Рішення

від 27.06.2019 по справі 160/3996/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Справа № 160/3996/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі судового засідання Дубовик Г.Е.,

за участі:

представників позивача Шапарьков Д.Є., Червона Т.М.,

представника відповідача Чабан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства Агро-Союз (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське, вул. Герцена, буд. 16-а, код ЄДРПОУ 24437204) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

03.05.2019 року приватне акціонерне товариство Агро-Союз звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовної заявою до головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправним дії щодо винесення податкового повідомлення-рішення форми Р № 0015911423 від 16.04.2019 року та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0015911423 від 16.04.2019 року на суму збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 985 212,50 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 597 042,50 грн., видане головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки від 07.06.2018 року № 29384/04-36-14-23/24437204 про невизнання права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ Бенефіспрайд та ТОВ Родвей підтверджується первинними бухгалтерськими документами (договорами поставки, журналами-ордерами, та податковими та видатковими накладними, накладними на повернення товару, копіями приймальних актів, договорами зберігання), які були надані до перевірки, проте через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, товар (будівельні матеріали) не були використані підприємством через труднощі в оплаті за наведений товар та через те, що його було залишено на зберігання у вказаних контрагентів, а пізніше, у червні 2018р. повернуто товар та відкориговано податковий кредит у відповідності до вимог ст. 192 ПК України.

Крім того, позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акта від 07.06.2018 року № 29384/04-36-14-23/24437204 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бенефіспрайд (код ЄДРПОУ 41274774) за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, з ТОВ Родвей (код ЄДРПОУ 41267112) за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ Бенефіспрайд за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, у ТОВ Родвей за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 , складеного відповідачем, який вже був підставою для прийнятті податкового повідомлення рішення від 25.06.2018 року та розглянуто в судовому порядку у справі №044/6949/18.

На думку позивача, дії відповідача по винесенню податкового повідомлення-рішення є протиправними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в відзиві до позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року відкрито провадження у справі № 160/3996/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2019 року.

В подальшому розгляд справи перенесено на 28.05.2019 року.

28.05.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.06.2019 року.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року на адресу суду від відповідача 21.05.2019 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що правомірність нарахування сум грошових зобов`язань за результатами проведеної документально позапланової виїзної перевірки ПрАТ Агро-Союз з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Бенефіспрайд , ТОВ Родвей була предметом доказування у адміністративній справі № 0440/6949/18, у зв`язку з чим судами першої та апеляційної інстанції надано правову оцінку діям контролюючого органу та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.06.2018 року № 0015911423 та правомірності нарахування суми грошового зобов`язання з ПДВ та штрафних санкцій, а тому на виконання судових рішень, прийнятих у справі № 0440/6949/18, прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 року № 0015911423.

27.05.2019 позивачем надано до суду відповідь на відзив, де позивач вказав, що відзив на позовну заяву не спростовує викладених у позовній заяві обставин, оскільки на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення змінилися фактичні обставини справи, а саме: розірвання договорів поставки з ТОВ Бенефіспрайд та ТОВ Родвей , у зв`язку з чим позивачем було відкориговано податковий кредит, що дозволяється здійснювати на будь-якій стадії господарських правовідносин з відповідним контрагентом.

Тобто, позивачем самостійно відкориговано власний податковий кредит та відповідно податкові зобов`язання, у зв`язку з чим позивач вважає відсутність будь-якої заборгованості зі сплати ПДВ, а дії відповідача з формування та нарахування збільшення податкового зобов`язання вважає подвійним оподаткуванням зі сплати ПДВ.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Згідно з наказом головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.05.2018 року № 2832-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПрАТ Агро-Союз (код ЄДРПОУ 24437204) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бенефіспрайд за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, з ТОВ Родвей за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ Бенефіспрайд за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 у ТОВ Родвей за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, за період з 01.01.2018 по 31.01.2018, за результатами якої складено акт від 07.06.2018 року № 29384/04-36-14-23/24437204.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 року № 0015911423, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 388 170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 597 042,50 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що спірна сума податкових нарахувань виникла з наступних господарських правовідносин позивача.

Так, 23.11.2017 між позивачем та ТОВ Бенефіспрайд укладено договір поставки № П 231117, відповідно до якого ТОВ Бенефіспрайд було зобов`язане поставити товар позивачу, а саме: будівельні матеріали, а позивач був зобов`язаний прийняти вказаний товар та оплатити його.

Позивач виступав кінцевим споживачем товару для ремонтно-оздоблюваних робіт належного йому адміністративно-побутового корпусу молочно-товарного комплексу, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський р-н., с. Майське, вул. Герцена, 17.

Однак, в зв`язку з тим, що ремонтні роботи на дату проведення перевірки відповідачем так і не було розпочато, товар був переданий на відповідальне зберігання згідно з договором № СКЛ20/17 від 23.11.2017 та актів приймання - передачі ТОВ Бенефіспрайд .

На підтвердженням того, де саме ТОВ Бенефіспрайд здійснювало зберігання товару, переданого на зберігання позивачем, є договір суборенди № 1306/17 від 13.06.2017 року.

Як вказує позивач, у зв`язку з фінансовими труднощами, зумовленими підготовкою і проведенням весняно-польових робіт, заготівлею кормів, підготовкою до збиральної кампанії ранніх зернових, позивач не зміг провести своєчасну оплату за будматеріали, закуплені у ТОВ Бенефіспрайд , і ці будматеріали були залишені на зберіганні у ТОВ Бенефіспрайд .

Для перевірки позивачем було надало повний комплект первинних документів, в підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ Бенефіспрайд за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, а саме:

- договір поставки № П 231117 від 23 листопада 2017 року;

- журнали - ордери та сальдові відомості по розрахунках з контрагентом;

- податкові накладні за листопад 2017 року та січень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ Бенефіспрайд ;

- видаткові накладні та накладні на повернення товару за листопад 2017 року та січень 2018 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору підприємством ТОВ Бенефіспрайд виписано наступні податкові та видаткові накладні, які підписані також позивачем: ПН№6 від 29.11.2017, ПН№ 10 від 17.01.2018, ПН № 11 від 18.01.2018, РК №2 від 30.01.2018, РК № 1 від 30.01.2018, РН-0000014 від 29.11.2017, РН-0000002 від 17.01.2018, РН-0000003 від18.01.2018.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового періоду відповідного періоду, тобто, листопада місяця 2017 року та січня 2018 року, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларацій з ПДВ за листопад 2017 року та січень 2018 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, контрагент позивача - ТОВ Бенефіспрайд - у зв`язку з неотриманням оплати за товар вчинив дії, направлені на отримання від позивача грошових коштів за товар, а саме: надіслало позивачу претензію про оплату товару від 04.06.2018 року, за результатами розгляду якої позивачем надіслано 11.06.2018 року ТОВ Бенефіспрайд відповідь на претензію від 04.06.2018 року, в якій зазначено про відсутність можливості в даний час оплатити отриману продукцію та запропонувало змінити період оплати на наступний: липень 2018 року - 2 000 000 грн.; серпень 2018 року - 2 000 000 грн.; вересень 2018 року - 2 560 346 грн. Проте, ТОВ Бенефіспрайд не влаштовував запропонований позивачем у відповіді на претензію змінений графік оплати товару, а позивач вартість товару не оплатив, ТОВ Бенефіспрайд надіслало позивачу лист від 18.06.2018 року, в якому вимагало повернути отриманий товар та підписати договір про розірвання договору поставки № П 231117 від 23 листопада 2017 року.

Як наслідок, 18.06.2018 року між позивачем та ТОВ Бенефіспрайд укладено договір про розірвання договору поставки № П 231117 від 23 листопада 2017 року, в якому зазначено про обов`язок позивача повернути його ТОВ Бенефіспрайд в день підписання договору про розірвання.

Підтвердженням того, що позивач повернув ТОВ Бенефіспрайд всі залишки товару за договором поставки № П 231117 від 23 листопада 2017 року є накладні на повернення № 591 від 18.06.2018 та № 592 від 20.06.2018 за договором поставки № П 231117 від 23 листопада 2017 року, а також копії актів приймання-передачі із зберігання (№ 3 від 18.06.2018, № 4 від 20.06.2018) за договором зберігання № СКЛ20/17 від 23.11.2017, оскільки спочатку товар було повернуто зі зберігання за договором зберігання № СКЛ20/17 від 23.11.2017, після чого товар був повернутий позивачем ТОВ Бенефіспрайд за договором поставки № П 231117 від 23 листопада 2017 року.

В подальшому, відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України 18.06.2018 року та 20.06.2018 року позивачем було відкориговано податковий кредит.

Також, 20 листопада 2017 року між позивачем та ТОВ Родвей укладено договір поставки № ДГ-2011/17, за яким останній зобов`язаний поставити товар позивачу, а саме: будівельні та сантехнічні матеріали, а позивач прийняти вказаний товар та оплатити його.

Позивач виступав кінцевим споживачем товару для ремонтно-оздоблюваних робіт належних йому будівлі адміністративно-побутового корпусу на тваринницькому комплексі, аналітичного і навчального центрів молочно-товарного комплексу, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський р-н., с. Майське, вул. Герцена, 17.

Позивачем надано для перевірки повний комплект первинних документів, на підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ Родвей за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 та за період з 01.01.2018 по 31.01.2018, а саме:

- договір поставки № ДГ-2011/17 від 20 листопада 2017 року;

- журнали - ордери та сальдові відомості по розрахунках з контрагентом;

- податкові накладні за листопад 2017 року та січень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ Родвей ;

- видаткові накладні та накладні на повернення товару за листопад 2017 року та січень 2018 рік.

Ремонтні роботи на дату купівлі будівельних матеріалів та проведення перевірки так і не було розпочато, товар був переданий на відповідальне зберігання згідно договору № ЗБ018/11-17 від 20.11.2017 та актів приймання - передачі ТОВ Родвей .

У зв`язку з фінансовими труднощами, зумовленими підготовкою і проведенням весняно-польових робіт, заготівлею кормів, підготовкою до збиральної кампанії ранніх зернових, позивач не зміг провести своєчасну оплату за будматеріали, закуплені у ТОВ Родвей , і ці будматеріали були залишені на зберіганні у ТОВ Родвей .

Підтвердженням того, де саме ТОВ Родвей здійснювало зберігання товару, переданого йому позивачем на зберігання, є договір суборенди № 19-06 від 01.10.2017, укладений між ТОВ Офір-Агро (Орендар) та ТОВ Родвей (суборендар).

Відповідно до умов вищевказаного договору ТОВ Родвей виписано наступні податкові та видаткові накладні: ПН №4 від 29.11.2017, ПН № 22 від 18.01.2018, ПН № 23 від19.01.2018, ПН № 24 від 19.01.2018, ПН № 25 від 22.01.2018, ПН № 26 від 23.01.2018, РК №3 від 31.01.2018, РК № 1 від 31.01.2018, РК №2 від 31.01.2018, РН-0000020 від 29.11.2017, РН-0000002 від 19.01.2018, РН-0000004 від 22.01.2018, РН-0000005 від 23.01.2018, РН-0000001 від 18.01.2018, РН-0000003 від 19.01.2018.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до відповідного податкового періоду, тобто, листопада місяця 2017 року та січня 2018 року, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларацій з ПДВ за листопад 2017 року та січень 2018 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, сам по собі факт неоплати позивачем вартості будматеріалів свідчить не про нереальність господарських операцій з ТОВ Родвей , а лише про факт невиконання обов`язку по оплаті товару по здійсненим господарським операціям з поставки будівельних матеріалів з причин, зазначених вище.

Контрагент позивача - ТОВ Родвей - у зв`язку з неотриманням оплати за Товар вчинив дії, направлені на отримання від позивача грошових коштів за товар, а саме: надіслав позивачу претензію про оплату товару від 06.06.2018 року, за результатами розгляду якої позивачем надіслано 12.06.2018 року ТОВ Родвей відповідь на претензію від 06.06.2018, в якому зазначило про відсутність можливості в даний час оплатити отриману продукцію та запропонувало змінити період оплати на наступний: липень 2018 року - 2 000 000 грн.; серпень 2018 року - 2 000 000 грн.; вересень 2018 року - 2 000 000 грн.; жовтень 2018 року - 1 768 672,56 грн.

У зв`язку з тим, що ТОВ Родвей не влаштовував запропонований позивачем змінений графік оплати товару, а позивач товар не оплатив, ТОВ Родвей надіслало позивачу лист від 18.06.2018 року, в якому вимагало повернути отриманий товар та підписати договір про розірвання договору поставки № ДГ-2011/17 від 20 листопада 2017 року.

18.06.2018 між позивачем та ТОВ Родвей укладено договір про розірвання договору поставки № ДГ-2011/17 від 20 листопада 2017 року, в якому зазначено про обов`язок позивача повернути товар ТОВ Родвей в день підписання договору про розірвання.

На підтвердження того, що позивач повернув ТОВ Родвей всі залишки товару за договором поставки № ДГ-2011/17 від 20 листопада 2017 року є накладні на повернення товару № 593 від 19.06.2018, № 594 від 21.06.2018, № 595 від 25.06.2018 за договором поставки № ДГ-2011/17 від 20 листопада 2017 року, а також акти приймання-передачі із зберігання (№ 4 від 29.06.2018, № 5 від 21.06.2018, № 6 від 22.06.2018, № 7 від 25.06.2018) за договором зберігання № ЗБ018/11-17 від 20.11.2017, оскільки спочатку товар було повернуто зі зберігання за договором зберігання № ЗБ018/11-17 від 20.11.2017, після чого Товар був повернутий Позивачем ТОВ Бенефіспрайд за договором поставки № ДГ-2011/17 від 20 листопада 2017 року.

Відповідно до ст.192 ПК України позивачем в період з 19 по 25 червня 2018 року було відкориговано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи при вирішенні справи по суті суд виходив з таких міркувань.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для виникнення у платника податків права на податковий кредит достатньо наявності факту поставки товарів, підтвердженої належним чином, а також складеної та зареєстрованої податкової накладної.

У спірних правовідносинах факт поставки товарів підтверджується видатковими накладними, а також зареєстрованими належним чином податковими накладними.

На виконання зазначених ст.ст. 198.2, 198.3 та 198.6 Податкового кодексу України, позивач відобразив податковий кредит, сформований за листопад 2017 року та січень 2018 рік, по взаємовідносинах з ТОВ Бенефіспрайд та ТОВ Родвей за першою подією: датою отримання платником податку (позивачем) товару, що відповідає нормам ст.198 Податкового кодексу України. Жодного порушення, що стосуються оформлення податкових накладних, перевіркою не виявлено, і їх реєстрація не була зупинена.

Згідно з ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач відобразив операції з придбання продукції в бухгалтерському обліку, що не заперечується в акті перевірки від 07.06.2018 року № 29384/04-36-14-23/24437204.

У позивача, з моменту отримання продукції, виникло право власності на нього відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України, та придбання продукції спричинило зміни в структурі активів позивача, оскільки придбана продукція була поставлена на баланс.

В наданих для перевірки первинних документах: видаткових накладних № РН-0000014 від 29.11.2017, № РН-0000002 від 17.01.2018, № РН-0000003 від 18.01.2018, накладній на повернення № 56 від 30.01.2018, накладній на повернення № 57 від 30.01.2018 містяться всі реквізити, які вимагаються чинним законодавством України до первинного документу.

Факт наявності певних неточностей в оформленні документів, якщо вони мали місце, не спростовує того, що господарська операція мала місце, спрямована на реальне настання правових наслідків, зважаючи на принцип превалювання сутності над формою.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Між тим, судом встановлено, що по вищенаведеним обставинам та господарським правовідносинам позивача з його контрагентами з ТОВ Бенефіспрайд за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, з ТОВ Родвей за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ Бенефіспрайд за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, у ТОВ Родвей за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 , відповідачем на підставі того ж акта перевірки від 07.06.2018 року № 29384/04-36-14-23/24437204 вже було прийняте 03 липня 2018 року податкове повідомлення-рішення форми Р №0015911423 від 25.06.2018 на суму збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 388 170, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 194 085, 00 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням форми Р № 0015911423 від 25.06.2018 року позивачем було подано адміністративний позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вимогою скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року у справі № 0440/6949/18 адміністративний позов позивача задоволено частково, а саме: частково скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача форми Р №0015911423 від 25.06.2018 на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 597 042, 50 грн., видане відповідачем, в іншій частині у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення а рішення Дніпропетровського окружний адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі № 0440/6949/18 залишено без змін.

19 квітня 2019 року позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу та подано клопотання про зупинення дії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі № 0440/6949/18 до закінчення касаційного провадження.

З наведеного вбачається, що контролюючим органом на підставі одного і того ж акта перевірки, за однаковий податковий період і по одним і тим же правовідносинам позивача з його контрагентами прийнято два податкових повідомлення-рішення (№0015911423 від 25.06.2018 року і № 0015911423 від 16.04.2019 року), якими за одні і тіж правопорушення нараховано різні суми податкових зобов`язаннь.

Відповідно до приписів ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на вищенаведені норми права, суд критично оціює доводи відповідача, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0015911423 від 16.04.2019 року прийняте на виконання судових рішень у справі №0440/6949/18, оскільки прийняття двічі тотожних податкових повідомлень-рішень, на виконання рішення суду адміністративної юрисдикції за наслідками оскарження першого з них, нормами Податкового кодексу України не передбачено.

Згідно з ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, правомірність вчинення оскаржуваних дій належним чином не довів.

Від-так, суд зробив висновок, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 року № 0015911423 на суму збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 985 212,50 грн., винесене на підставі того самого акта перевірки від 07.06.2018 №29384/04-36-14-23/24437204, за однаковий період та в межах одних правовідноси позивача з одними і тими ж контрагентами, що і попереднє рішення відповідча, яке вже оскаржене в судовому порядку, підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2019 року № 18688.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 250, 251, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства Агро-Союз (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське, вул. Герцена, буд. 16-а, код ЄДРПОУ 24437204) задоволити повністю.

Визнати протиправним дії, щодо винесення податкового повідомлення-рішення форми Р № 0015911423 від 16.04.2019 року та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0015911423 від 16.04.2019 року на суму збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 985 212,50 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 597 042,50 грн., видане головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Присудити на користь приватного акціонерного товариства Агро-Союз (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське, вул. Герцена, буд. 16-а, код ЄДРПОУ 24437204) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) судові витрати у розмірі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 04.07.2019 року.

Суддя С.В. Ніколайчук