Рішення

від 24.06.2019 по справі 910/2823/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/2823/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.,

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Черкаської міської ради

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою 86 129,16 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Власенко А.В.

Від відповідача: Каракоця О.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач) про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 86 129, 16 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно ухиляється від вчинення дій щодо своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою з 20.08.2016 та просить стягнути збитки у вищевказаному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 позовну заяву Черкаської міської ради залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.

01.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 відкрито провадження у справі №910/2823/19, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 20.05.2019.

03.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення у даному випадку, адже відсутні протиправна поведінка та вина відповідача. Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість застосованого позивачем відсотку нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірах 6% та 12% в 2016, 2017 та 2018 роках, а також неподання позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016 та 2017 рр.

В судовому засіданні 20.05.2019 оголошувалась перерва до на 05.06.2019.

В судовому засіданні 05.06.2019 оголошувалась перерва до на 24.06.2019.

14.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 24.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав заяву про стягнення судових витрат та про поновлення строків на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.06.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши усні пояснення сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно те реєстру права власності на нерухоме майно від 17.10.2018 вбачається, що відповідач на підставі договору іпотеки від 04.08.2016 № 664 набув право власності на нерухоме майно по вул. Смілянській, 147 в м. Черкаси (дата державної реєстрації від 20.08.2016 № 16009993).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.11.2018 № 146216294 земельна ділянка площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034 перебуває у комунальній власності м. Черкаси.

У відповідності до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.01.2016 № 12/0/25-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1604 га, кадастровий 7110136700:06:050:0034, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, Смілянській, 147становить 778 084, 36 грн.

Рішенням від 23.11.2017 № 2-2701 Черкаської міської ради Про скасування рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-790 Про надання ТОВ Ассагай земельної ділянки в оренду по вул. Смілянській, 147 (у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно) скасовано рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-790 Про надання ТОВ Ассагай земельної ділянки в оренду по вул. Смілянській, 147 (у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно) ; земельну ділянку площею 0,1604 га віднесено до земель Черкаської міської ради не наданих у власність чи користування; зобов`язано ПАТ КБ Приватбанк укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Смілянській, 147 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення.

Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся до ПАТ КБ Приватбанк з листом від 15.12.2017 року № 5069-01-25 щодо необхідності укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Смілянській, 147.

Також, Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся до ПАТ КБ Приватбанк з листом від 02.03.2018 року № 880-01-25 щодо необхідності укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Смілянській, 147. До вказаного листа було додано проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) по вул. Смілянській, 147.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 10.10.2018 року № 26-2018 комісія з визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси встановила, що земельна ділянка площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянській, 147 використовується ПАТ КБ Приватбанк без правовстановлюючих документів. Термін використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів складає з 20.08.2016 по 31.03.2018. Розмір збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного використання земельної ділянки становить 86 129, 16 грн.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 14.12.2018 № 1204 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 10.10.2018 № 26-2018 щодо ПАТ КБ Приватбанк , рекомендовано ПАТ КБ Приватбанк не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення відшкодувати збитки та оформити право користування земельною ділянкою.

Позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що відповідач жодних дій спрямованих на оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянській, 147 не здійснив, чим завдав позивачу збитків, які полягають у ненадходженні до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, розмір яких за час фактичного використання земельної ділянки за період з 20.08.2016 по 31.03.2018 становить 86 129, 16 грн.

Оскільки відповідачем збитки відшкодовані не були, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В свою чергу, відповідач зазначає, що ним вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою, що підтверджується листом № Е.19.0.0.0/4-638444 від 29.08.2018, в якому відповідач звертався до позивача з проханням надати дозвіл на оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянській, 147, площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, з подальшою реєстрацією права користування земельною ділянкою в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відповідь на вищезазначений лист позивач листом № 16127-01-25 від 01.10.2018 повідомив відповідача, що з метою оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Смілянській, 147, площею 1604 га необхідно повторного подати заяву до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради згідно вимог, що затверджені інформаційною карткою.

Відповідач вказує, що ним для оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Смілянській, 147 було подано до Управління надання адміністративних послуг Черкаської міської ради заяву з пакетом необхідних документів (опис прийняття документів № 99470-З). Вказані документи були отримані уповноваженою особою управління 10.12.2018, що підтверджується відміткою на описі прийняття документів № 99470-З.

За твердженням відповідача, ним вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянській, 147, площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, отже підстави для стягнення з відповідача збитків в розмірі 86 129,16 грн. за період з 20.08.2016 по 31.03.2018 відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача, як власника об`єктів нерухомого майна збитків за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Позивач у позовній заяві застосував до спірних правовідносин приписи ст. 22 Цивільного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, з підстав того, що невжиття відповідачем передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвело до ненадходження до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. За змістом пунктів 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відтак, суд вказує про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) та № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, в позові не міститься посилань на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Натомість приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, даною імперативною нормою встановлено, що суд не може самостійно визначати підстави позову та керується лише тими, які заявлені позивачем.

Крім того, суд не може застосувати приписи частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, оскільки у даному випадку законом передбачено ефективний спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах (норми ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як збитки, в аспекті ст. 22 Цивільного кодексу України, відсутні, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб відновлення порушеного права.

Правовий висновок щодо застосування до подібних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц.

При цьому, вирішуючи питання наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно зі статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, Черкаська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та саме на Черкаську міську раду покладено обов`язок щодо укладення з відповідачем договору про відшкодування збитків (неодержавного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Смілянській, 147.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених Земельним кодексом України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Як встановлено судом та, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач звертався до позивача з листом № Е.19.0.0.0/4-638444 від 29.08.2018 щодо надання дозволу на оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м . Черкаси, вул. Смілянській, 147, площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, з подальшою реєстрацією права користування земельною ділянкою в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В свою чергу, позивач у відповідь на Е.19.0.0.0/4-638444 від 29.08.2018 листом № 16127-01-25 від 01.10.2018 повідомив відповідача, що з метою оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Смілянській, 147, площею 0,1604 га відповідачу необхідно повторного подати заяву до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради.

В подальшому, з метою оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянській, 147 та на виконання вказівок, які містяться в листі № 16127-01-25 від 01.10.2018, відповідачем 10.12.2018 року було подано до Управління надання адміністративних послуг Черкаської міської ради заяву з пакетом необхідних документів (опис прийняття документів № 99472-3).

Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідачем вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/ 1, площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014.

Таким чином, неодноразові звернення відповідача з метою оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул . Чигиринська , 66/ 1, площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014 свідчать про діяльність відповідача, спрямовану на оформлення ним права землекористування. Однак, в силу обставин, які від нього не залежали, право користування земельною ділянкою оформлено не було.

Відтак, позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, яка б спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

Враховуючи зазначене, оскільки матеріалами справи підтверджується вжиття відповідачем упродовж спірного періоду необхідних заходів для оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянській, 147, площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів ухилення відповідача від обов`язку щодо сплати за користування вказаною земельною ділянкою, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов`язку по відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного використання земельної ділянки у розмірі 47 615,61 грн. відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 03.07.2019 року.

СуддяМ.Є. Літвінова