Рішення

від 04.07.2019 по справі 904/1235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1235/19 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАПІРЕКС"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОБІТЕК-САМАРА"

про стягнення 16299,55грн. (договір поставки №236 від 27.08.2018)

Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАПІРЕКС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОБІТЕК-САМАРА" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 16299,55грн. основної заборгованості.

Судові витрати по справі, а саме 1921,00грн. судового збору та 8000,00грн. витрат на правову допомогу, позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

27.08.2018 між сторонами укладено договір поставки №236 (далі - договір).

Поставка товару підтверджується видатковою накладною №4684 від 10.09.2018 на суму 102567,82грн.

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, а саме у розмірі 92000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 12.10.2018 №721; від 05.11.2018 №783; від 20.11.2018 №824; 05.12.2018 №870; від 12.12.2018 №884; від 13.12.2018 №887; від 18.01.2019 №58.

Отже, позивач стверджує, що отримав прямі збитки у розмірі 10611,82грн.

Крім того, позивачу завдано збитків у сумі 5687,73грн., які розраховано на підставі розділу 7 договору та статті 625 Цивільного кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1235/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019.

Ухвалою від 02.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 02.05.2019.

Ухвалою від 31.05.2019 позовну заяву залишено без руху.

01.07.2019 виявлені судом недоліки усунуто.

Щодо строку для подачі відзиву.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, ухвалу від 02.04.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 08.05.2019 , що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 13.05.2019 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідачу в ухвалі від 02.04.2019 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву до 23.05.2019.

В ухвалі від 02.04.2019 встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 02.05.2019.

Станом на 04.06.2019 відзив на позов не надано.

Господарський суд констатує, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

04.07.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАПІРЕКС" (далі - позивач, постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОБІТЕК-САМАРА" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №236 від 27.08.2018 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві, покупець зобов`язується прийняти даний товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором (пункт 2.1 договору). Загальна кількість товару, що є предметом поставки за даним договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) по сортах, групах, видах, марках, типах, розмірах, а також, повна інформація про ціну за одиницю, загальну вартість, ПДВ зазначена в документах, які визначені у пункту 3.3 даного договору (пункт 2.2 договору).

Ціну договору визначено у розділі 4.

Строк визначено у пункті 10.1 договору. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 102567,82грн. , що підтверджується видатковою накладною №4684 від 10.09.2018.

Дослідивши вказану видаткову накладну господарський суд констатує, що остання підписана представниками сторін, підписи, яких засвідчено печатками підприємств позивача та відповідача.

Відтак, зазначена видаткова накладна є належним доказом поставки товару позивачем відповідачу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець здійснює оплату 100 (сто) відсотків вартості поставленої продукції протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з дати поставки (пункт 4.1 договору).

Датою поставки товару вважається дата оформлення постачальником відповідної видаткової накладної (пункт 3.2 договору).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати є таким, що настав 10.10.2018.

Відповідач частково погасив заборгованість на суму 92000,00грн.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов`язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися дії з часткової оплати спірної заборгованості.

Доказів оплати товару в сумі 10567,82грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10611,82грн. основної заборгованості є частково доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 10567,82грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три відсотки річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 5687,73грн. за загальний період прострочення з 10.10.2018 по 13.03.2019.

Відповідач контррозрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат і визнав обґрунтованою суму до стягнення у розмірі 2404,01грн., з яких 407,00грн. три відсотки річних та 1997,01грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1528,73грн., з урахуванням того, що 79,58% позовних вимог позивача судом задоволено.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу ;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00грн.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру , виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн. позивач надав:

- договір №5 від 17.07.2018 про надання правової допомоги. Предметом вказаного договору визначено, що адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги обумовленого ним виду в інтересах останнього, в тому обсязі та на тих умовах, що передбачені і закріплені за взаємною згодою у цьому договорі, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору (пункт 1.1);

- рахунок-фактуру №10 від 07.03.2019 на суму 8000,00грн. з зазначенням змісту операції, як юридичні послуги, згідно договору про надання правової допомоги №5 від 17.07.2018, а саме: консультації щодо підстав та аргументації позовної заяви; збір та правовий аналіз доказів для підготовки позовної заяви ТОВ "Папірекс" до ТОВ "Мобітек-Самара"; написання позовної заяви; участь у судових засіданнях в якості представника ТОВ "Папірекс";

- платіжне доручення №512 від 12.03.2019 на суму 8000,00грн. з призначенням платежу "за юридичні послуги"

Проаналізувавши надані позивачем докази надання професійної правничої допомоги, господарський суд дійшов наступних висновків.

По-перше, предмет договору не містить конкретизації щодо надання правової допомоги з питання вирішення саме спору, який є предметом договору у справі №904/1235/19;

По-друге, не надано детального опису робіт (наданих послуг);

По-третє, конкретизації щодо надання правової допомоги з питання вирішення саме спору, який є предметом договору у справі №904/1235/19 не містять ані рахунок-фактура №10 від 07.03.2019, ані платіжне доручення №512 від 12.03.2019 на суму 8000,00грн..

Оцінюючи надані докази на обґрунтування розміру наданих послуг з професійної правової допомоги господарський суд визнав їх неналежними, а розмір витрат на професійну правову допомогу у справі №904/1235/19 недоведеним.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАПІРЕКС" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЛИБОЧИЦЬКА, будинок 72; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41779970) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОБІТЕК-САМАРА" (51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, селище міського типу Гвардійське, ВУЛИЦЯ ЮВІЛЕЙНА, будинок 9, квартира 37; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36267126) про стягнення 16299,55грн., з яких 10611,82грн. основної заборгованості; 5687,73грн. збитки (договір поставки №236 від 27.08.2018) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОБІТЕК-САМАРА" (51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, селище міського типу Гвардійське, ВУЛИЦЯ ЮВІЛЕЙНА, будинок 9, квартира 37; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36267126) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАПІРЕКС" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЛИБОЧИЦЬКА, будинок 72; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41779970) 10567,82грн. (десять тисяч п`ятсот шістдесят сім грн. 82 коп.) основної заборгованості; 407,00грн. (чотириста сім грн. 00 коп.) трьох відсотків річних; 1997,01грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім грн. 01 коп.) інфляційних втрат; 1528,73грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять вісім грн. 73 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 04.07.2019.

Суддя І.В. Петренко