Рішення

від 25.06.2019 по справі 7/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2019Справа № 7/94

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 7/94

За позовом Державного підприємства "Еко" (01042, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 36-Б)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний завиток" (32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, буд. 56)

Про розірвання договору оренди та стягнення 164 562,23 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Еко" звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний завиток" про розірвання договору оренди та стягнення 164 562,23 грн.

Ухвалою від 08.04.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.05.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2011 зупинено провадження у справі № 7/94 до вирішення іншої пов`язаної з нею справи № 4/275 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний завиток" до Державного підприємства "Еко" про стягнення 109 826,07 грн, яка знаходиться в провадженні Господарського суду м. Києва.

Відповідно до розпорядження В. о. керівника апарату від 19.04.2019 № 05-23/949 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 19.04.2019 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади, та за його результатами визначено суддю-доповідача Бондаренко Г.П.

23.04.2019 Суд прийняв справу № 7/94 до свого провадження, поновив провадження у справі та ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Позивач був належним чином повідомлений про поновлення провадження по справі № 7/94, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про поновлення провадження у справі № 7/94 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент постановлення відповідної ухвали, а саме: 32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, буд. 56.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до поштового повернення № 0103050306309, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 7/94 не було вручене під час доставки, про що вказано: "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача" (не має за даною адресою такої фірми давно).

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 7/94 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.01.2004 між ТОВ "Чарівний завиток", як орендарем та ДП "Еко", як орендодавцем був укладений Договір оренди №11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі за текстом - договір).

Відповідно до договору ДП "Еко" зобов`язалось передати в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 433,6 кв.м., яке розміщене за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд . 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку, що знаходився на балансі ДП "Еко".

Орендоване майно передавалось з метою розміщення на 374,00 кв.м. - перукарні, на 4,00 кв.м. пункту прокату відеокасет, без права продажу, на 20,0 кв.м. - виставка експозиційних кухонних меблів, без права продажу, на 35,60 кв.м. - кафе з правом продажу підакцизних товарів.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ, за базовий (листопад 2003) місяць оренди 3 044, 91 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата перераховується таким чином: 70 % орендної плати залишається на розрахунковому рахунку орендодавця, 30 % орендної плати орендар перераховує до Державного бюджету, щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітнім місяцем. Дане співвідношення може змінюватись зі зміною законодавчих актів в період терміну дії договору.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 10.1 договору останній було укладено на 5 (п`ять) років та діє з 01.01.2004 до 01.01.2009.

01.01.2004 орендодавцем на підставі акту приймання-передачі приміщення до договору №11-10 від 01.01.2004 було передано орендарю в оренду нежитлове приміщення загальною площею 433,6 кв.м., яке розміщене за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 40/432 визнано договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2004 продовженим до 01.01.2014 .

За твердженням позивача, свої зобов`язання по сплаті орендних платежів відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за договором в розмірі 143 263, 70 грн за період з січня 2009 року по березень 2011 року включно.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про розірвання договору та стягнення з відповідача 143 263, 70 грн основної заборгованості за договором, 3 396, 24 грн пені за період прострочення з 13.09.2010 по 11.03.2011, 13 585, 86 грн інфляційних втрат за період прострочення з 13.02.2009 по 26.03.2011, 4 316, 62 грн 3 % річних за період прострочення з 13.02.2009 по 26.03.2011.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав припинення чинності договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та підстав відсутності у нього заборгованості за договором, оскільки у позивача було наявне беззаперечне право на нарахування та сплату орендної плати у розмірі 45 % в 2009 - 2010 роках, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 316 Деякі питання оплати оренди державного майна від 25.03.2009, і в такому обсязі відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 у справі № 5011-48/12068-2012 за позовом Державного підприємства Еко до Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний завиток про визнання недійсним договору та виселення позовні вимоги були задоволені частково, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Чарівний завиток з належного приміщення площею 433, 6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Чарівний завиток повернути Державному підприємству Еко відповідне приміщення. У вказаному рішенні від 02.11.2012 у справі № 5011-48/12068-2012 суд встановив, що договір № 11-10 НЕ є укладеним, на момент винесення рішення у справі, а тому відмовив в частині визнання його недійсним. Вказане рішення набрало законної сили 19.03.2013, переглядалося в апеляційному та касаційному порядках та залишене без змін.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в справі докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 у справі № 5011-48/12068-2012 за позовом Державного підприємства Еко до Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний завиток , за участю третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання недійсним договору та виселення позовні вимоги були задоволені частково, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Чарівний завиток з належного приміщення площею 433, 6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Чарівний завиток повернути Державному підприємству Еко відповідне приміщення. У вказаному рішенні від 02.11.2012 у справі № 5011-48/12068-2012 суд встановив, що договір № 11-10 НЕ є укладеним.

Підставою для визнання судом того, що договір є неукладеним стало те, що момент вчинення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов`язки.

Частина 3 ст. 640 ЦК України (у відповідній редакції) пов`язує настання моменту укладення договору з моментом нотаріального посвідчення або (та) моментом державної реєстрації. Так, відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 N 9, постанови Верховного Суду України від 18.04.2011 N 2-17/604-2009 і постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2011 N 2-27/19191-2006, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

З роз`яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. 2 п. 13 постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" випливає, що момент вчинення правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, відповідно до ст. 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацію, тому вони не є укладеними.

Отже, договір на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість є неукладеним (не існує в правовому полі), і відповідно не породжує для позивача та відповідача ніяких прав та обов`язків. Відповідна обставина встановлена рішенням суду, у справі між тими ж самими сторонами, що і по даній справі, і відповідно є преюдиційним фактом, який не підлягає доведенню.

Враховуючи, що договір, який позивач просить розірвати та на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість, пеню, 3 % річних та інфляційні витрати, є неукладеним та не породжує для його сторін прав та обов`язків, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог як в частині розірвання договору, так і в частині стягнення з відповідача 143 263, 70 грн основної заборгованості за договором, 3 396, 24 грн пені за період прострочення з 13.09.2010 по 11.03.2011 нарахованої за порушення договору, 13 585, 86 грн інфляційних втрат за період прострочення з 13.02.2009 по 26.03.2011 та 4 316, 62 грн 3 % річних за період прострочення з 13.02.2009 по 26.03.2011 нарахованих за порушення договору.

Інших правових та фактичних підстав для розірвання договору та стягнення з відповідача вищезазначених сум позивач суду не навів та не надав суду доказів наявності таких підстав.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог, наведених ним обґрунтувань та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Державного підприємства "Еко" (01042, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 36-Б; код ЄДРПОУ 32309722) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний завиток" (32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, буд. 56; код ЄДРПОУ 19482987) про розірвання договору оренди та стягнення 164 562,23 грн відмовити.

2. Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покласти на Державне підприємство "Еко" (01042, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 36-Б; код ЄДРПОУ 32309722).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.07.2019

Суддя Г. П. Бондаренко