Постанова

від 03.07.2019 по справі 904/4956/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4956/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Чус О.В. (доповідач),

судді : Коваль Л.А., Чередко А.Є.

при секретарі судового засідання: Кисельов Є.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Гурський В.С., ордер серія ДП№1574/013 від 01.11.2018 р., адвокат;

представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про час та місце повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 (повний текст оформлений 11.03.2019, суддя Суховаров А.В.) у справі № 904/4956/18:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , м. Дніпро

про визнання правовідносин припиненими та усунення перешкод у користуванні нерухомим

майном, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", у якому просить суд:

- визнати правовідносини за Кредитним договором №135/06-14 від 03.06.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" припиненими;

- визнати правовідносини за Іпотечним Договором №135/06-14-І від 03.06.2014, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною Оленою Віталіївною 27.03.2014 за реєстровим №282, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" припиненими;

- усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: будівля багатофункціонального торговельно-демонстраційного центру літ. М-2, підвал під літ. М-2, прибудова літ. М 1 -І, надбудова над літ. М-2, загальною площею 18102,5 кв.м., навіси літ. М 3 , М 4 , М 5 , М 8 , М 9 , естакади з навісами літ.М 6 , М 9 , ґанок літ.м 1 , в`їзд літ. м 1 , трансформаторна підстанція та розподільча підстанція літ. Д-1, загальною площею 88,0 кв.м, навіс А (тимч.), господарча будівля літ. Б (тимч.), огорожі №1-3,5, хвіртка №4, сходи №6,7, мостіння І, II., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер реєстру нерухомого майна 1059112101, шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Банк Камбіо" вчиняти дії, направлені на незаконне вибуття із власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза", вищевказаного нерухомого майна шляхом звернення стягнення на підставі Іпотечного Договору №135/06-14-1 від 03.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бунякіною Оленою Віталіївною.

19.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" подало заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої доповнив позовні вимоги по справі №904/4956/18 вимогами наступного змісту:

- відновити становище, яке існувало до прийняття Наказу №109 від 18.07.2018, яким було затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, зобов`язавши Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" (код ЄДРПОУ 26549700) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича виключити з бухгалтерського обліку ПАТ "Банк Камбіо" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014р., право вимоги за Іпотечним Договором № 135/06-14-І від 03.06.2014 з відповідними змінами, що були укладені на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним Договором № 135/06-14 від 03.06.2014;

- припинити виконання дій визначених у Наказі Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018 року щодо застосування наслідків нікчемності правочинів ПАТ "Банк Камбіо" відносно відновлення у бухгалтерському обліку ПАТ "Банк Камбіо" по рахунку обліку кредиту (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) щодо кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 у справі №904/4956/18 позов задоволений частково:

- визнано правовідносини за Кредитним договором №135/06-14 від 03.06.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" припиненими;

- визнано правовідносини за Іпотечним Договором №135/06-14-І від 03.06.2014, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною Оленою Віталіївною 27.03.2014 за реєстровим №282, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" припиненими;

- відновлено становище, яке існувало до прийняття Наказу №109 від 18.07.2018 року, яким було затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, зобов`язавши Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича виключити з бухгалтерського обліку Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014р., право вимоги за Іпотечним Договором № 135/06-14-1 від 03.06.2014р. з відповідними змінами, що були укладені на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним Договором № 135/06-14 від 03.06.2014;

- припинено виконання дій визначених у Наказі Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018 щодо застосування наслідків нікчемності правочинів Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" відносно відновлення у бухгалтерському обліку Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" по рахунку обліку кредиту (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) щодо кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014:

- в решті позовних вимог відмовлено;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 048,00 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 у справі №904/4956/18 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо":

- визнати правовідносини за Кредитним договором №135/06-14 від 03.06.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" припиненими - відмовити;

- визнати правовідносини за Іпотечним Договором №135/06-14-І від 03.06.2014, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною Оленою Віталіївною 27.03.2014 за реєстровим №282, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" припиненими - відмовити;

- відновити становище, яке існувало до прийняття Наказу №109 від 18.07.2018 року, яким було затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, зобов`язавши Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича виключити з бухгалтерського обліку Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014р., право вимоги за Іпотечним Договором № 135/06-14-1 від 03.06.2014р. з відповідними змінами, що були укладені на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним Договором № 135/06-14 від 03.06.2014 - відмовити;

- припинити виконання дій визначених у Наказі Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018 щодо застосування наслідків нікчемності правочинів Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" відносно відновлення у бухгалтерському обліку Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" по рахунку обліку кредиту (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) щодо кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014 - відмовити:

- судові витрати по сплаті судового збору у сумі 10 572,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Макроплаза".

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду фактичним обставинам справи та допущеним судом порушенням норм процесуального права.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до того, що погашення позивачем кредитної заборгованості перед Банком відбулося з депозитних рахунків в період очевидної неспроможності виконання банком своїх грошових зобов`язань, тобто по суті відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни грошових зобов`язань, без надходження на рахунок Банку реальних грошових коштів, оскільки на момент проведення розрахункових операцій кошти на банківських рахунках були відсутні та обліковувалися виключно як запис. Внаслідок такого погашення кредитної заборгованості, Банком порушено суть та мету встановлених постановою Правління НБУ № 510/БТ від 19.08.2014 обмежень щодо прийняття розрахунків за договорами, виключно через кореспондентський рахунок НБУ.

Незважаючи на те, що у Банку були підтверджені низькі показники ліквідності, а Кредитний договір був забезпечений згідно Договору іпотеки, строк виконання Кредитного зобов`язання не настав, відбулось умовне його виконання - яке фактично було безоплатним відступленням права вимоги за Кредитним договором, без реального надходження грошових коштів.

Скаржником зауважено, що банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок у тому числі відкритий в цьому ж банку, таким чином не можна вважати заборгованість за Кредитним договором погашеною за рахунок коштів ОСОБА_1 , адже на момент проведення розрахункових операцій кошти на банківських рахунках були відсутні та обліковувались виключно як запис.

За твердженням скаржника, Голові правління ПАТ Банк Камбіо було відомо про наявність установлених заборон, про дійсний фінансовий стан Банку та про настання логічного наслідку у вигляді його неплатоспроможності, адже до суду надавався лист-відповідь НБУ від 07.02.2019р. №20-0007/7169, у якому вказано: Примірник №9 Постанови №510/БТ було передано нарочно Першому заступнику Голови Правління ПАТ Банк Камбіо ОСОБА_1 20.08.2014 о 13:15, про що свідчить відмітка про отримання та підпис на звороті останньої сторінки постанови, що зберігається в Національному банку України.

Порушенням норм процесуального права, апелянт вважає невжиття судом дій спрямованих на направлення справи на розгляд належному суду в зв`язку зі штучно заявленою позивачем вимогою про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке знаходиться за місцем перебування позивача, та заявлена з єдиною метою, подальшого звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.

У відзиві на апеляційну скаргу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог.

Зокрема Фонд посилається на наступні обставини.

Вважаємо, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції було неповно з`ясовані обставини справи, оскільки не досліджено та не надано оцінки тому факту, що спірні правочини від 04.09.2014 року вчинені в період дії постанови Правління Національного України №510/БТ Про встановлення режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора від 19.08.2014 року, яка встановила обов`язкові для Банку обмеження в прийнятті погашення кредитної заборгованості.

Крім того, судом першої інстанції не було досліджено та не надано оцінки тому факту, що спірні правочини нікчемні в силу п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування , зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), оскільки грошові кошти в погашення кредитної заборгованості фактично не надходили; Банк відмовився від власних майнових вимог за укладеним кредитним договором, чим погіршив своє фінансове становище, що як наслідок призвело до його неплатоспроможності, оскільки це унеможливило виконання Банком своїх зобов`язань перед клієнтами (вкладниками/кредиторами) Банку (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); прийнявши погашення заборгованості за Кредитними договором шляхом переобліку коштів з рахунків фізичної особи в рахунок погашення кредитної заборгованості, надав цьому кредитору Банку - вкладнику ОСОБА_1 . переваги у вигляді зміни черговості погашення боргу, які прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку ( п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Крім того, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, а відповідно чим відступив від висновків Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 20.06.2018 року у справі №910/10572/17 (щодо безготівкового погашення кредитної заборгованості).

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги у повному обсязі.

Зокрема позивачем зазначені наступні доводи:

- грошові кошти, якими було здійснено погашення заборгованості не були власністю банка, а були власністю ОСОБА_1 (клієнтів), а отже будь-які підстави вважати, що було порушено п.7 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб - відсутні;

- оскільки грошові кошти, якими було здійснено погашення заборгованості не були власністю банка, а були власністю ОСОБА_1 , суд правомочно відхилив заперечення відповідача та третьої особи щодо безоплатності проведених операцій;

- суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про те, що відбулись розрахунки на виконання зобов`язань за кредитним договором без використання кореспондентських рахунків, які використовуються в процесі встановлення міжбанківських кореспондентських відносин, натомість використано інші банківські інструменти. При цьому, здійснивши проведення розрахункової операції, банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платника необхідної суми коштів. Про це також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи- куратора, на яку, в силу приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ, покладено обов`язок щодо здійснення контролю за операціями, які проводяться банком;

- з огляду на приписи статті 269 ГПК України, аргументи відповідача, стосовно доводів про відступлення права вимоги на користь Голови правління Банку підлягають відхиленню оскільки ці питання не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить будь-яких підтверджень того, що ОСОБА_1 є головою правління банку;

- усунення перешкод у користуванні нерухомим майном у такому випадку полягає саме у забороні Відповідачу вчиняти дії, направлені на незаконне вибуття із власності Позивача, вищевказаного нерухомого майна шляхом звернення стягнення на підставі Іпотечного Договору (по якому припиненні правовідносини), що прямо передбачено як спосіб захисту статтею 386 ЦК України. Таким чином, спосіб захисту за даним позовом відповідає як нормам цивільного законодавства так і положенням договору між Сторонами.

У додаткових поясненнях позивача, останнім надано додаткові пояснення, щодо твердження Банку про відступлення права вимоги на користь Голови правління Банку.

Так, ПАТ "Банк Камбіо" у своїй апеляційній скарзі стверджує, що до суду надавався лист- відповідь НБУ від 07.02.2019 р. № 20-0007/7169 у якому вказано: примірник №9 Постанови № 510/БТ було передано нарочно Першому заступнику Голови правління ПАТ Банк Камбіо Кондратенко Л.B. 20.08.14 о 13-45, про що свідчить відмітка про отримання та підпис на звороті останньої сторінки постанови, що зберігається в Національному банку України , отже ця обставина надає можливості стверджувати, що Голові правління ПАТ Банк Камбіо було відомо про наявність установлених заборон, про дійсний фінансовий стан Банку та про настання логічного наслідку у вигляді його неплатоспроможності.

Позивач по справі заперечує проти даних доводів та міркувань Апелянта по справі та вважає доводи такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Виключний перелік осіб, що є пов`язаними з банком, наведено в ст. 52 Закону України Про банки і банківську діяльність .

Згідно з п. 2 глави 2 Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене Постановою Правління НБУ від 12.05.2015 р. № 315, ( в редакції, що була чинною на момент укладення договору поруки), рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає уповноважена особа Національного банку.

Згідно до ч. 2 та 3 ст. 52 Закону України Про банки і банківську діяльність , а також п.2 глави 2 Положення про визначення пов`язаних із банком осіб , що затверджене Постановою Правління НБУ 12.05.2015 р. №315 до осіб, наділених спеціальною правосуб`єктністю щодо визнання тих або інших осіб пов`язаними з банком, законодавцем віднесено: відповідний банк (складає перелік таких осіб) та НБУ (визначає таких осіб пов`язаними, про що ухвалює відповідне рішення).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 року (головуючий суддя - Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.) поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду. Розгляд скарги призначено в судове засідання на 11.06.2019 о 16:30 год.

На підставі розпорядження керівника суду №642/19 від 11.06.2019р., яке обґрунтоване тимчасовою непрацездатністю суддів-доповідача Пархоменко Н.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чус О.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.19 прийнято до свого провадження справу №904/4956/18., прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.07.2019 року на 10:40 год.

03.07.2019 до апеляційного суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляд справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні, призначене на 03.07.19, свого представника (з підстав відмови суду у проведені судового засідання по справі в режимі відеоконференції) та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи нового представника скаржника.

Колегією суддів вказане клопотання залишено без задоволення з огляду на викладене нижче.

Згідно з частиною 11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За положеннями ч.1, 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Так, 22.04.2019 ухвалою суду відкрито апеляційне провадження у справі. Отже, скаржник мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, скаржник не був позбавлений права уповноважити іншу особу, із статусом адвоката, на представництво інтересів підприємства в суді.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме скаржник не забезпечив участі представника (будь-якого представника зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.

Враховуючи, що повідомлені скаржником причини неявки не визнаються судом поважними, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників учасників провадження по справі.

03.07.19 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Переглянувши в апеляційному порядку оскаржуване рішення суду першої інстанції на предмет правильності застосування останнім норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є цілком обґрунтованим, а доводи апелянта щодо його необґрунтованості та незаконності є безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" (позивач, позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (відповідач, кредитор/банк) укладений кредитний договір №135/06-14 (відзивна відновлювальна кредитна лінія) (надалі - Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого банк зобов`язується надати грошові кошти (далі - кредит) позивачу у розмірі та на умовах, встановлених Кредитним договором, а позивач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами п.1.9 Кредитного договору, зобов`язання за Кредитним договором забезпечуються заставою нерухомості, а саме: нежитлові будівлі багатофункціонального торгівельно-демонстраційного центру, загальною площею 18 190, 5 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд.9а, які належать ТОВ "Макроплаза", на суму 54 000 000, 00 (п`ятдесят чотири мільйони) гривень 00 копійок, згідно іпотечного договору №135/06-14-І від 03.06.2014.

27.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (Іпотекодеражтель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" (Іпотековдавець) укладено іпотечний договір №133/03-14-І (надалі - Іпотечний договір), за умовами пункту 1.1 якого позивач, як Іпотекодавець, передає банку, як Іпотекодержателю, в іпотеку нерухоме майно: нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вулиця Калинова, буд 9а, що є предметом іпотеки.

Опис предмета іпотеки: будівля багатофункціонального торговельно-демонстраційного центру будівля багатофункціонального торговельно-демонстраційного центру літ. М-2, підвал під літ. М-2, прибудова літ. М 1 -І, надбудова над літ. М-2, загальною площею 18102,5 кв.м., навіси літ. М 3 , М 4 , М 5 , М 8 , М 9 , естакади з навісами літ.М 6 , М 9 , ґанок літ.м 1 , в`їзд літ. м 1 , трансформаторна підстанція та розподільча підстанція літ. Д-1, загальною площею 88,0 кв.м, навіс А (тимч.), господарча будівля літ. Б (тимч.), огорожі №1-3,5, хвіртка №4, сходи №6,7, мостіння І, II.

Відповідно до пункту 1.2 Іпотечного договору вартість предмета іпотеки становить 54 000 000, 00 грн.

Іпотека відповідно до цього Договору забезпечує повне виконання грошових зобов`язань Іпотекодавця, що випливають та/або виникають у майбутньому з Кредитного Договору №135/06-14 від 03.06.2014 укладеного між ТОВ "Макроплаза" та ПАТ "Банк Камбіо" (п.2.1 Іпотечного договору №135/06-14-1 від 03.06.2014)

У відповідності до п.6.1 Іпотечного Договору №135/06-14-1 від 03.06.2014 Іпотекодержатель має право без згоди Іпотекодавця відступити свої права за цим Договором будь-якій особі за умови, що одночасно він здійснює відступлення тій же особі своє право вимоги за Кредитним договором.

Як встановлено судом, 04.09.2014 між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Макроплаза" та Новим Кредитором (фізична особа ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого, ПАТ "Банк Камбіо" (Первісний Кредитор) відступило Новому Кредитору за Договором, належні йому права вимоги за Кредитним Договором, а Новий Кредитор заміняє Первісного Кредитора як сторону кредитора у Кредитному Договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним Договором (п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги від 04.09.2014 року).

В дату відступлення Права вимоги, Первісний Кредитор вважається таким що відступив, а Новий Кредитор таким, що набув права вимоги до Боржника та набув прав та обов`язків сторони - кредитора за Кредитним Договором права вимоги перейшли до нового Кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливості зворотного відступлення (п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги від 04.09.2014 року)

Вартість права вимоги за договором становить 3 017 753,43 грн. Новий кредитор зобов`язується сплатити вартість прва вимоги в строк до 01 грудня 2014 року шляхом безготівкового переказу на рахунок Первісного кредитора №32003197901 в ПАТ "Банк Камбіо", МФО 380399 (п.п.3.1, 3.2 Договору про відступлення права вимоги від 04.09.2014 року)

У відповідності до п.5.1 Договору відступлення права вимоги від 04.09.2014 року в дату відступлення прав вимоги за Кредитним Договором, а також відступлення прав за Договором забезпечення згідно умов п 2.6. Договору, Первісний Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Документацію щодо прав вимоги, про що складено Акт приймання-передачі.

За викладених обставин, правовідносини за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014, укладеним між ТОВ "Макроплаза" (код ЄДРПОУ 38937117) та ПАТ "Банк Камбіо" (код ЄДРПОУ 26549700) є припиненими.

04.09.2014 між ПАТ "Банк Камібіо" (Первісний Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Новий Іпотекодержатель) укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 04.09.2014 року, що посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бунякіною Оленою Валентинівною за №1996, відповідно до пункту 1.1 якого Первісний іпотекодержатель відступає/передає, а Новий Іпотекодержатель набуває/приймає усе та будь-яке належне Первісному Іпотекодержателю право вимоги за Договором іпотеки (надалі - "Відступлені Права"), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання Боржником, зобов`язань за Кредитним договором. Сторони домовились, що заміна сторони, яка іменується "Іпотекодержатель" у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, вважається такою, що відбулася, а права вимоги за Договором іпотеки вважаються відступленими Новому Іпотекодержателю з моменту підписання цього Договору, скріплення печатками Сторін та нотаріального посвідчення цього Договору. З моменту набуття чинності цим Договором до Нового Іпотекодержателя переходять усі права і зобов`язання Первісного Іпотекодержателя як сторони, що іменується "Іпотекодержатель" у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

04.09.2014 року між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ "Макроплаза", ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін №1 до Іпотечного Договору №135/06-14-І від 03.06.2014 року, що посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бунякіною Оленою Валентинівною, реєстровий №991, за змістом пункту 1 якого зазначено наступне:

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.24 Закону України "Про іпотеку" Первісний Іпотекодержатель має право без згоди боржника передати та уступити усі та будь-які свої права за Договором іпотеки.

В Іпотечному договорі №135/06-14-І від 03.06.2014 року (в преамбулі, за текстом договору, в реквізитах сторін) замінюється сторона Іпотекодержателя, а саме: з Первісного Іпотекодержателя Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 26549700 на Нового Іпотекодерджателя - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, на підставі Договору про внесення змін №1 до Іпотечного Договору №135/06-14-І від 03.06.2014 року Новим Іпотекодержателем є ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою місто АДРЕСА_1 ).

Відповідно до п.3 Договору про внесення змін №1 до Іпотечного Договору № 135/06-14-І, підписом на цьому Договорі Іпотекодавець (ПАТ "Банк Камбіо") підтверджує факт того, що у банка припиняються будь-які права та вимоги щодо сплати Іпотекодавцем ( Боржником за кредитним Договором) будь-яких грошових коштів за кредитним договором на користь Банку.

За викладених обставин, правовідносини за Іпотечним Договором №135/06-14-І від 03.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бунякіною Оленою Віталіївною за номером 991, укладеним між ТОВ "Макроплаза" (код ЄДРПОУ 38937117) та "Банк Камбіо" (код ЄДРПОУ 26549100) є припиненими.

11.09.2014 на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 04.09.2018 11.09.2014 грошовими коштами з поточного рахунку ОСОБА_1 було погашено заборгованість ТОВ "Макроплаза" у розмірі 3 000 000, 00 грн. за основним боргом та 31 561, 65 грн. відсотків за користування кредитному повному обсязі (а.с. 47, 48, т.2).

03.10.2018 ТОВ "Макроплаза" отримало від Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ""Банк Камбіо" Северина Ю.П., Повідомлення-вимогу в порядку ст.ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" за вих. №22/1729 від 21.09.2018, в якій останній вимагає від ТОВ "Макроплаза" в тридцятиденний строк з моменту отримання даної письмової вимоги виконати порушені зобов`язання за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014 на загальну суму 5 895 780, 83 (п`ять мільйонів вісімсот дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 83 коп.

Також, вказаною вимогою ПАТ "Банк Камбіо" повідомило ТОВ "Макроплаза" про те, що у разі невиконання чи виконанні не в повному обсязі зазначеної вище вимоги щодо сплати заборгованості за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014 ПАТ "Банк Камбіо" зверне стягнення на предмет іпотеки згідно ст.ст. 36, 37, 38 ЗУ "Про іпотеку" та в порядку встановленому Іпотечним договором №135/06-14-І від 03.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В, зареєстрованого за №991, задовольнивши вимоги забезпечені іпотекою шляхом набуття права власності за ПАТ "Банк Камбіо" на наступні об`єкти нерухомого майна:

- нежитлові будівлі багатофункціонального торгівельно-демонстраційного центру, з підвалом, прибудовами, надбудовами, естакадами, навісами, ґанком, огорожею, сходами, трансформаторною підстанцією, а також невіддільними поліпшеннями, які неможливо відокремити від нерухомого майна (кондиціонери вентилятори, ліфти, ескалатори, накришна світлова конструкція, обладнання для паркінга, охороно-пожежна сигналізація) загальною площею 18190,50 кв.м. розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Калинова будинок 9а. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,9613 га, кадастровий номер 1210100000:04:017:0160.

За твердженням позивача, такі дії банку є неправомірними, оскільки у ПАТ "Банк Камбіо" припинились права та вимоги як кредитора за Кредитним договором у зв`язку з відступленням права вимоги іншій особі, так і за Іпотечним Договором у зв`язку зі зміною сторони за Іпотечним договором, що не визнається відповідачем та стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку").

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Пунктом 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК України), ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України).

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення у ПАТ "Банк Камбіо" права вимоги як кредитора за Кредитним договором у зв`язку з повним виконанням зобов`язання боржником, так і за іпотечним договором у зв`язку з виконанням зобов`язання, забезпеченого іпотекою відповідно до приписів Цивільного Кодексу України.

При цьому колегія суддів враховує, що як вбачається з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 11.09.2014 кошти на поточний рахунок надійшли від продажу 234 100, 00 USD за курсом 12, 951794, що складає 3 032 014, 98 грн. в гривневому еквіваленті, та за рахунок яких цього ж дня здійснено погашення заборгованості за кредитом у сумі 3 000 000, 00 грн. і частину нарахованих процентів в сумі 31 561, 65 грн., за рахунок коштів, які надійшли з поточного рахунку 26208000000407 ОСОБА_1 (а.с.47, 48, т.2)

Також колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог шляхом відновлення становища, яке існувало до прийняття Наказу № 109 від 18.07.2018, яким було затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. ч. 1, 2, 6 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені, зокрема частиною другою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

В пунктах 1-10 ч. 2 ст. 16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають найвищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України (постанова від 21.05.2012 по справі № 6-20цс11).

Зважаючи на вищевикладені обставини, приймаючи до уваги позицію Верховного Суду, та відсутність правових підстав вважати нікчемними правочини, визначені в Наказі Уповноваженої особи № 109 від 18.07.2018, колегія суддів вважає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту свого права, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, є ефективним способом захисту, який призводить до відновлення порушеного права, а тому місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом:

- відновлення становище, яке існувало до прийняття Наказу №109 від 18.07.2018 року, яким було затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, зобов`язавши Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд.3/1, ідентифікаційний код юридичної особи 26549700) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (01001, м.Київ, вул.Заньковецької/Станіславського, буд.3/1, ідентифікаційний код юридичної особи 26549700) Северина Юрія Петровича виключити з бухгалтерського обліку Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд.3/1, ідентифікаційний код юридичної особи 26549700) за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" (01034, м.Київ, провул. Георгіївський, буд. 2, кімн. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 38937117) за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014р., право вимоги за Іпотечним Договором № 135/06-14-1 від 03.06.2014р. з відповідними змінами, що були укладені на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним Договором № 135/06-14 від 03.06.2014;

- припинення виконання дій визначених у Наказі Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018 року щодо застосування наслідків нікчемності правочинів Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (01001, м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд.3/1, ідентифікаційний код юридичної особи 26549700) відносно відновлення у бухгалтерському обліку Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (01001, м.Київ, вул.Заньковецької/Станіславського, буд.3/1, ідентифікаційний код юридичної особи 26549700) по рахунку обліку кредиту (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) щодо кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроплаза" (01034, м.Київ, провул. Георгіївський, буд. 2, кімн. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 38937117) за Кредитним Договором №135/06-14 від 03.06.2014.

Посилання апелянта на порушення приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" в частині проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено її приписами, що свідчить про наявність ознак нікчемності спірних правочинів згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", колегія суддів відхиляє, оскільки означена постанова НБУ не доводилася до відома вкладників та позичальників, позивач і поручителі не мали загального доступу до неї, а тому станом на час здійснення розрахунків за Кредитним договором, вказані особи не були обізнані щодо наявності застережень, встановлених цією постановою. При цьому, здійснивши проведення розрахункової операції, банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платника необхідної суми коштів, про що також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи-куратора, на яку, в силу приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ, покладено обов`язок щодо здійснення контролю за операціями, які проводяться банком.

Крім того колегія суддів зазначає, що невиконання вимог постанови НБУ може свідчити про незаконність дій самого Банку, оскільки саме він повинен виконувати вимоги постанови, а тому результатом незаконних дій повинне бути пред`явлення відповідних вимог до винних посадових осіб Банку.

З цих же підстав, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про відсутність коштів для проведення розрахунків з посиланням на довідки ПАТ "Банк Камбіо" (а.с.79-81. т.3).

Згідно ч.1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

За змістом частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки грошові кошти, якими було здійснено погашення заборгованості не були власністю банка, а були власністю ОСОБА_1 (клієнта), колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо безоплатності проведених операцій.

Окрім зазначеного, колегія суддів акцентує увагу на тому, що погашення заборгованості за Кредитним договором відбулося 11.09.2014, тобто до прийняття Правлінням НБУ Постанови № 782 від 04.12.2014 "Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних", тому твердження апелянта про те, що операція з погашення кредитної заборгованості є штучною та відбулось корегування структури банківського балансу, адже кошти не відображалися ні у касі банку, ні на кореспондентському рахунку банку відкритому в НБУ, не можуть свідчити про нікчемність правочину.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2018 по справі № 755/7957/16-ц.

Щодо посилань апелянта на наявність ознак нікчемності правочину, передбаченої п. 2 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів зазначає, що банк до категорії неплатоспроможних віднесено 04.12.2014, при цьому апелянтом не доведено, яким саме чином укладення спірних правочинів вплинуло на платоспроможність банку, або неможливість часткового чи повного виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, та не наведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірних правочинів та ухваленням постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних.

Посилання апелянта на наявність ознак нікчемності правочину згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеній в постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц.

Разом з тим, сплативши банку грошові кошти в погашення зобов`язань за кредитним договором в розмірі, узгодженому сторонами спірних правочинів, ОСОБА_1 набула право на отримання задоволення своїх вимог не від банку, а від ПАТ "Макроплаза".

Посилання апелянта на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які полягають у невжитті судом дій спрямованих на направлення справи на розгляд належному суду в зв`язку зі штучно заявленою позивачем вимогою про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке знаходиться за місцем перебування позивача, та заявлена з єдиною метою, подальшого звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, колегія суддів відхиляє, оскільки в силу ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Усунення перешкод у користуванні нерухомим майном полягає саме у забороні відповідачу вчиняти дії, направлені на незаконне вибуття із власності позивача, нерухомого майна, що відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів визначених ст. 16 ЦК України.

З огляду на те, що даний спір виник з приводу нерухомого майна та позивачем заявлено, зокрема, вимогу про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке знаходиться в м. Дніпро, тому даний спір підсудний Господарському суду Дніпропетровської області відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України. Заперечення відповідача проти розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області правомірно відхилені судом першої інстанції.

Посилання апелянта на приписи постанов Верховного суду від 27.11.2018 у справах №910/4123/16 від 04.07.2018, № 910/9987/16 від 25.04.2018, № 910/10371/16 від 24.04.2018, №910/12148/16 від 20.06.2018, № 910/10572/17 правомірно відхилені судом першої інстанції, з огляду на встановлені у даній справі обставини та правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц та постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час ухвалення оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження під час його перегляду колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає необхідним залишити оскаржуване рішення Господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 у справі №904/4956/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.07.2019.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко