Рішення

від 02.07.2019 по справі 443/450/19

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/450/19

Провадження №2/443/900/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті її баби - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0110 гектара, що розташовані на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка серед іншого, складається із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0110 гектара, що розташовані на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 . На випадок своєї смерті покійна склала заповіт, відповідно до якого належне майно заповіла їй. Відтак, вона як єдиний спадкоємець за заповітом, звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі на спадкове майно та отримала свідоцтво про право на спадщину, а саме на спадковий житловий будинок, проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину(земельні ділянки), у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, що знаходяться на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій і є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє її можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області - Софія Ткач, подала заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника сільської ради, оскільки вони позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 72 років, померла ОСОБА_2 , про що 01 березня 2003 року зроблено відповідний запис №8 та Соколівською сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 01 березня 2003 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /арк. справи 9/.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Спадщина відкрилася в цей же день, 28 лютого 2003 року, у відповідності до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Судом встановлено, що спадщина померлої, серед іншого, складається із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0110 гектара, що розташовані на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 /арк. справи 13/.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 14 листопада 1991 року, вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого все належне їй майно заповіла внучці - ОСОБА_3 /арк. справи 11/.

З долучених до матеріалів справи копій паспорта серії НОМЕР_3 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 - вбачається, що позивачка по справі - ОСОБА_1 і є особою на чию користь складено заповіт /арк. справи 5-8/.

Також, факт вищевказаного заповіту підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою №116, виданою виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 15 березня 2018 року. Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований /арк. справи 10/.

При вищевказаних обставинах, у відповідності до норм статей 534, 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 оскільки як спадкоємець за заповітом фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

З отриманої на запит суду інформації від завідувача Жидачівською ДНК встановлено, що Ходорівською ДНК після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , було заведено спадкову справу за №208/2008.

Так, з долученої до матеріалів справи копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 липня 2008 року, встановлено, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна, а саме на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 /арк. справи 12/.

Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №111/02-31 виданою завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою від 12 березня 2019 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття іншої частини спадщини(земельних ділянок) після смерті спадкодавця та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкові земельні ділянки у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, що знаходяться на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій і є спадковим майном /арк. справи 15/.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ст.ст. 81, 126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право на частину спадкового майно (земельні ділянки), в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнала та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті її баби - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0110 гектара, що розташовані на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 .

Відповідач: Соколівська сільська рада Жидачівського району Львівської області, місцезнаходження: 81713, Львівська область, Жидачівський район, с. Соколівка, вул. Миру, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23967093.

Повний текст рішення складено 02 липня 2019 року.

Суддя З.М. Коліщук