Рішення

від 04.07.2019 по справі 922/1279/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2019Справа № 922/1279/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Давід" (610035, м. Харків, вул. Каштанова, 29)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 136)

про стягнення 35 786,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Давід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" про стягнення 35 786,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання рекламних послуг з розміщенням зовнішньої реклами №240118D від 24.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2019 № 922/1279/19 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Давід" передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

17.05.2019 матеріали вказаного позову надійшли до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Дослідивши матеріали позовної заяви, Суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб, справа підлягає одноособовому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, м. Київ, пр.-т Перемоги, 136.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу від 22.05.2019 про відкриття провадження у даній справі суду отримав представник відповідача 28.05.2019.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ДАВІД" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" (замовник) укладено Договір № 240118D про надання рекламних послуг з розміщення зовнішньої реклами (надалі також - Договір).

Виконавець відповідно до Заявки Замовника приймає на себе зобов`язання проводити рекламні кампанії з розміщення зовнішньої реклами на користь Замовника на умовах, передбачених цим договором, а Замовник зобов`язується прийняти і сплатити послуги Виконавця.

Вартість послуг Виконавця визначається сторонами в додатках до договору (п.3.1 договору).

Згідно з п. 3.3 Договору оплата послуг Виконавця проводиться Замовником в національній валюті України (гривні) на підставі оригіналу рахунку виконавця впродовж 5 банківських днів, за наявності підписаних сторонами актів прийому - передачі наданих послуг і оригіналів податкових накладних.

Як встановлено у п. 3.4 Договору, не пізніше ніж через 5 (п`ять) робочих днів з дати надання Виконавцем акта прийому - передачі наданих послуг, Замовник повинен підписати Акт прийому - передачі наданих послуг або надати свої письмові зауваження про допущені Виконавцем недоліки та спосіб їх усунення. В протилежному випадку вважається, що Виконавець надав послуги за Договором належним чином і в повному обсязі.

У випадку прострочення Замовником оплати Послуг Виконавця, Замовник, сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості (п. 6.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 32 580 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг №ОУ-0000714 від 30.11.2018 на суму 630, 00 грн., №ОУ-0000715 від 30.11.2018 на суму 870, 00 грн., №ОУ-0000712 від 30.11.2018 на суму 3 540, 00 грн., №ОУ-0000713 від 30.11.2018 на суму 12 000, 00 грн., №ОУ-0000782 від 31.12.2018 на суму 3540, 00 грн., №ОУ-0000773 від 31.12.2018 на суму 12 000 грн.,

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 32 580 грн. Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 211, 99 грн, інфляційні у розмірі 487,65 грн та пеню у розмірі 2 506,43 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 32 580 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг №ОУ-0000714 від 30.11.2018 на суму 630, 00 грн., №ОУ-0000715 від 30.11.2018 на суму 870, 00 грн., №ОУ-0000712 від 30.11.2018 на суму 3 540, 00 грн., №ОУ-0000713 від 30.11.2018 на суму 12 000, 00 грн., №ОУ-0000782 від 31.12.2018 на суму 3540, 00 грн., №ОУ-0000773 від 31.12.2018 на суму 12 000 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Проте, вказані послуги відповідач не оплатив.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати відповідачем вартості обсягу наданих послуг у розмірі 32 580 грн.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив оплату наданих послуг, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 32 580 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Отже, Суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 32 580 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 211,99 грн та інфляційні втрати в розмірі 487,65 грн, розрахованих за час прострочення боржника зі сплати заборгованості.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат за визначений позивачем період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, Суд дійшов висновку, що розрахунок здійснено вірно та позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період прострочки сплати заборгованості окремо кожним Додатком до Договору у загальному розмірі 2 506,43 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

У випадку прострочення Замовником оплати Послуг Виконавця, Замовник, сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості (п. 6.3 договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за визначений ним період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 2 506,43 грн у зв`язку з обґрунтованістю та вірністю розрахунку позивача.

Зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" (03115, м. Київ, прт. Перемоги, буд. 136, пов. 2, літера А, нежиле приміщення, ідентифікаційний код 36477269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ДАВІД" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, другий поверх літ. А, нежитлове приміщення, ідентифікаційний код 36477269) борг у розмірі 32 580 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 211 грн. 99 коп., інфляційні у розмірі 487 грн 65 коп., пеню у розмірі 2 506 грн. 43 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання рішення: 04.07.2019

Суддя Т.Ю. Трофименко