних днів), у відповідності до положень пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перерахувати Публічному акціонерному товариству Стома зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, датою виникнення в позивача права на нарахування та стягнення пені за заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість у сумі 185961,00 грн. за січень 2011 року є 25.12.2014.

Утім, зазначену суму, як з`ясовано попередніми судовими інстанціями, відшкодовано Публічному акціонерному товариству Стома лише 03.04.2015, що підтверджується випискою банку з особового рахунку.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено в постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 822/553/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Славутський комбінат Будфарфор до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про стягнення коштів.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у розглядуваній ситуації правових підстав для нарахування пені у відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за період з 25.12.2014 по 03.04.2015 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 у справі № 820/10336/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк