Рішення

від 01.07.2019 по справі 910/2036/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2019Справа № 910/2036/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Асадові В.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Публічного акціонерного товариства "БАНК БОГУСЛАВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНВАР"

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

від позивача: Пилюченко І.Г.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "БАНК БОГУСЛАВ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНВАР" в особі голови комісії з припинення про зобов`язання включити в проміжний ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНВАР" кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК БОГУСЛАВ" в сумі 33 125 883,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №15/01-КР-38/2014 від 21.08.2014 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНВАР" виникла заборгованість у розмірі 33 125 883,56 грн. В той же час, позивач стверджує, що отримавши заяву кредитора про визнання грошових вимог, відповідач жодним чином не відреагував на неї, зокрема, не включив грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.03.2019. Крім того, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

Підготовче засідання, призначене на 20.03.2019, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 25.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 підготовче засідання відкладено на 22.05.19

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 01.07.2019

Присутній у судовому засіданні 01.07.2019 представник позивача надав додаткові пояснення по справі, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2019 не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050589033 на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, копія даної ухвали направлялася на адресу керівника ТОВ ДЕНВАР (голови комісії з припинення) - Кравець Антоніни Євгенівни з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050589041.

Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту Укрпошта , відправлення за № 0103050589033 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "за зазначеною адресою не знаходиться". Тоді як відправлення за № 0103050589041 не було вручено керівнику відповідача, про що здійснено відмітку інші причини .

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення справи до судового розгляду по суті в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, не направив повноважного представника у судові засідання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк Богуслав" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕНВАР" (позичальник) було укладено кредитний договір №15/01-КР-38/2014 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого (в редакції додаткового договору № 16 від 31.10.2017 до Кредитного договору) Банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті України з загальним лімітом у сумі 33 000 000,00 грн., в межах якої надав позичальнику в користування грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути у визначений Кредитним договором строк надані кошти та сплачувати фіксований розмір відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних.

Згідно п. 1.2. Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 14 від 24.01.2017 до Кредитного договору) термін повернення позичальником кредиту - 23.01.2018.

Пунктом 2.2.5 Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує нараховані проценти в національній валюті України щомісячно, не пізніше 05 числа місяця наступного за місяцем, за який нараховані проценти, та в день настання терміну повернення кредиту на відповідний рахунок позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що свої договірні зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредитні кошти, проте, відповідач порушив умови Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача як позичальника за Кредитним договором становить 33 125 883,56 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 32 029 000 грн. та прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 1 096 883,56 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджуються факт надання відповідачу кредитних коштів у порядкута на умовах, визначених Кредитним договором, тоді як відповідач не скористався своїм правом на спростування доводів та обставин, викладених у позовній заяві. При цьому, як вбачається з розрахунку позивача, станом на 16.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача, як позичальника за Кредитним договором, становить 33 125 883,56 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 32 029 000 грн. та прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 1 096 883,56 грн.

Відповідачем, у свою чергу, не надано доказів недійсності кредитного договору №15/01-КР-38/2014 від 21.08.2014, не спростовано вищезазначену заборгованість перед позивачем, в тому числі не надано контррозрахунку процентів за користування кредитними коштами або доказів часткового погашення спірної заборгованості за кредитом у заявлені періоди договірних правовідносин.

Разом із тим, як вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 27.02.2018 відповідач перебуває в стані припинення, у нього призначено комісію з припинення (ліквідації) та встановлено строк для пред`явлення кредиторських вимог - 12.05.2018, при цьому зазначено, що єдиний засновник відповідача - Кравець Антоніна Євгенівна, є головою комісії з припинення ТОВ ДЕНВАР (ліквідатором), а також міститься інформація щодо адреси засновника відповідача.

При цьому судом встановлено, що під час розгляду даної справи до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносилися зміни, зокрема, у стан припинення (05.03.2019), а також у відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог (06.05.2019). Разом з цим, інформації щодо результатів розгляду заяви позивача про включення в проміжний ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНВАР" кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "БАНК БОГУСЛАВ" в сумі 33 125 883,56 грн. (з урахуванням продовження строку для пред`явлення кредиторських вимог) відповідачем так само суду надано не було.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частинами 3-5 статті 105 Цивільного кодексу України унормовано, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Разом із цим, згідно ч. 6 статті 105 Цивільного кодексу України, кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Поряд із тим, за приписами статті 107 Цивільного кодексу України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 18.04.2018 на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12 направлено заяву кредитора про грошові вимоги № 273/02 від 17.04.2018 з проханням визнати грошові вимоги позивача до відповідача в сумі 33 125 883,56 грн. та включити вказані грошові вимоги за Кредитним договором до реєстру вимог кредиторів ТОВ ДЕНВАР .

Крім того, з наданих до позовної заяви доказів вбачається, що 24.05.2019 відповідач направив заяву кредитора про грошові вимоги з аналогічним змістом безпосередньо на адресу голови комісії з припинення відповідача (ліквідатора) - Кравець А.Є.

Отримання вказаної заяви 08.06.2018 особисто головою комісії з припинення відповідача - Кравець А .Є. підтверджується доказами, наявними в матеріалами справи (повідомленням про вручення поштового відправлення, витягом з офіційного веб-сайту Укрпошта ).

Доказів на підтвердження того факту, що вказана заява позивача прийнята та розглянута відповідачем відповідно до ч. 6 статті 105 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення його законних прав та інтересів, зокрема, ухиленням ТОВ ДЕНВАР від визначених законодавством обов`язків.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та встановивши обставини перебування відповідача з 27.02.2018 у стані припинення, дотримання позивачем 30-денного строку на звернення до суду із спірними вимогами після ухилення ліквідаційної комісії від їх розгляду та включенні до проміжного ліквідаційного балансу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги в сумі 33 125 883,56 грн., які складаються з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 32 029 000 грн. та простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом на суму 1 096 883,56 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку включити грошові вимоги позивача за Кредитним договором до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ ДЕНВАР , господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, через що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕНВАР (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 39114615) в особі Голови комісії з припинення включити до проміжного ліквідаційного балансу товариства кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 81; ідентифікаційний код 34540113) за Кредитним договором №15/01-КР-38/2014 від 21.08.2014 в загальному розмірі 33 125 883 (тридцять три мільйона сто двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 56 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕНВАР (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 39114615) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 81; ідентифікаційний код 34540113) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2019.

Суддя І.В. Приходько