Рішення

від 04.07.2019 по справі 904/1340/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1340/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівол-транс", м. Луцьк

до ОСОБА_1 , м. Верхньодніпровськ Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором про транспортно-експедиційне обслуговування

З повідомленням, без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівол-транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 76 979,23 грн. з яких:

- 70 028,00 грн. за послуги перевезення;

- 5 472,04 грн. інфляційні втрати;

- 1 479,19 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані, порушенням відповідачем умов договору транспортно-експедиційного обслуговування №250 від 22.05.2018 в частині своєчасної та повної плати за отримані послуги перевезення.

Ухвалою суду від 05.04.2019 р. у відкритті провадження - відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2019 у справі № 904/1340/19 скасовано та передано справу на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

17.05.2019 справа № 904/1340/19 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019 справа 904/3280/18 передана на розгляд судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою суду від 21.05.2019 р. cправу № 904/1340/19 прийнято до свого провадження суддею Назаренко Н.Г. за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

26.06.2019 позивачем подано до суду клопотання про долучення документів щодо підтвердження судових витрат, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача 3842 грн. витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, а також 5 250,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями. Відповідач ухвалу суду від 21.05.2019 отримав 28.05.2019, що підтверджується поштовим повідомленням №5160002485147 (а.с.101), відзив на позов не надав.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівол-транс" (перевізник - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Музикою Кирилом Дмитровичем (експедитор - відповідач) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №250.

Відповідно до п. 1.1. договору, даний Договір регулює взаємовідносини між Експедитором та Перевізником, які пов`язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та інших держав з наданням інших послуг, узгоджених в заявках-договорах / доповненнях до даного Договору, і які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, з метою здійснення транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до умов даного договору Експедитор 2 має право залучати третіх осіб та/або виконати ТЕО власними силами та засобами.

Згідно з п. 2.1. договору, міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжнародні перевезення ( Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - КДПВ) зі змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978р., Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року , Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)), діючих на території. України нормативних актів, а також відповідно до даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, організація кожного міжнародного перевезення в межах даного Договору, оформлюється окремою заявкою-договором на конкретне перевезення, що надсилається Експедитором Перевізнику відразу по узгодженню.

Пунктом 2.3. договору визначено, що доповнення та заявка-договір є невід`ємною частиною Договору, якщо вони підписані і завірені фірмовими печатками.

Відповідно до п. 5.1. договору, вартість транспортно-експедиційного обслуговування та інших послуг встановлюється у окремих заявках-договорах, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 5.3. договору, оплата кожного окремого перевезення проводиться Експедитором в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі на підставі рахунку та доданого пакету документів таких як: акт виконаних робіт, податкова накладна, оригінал СМR, оригінал заявки-договору на перевезення.

Згідно з п. 5.4. договору, датою доставки (отримання) вважається дата підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та/або дата відмітки у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем.

Відповідно до п. 5.5. договору, оплата вартості, кожного ТЕО проводиться Експедитором протягом 14 банківських днів, які відраховуються з наступного дня після отримання Експедитором 1 оригіналів документів передбачених пунктом 5.3. Договору, якщо інше не зазначено в заявці-договорі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, цей договір вважається продовженим на тих же умовах та на такий же строк. Аналогічний механізм пролонгації діє на всі наступні роки (п. 11.1 договору).

22.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено заявку-договір №181188 від 22.05.2018, якою сторони узгодили умови перевезення, зокрема, позивач зобов`язався виконати перевезення вантажу по маршруту Франція (26250, Livron sur Drome) - Україна (м.Харків). Узгоджена заявкою-договором сума фрахту складає 2400 Євро, а оплата здійснюється шляхом безготівкового розрахунку, по курсу НБУ на день завантаження, до 15 банківських днів, по факту отримання оригіналів.

13.06.2018 між позивачем та відповідачем було укладено та підписано акт надання послуг №137 від 13.06.2018 на суму 80 028,00 грн.(а.с. 78).

18.10.2018 позивач направив відповідачу лист-прохання №18-10/2018, в якому просив оплатити надані позивачем послуги на суму 80 028,00 грн.

24.10.2018 відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково на суму 10 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.79).

Заборгованість у розмірі 70 028,00 грн. відповідач не сплатив.

14.01.2019 позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості, яка була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором транспортно-експедиційного обслуговування №250 від 22.05.2018 в частині своєчасної та повної плати за отримані послуги перевезення та просить суд стягнути з відповідача 70 028,00 грн. за послуги перевезення; 5 472,04 грн. інфляційні втрати та 1 479,19 грн. 3% річних, що і є причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов`язання.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу за договором транспортно-експедиційного обслуговування №250 від 22.05.2018.

Перевезення вантажу будь-яким видом транспорту складається з трьох елементів: навантаження, переміщення та вивантаження вантажу, основним з яких є саме перевезення вантажу, що здійснюється на підставі окремого договору, правове регулювання якого у загальній формі закріплено в главі 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно із ст.ст. 610, 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -документ, який містить відомості про

господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до умов договору, строк оплати послуг є таким, що настав.

Доказів оплати наданих позивачем послуг в сумі 70 028,00 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

При цьому, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських станом на 03.04.2019, за реєстраційним номером облікової картки платника податків 3608209310 стан суб`єкта Фізичної особи-підприємця Музика Кирило Дмитрович є припиненим 07.02.2019р. за власним рішенням.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 ., не як до підприємця, а як до фізичної особи.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 70 028,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з 25.07.2018 по 25.03.2019 на суму 1479,19 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення становить 5 472,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме: за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1921 грн. та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги апеляційним судом у розмірі 1921 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5250,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав до суду Договір про надання правової допомоги №190101 від 10.01.2019, довіреність №9 від 09.04.2019 додаткову угоду №1 від 10.01.2019, додаткову угоду №2 від 18.03.2019, додаткову угоду №3 від 09.04.2019, рахунок - фактуру №2 від 15.01.2019, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2 від 15.01.2019, платіжне доручення №157 від 15.01.2019 на суму 750 грн., рахунок - фактуру №7 від 25.03.2019 на суму 3 000 грн., платіжне доручення №3617 від 25.03.2019 на суму 3000 грн., рахунок - фактуру №13 від 13.05.2019, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13 від 13.05.2019, платіжне доручення №216 від 14.05.2019 на суму 1500 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №904/1340/19.

Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що оскільки клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від ОСОБА_1 в порядку статті 126 ГПК України не надходило, це виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (постанова ВС КГС від 04 червня 2019 року у справі № 922/1350/18).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 5250,00 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівол-транс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 76 979,23 грн. з яких: - 70 028,00 грн. за послуги перевезення; - 5 472,04 грн. інфляційні втрати; - 1 479,19 грн. 3% річних - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівол-транс" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Зв`язківців, буд. 1Б, офіс 2, ідентифікаційний код 38740979) заборгованість у розмірі 70 028,00 грн. (сімдесят тисяч двадцять вісім грн. 00 коп.), 5 472,04 грн. (п`ять тисяч чотириста сімдесят дві грн. 04 коп.) інфляційних втрат, 1 479,19 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять грн. 19 коп.) 3% річних та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги апеляційним судом у розмірі 1921 грн . (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5 250,00 грн . (п`ять тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.07.2019

Суддя Н.Г. Назаренко