Постанова

від 02.07.2019 по справі 910/1381/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р. Справа№ 910/1381/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКТУР К-19"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 (повний текст складено 17.04.2019)

по справі №910/1381/19 (суддя - Ягічева Н.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЛІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКТУР К-19"

про стягнення 91 721,76 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЛІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКТУР К-19" про стягнення суми 91 721,76 збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем без належних на те правових підстав не було здійснено дій щодо реєстрації податкових накладних, останній, в свою чергу, є контрагентом позивача, у зв`язку із чим позивач недоотримав податковий кредит у розмірі 91 721,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 по справі №910/1381/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКТУР К-19" (вул.Волинська, буд. 42, м.Київ, 03151, код ЄДРПОУ 37642980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЛІС" (вул.Щорса, буд.114, с.Здорівка, Васильківський район, Київська область, 08626, код ЄДРПОУ 39179504) 91 721 (дев`яносто одну тисячу сімсот двадцять одну) грн. 76 коп. заборгованості та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідач, в порушення ст. 201 ПКУ не оформив податкові накладні, а саме: №8 від 21.09.2017, №9 від 25.09.2017, №10 від 26.09.2017, №19 від 24.11.2017, №26 від 28.11.2017 та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даним операціям до складу податкового кредиту у розмірі 91 721,76 грн.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об`єкт дослідження зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин. Крім того, апелянт вказує, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів. При цьому, апелянт зазначає, що останній належним чином здійснив дії по складанню та реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКТУР К-19" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 по справі №910/1381/19.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянтом подано докази, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено та належним чином не обґрунтовано неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції. При цьому, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи, ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.02.2019 відповідач отримав 27.02.2019, проте у встановлений в зазначеній ухвалі строк, відзив на позовну заяву не подав.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку не досліджувати докази, які не були подані до суду першої інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України:

- господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного; частина перша);

- спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина третя);

- для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. (п. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЛІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРКТУР К-19" (продавець) укладено договір купівлі-продажу лісопродукції № 02/08-2017 від 01.08.2017 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець зобов`язується передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за лісопродукцію.

Згідно з п. 2.1. договору, продавець зобов`язаний не пізніше 10 календарних днів з дня набрання чинності договору передати покупцю товар.

Розділом 3 передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем відповідно до рахунку продавця на умовах 100% передоплати.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу лісопродукцію на суму 2 581 289,32 грн, що підтверджується видатковими накладними копії яких знаходяться в матеріалах справи /а.с.102-121/. Відповідач в свою чергу виконав умови договору в повному обсязі та оплатив лісопродукцію на вказану суму, що підтверджується копіями платіжних доручень /а.с.122-155/.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідачем в порушення ст.201 ПКУ не оформлено податкові накладні відповідно до яких сума податку на додатну вартість становить 427 833,33 грн. Однак, позивачем отримано суму податкового кредиту у розмірі 336 111,57 грн, тобто недоотримано податковий кредит у розмірі 91 721,76 грн.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Як зазначалось вище, на виконання умов спірного договору позивач перерахував на рахунок відповідача 2 581 289,32 грн., у тому числі ПДВ 427 833,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями копії яких містіться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач та не заперечується апелянтом, реєстрацію податкових накладних ТОВ Арктур К-19 №8 від 21.09.2017, №9 від 25.09.2017, №10 від 26.09.2017, №19 від 24.11.2017, №26 від 28.11.2017, відповідно до яких загальна сума податку на додану вартість становить 91 721,76 грн. було зупинено.

Тобто, відповідач, в порушення ст. 201 ПКУ не оформив податкові накладні, а саме: №8 від 21.09.2017, №9 від 25.09.2017, №10 від 26.09.2017, №19 від 24.11.2017, №26 від 28.11.2017 та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно- правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Таким чином, судом встановлено наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Тобто, встановлено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду №918/216/17 від 12.03.18 оскільки об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №917/877/17 відступила від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17, та зазначила, що положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача, позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді недотриманого податкового кредиту в розмірі 91 721,76 грн, в зв`язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Північним апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 по справі №910/1381/19.

керуючись ст.ст. 252, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 по справі №910/1381/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Матеріали справи №910/1381/19 повернути до місцевого господарського суду.

3.Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Ю.Б.Михальська

Т.І. Разіна