Рішення

від 27.06.2019 по справі 120/1025/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 червня 2019 р. Справа № 120/1025/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лояніч Володимира Олесксандровича,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача 2: Салецького Ігоря Олександровича,

представника відповідача 1 і 2: Хмарського Ростислава Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницької обласної державної адміністрації, управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов`язання провести державну реєстрацію змін відомостей про зміну керівника,

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Вінницької обласної державної адміністрації, в якому просить:

визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови в проведенні державної реєстрації змін відомостей про зміну керівника релігійної організації;

зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звернувся до Управління в справах національностей та релігій (далі - Управління), яке є структурним підрозділом Вінницької обласної державної адміністрації ( далі Вінницька ОДА) із заявою про внесення змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви . Листом від 15.03.2019 року № 03-С-22-1 йому було відмовлено з підстав не відповідності назви релігійної організації вимогам ч.7 ст.12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ( далі - Закон № 987-ХІІ). Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним, оскільки відповідачем при його прийнятті не дотримано вимоги Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі- Закон № 755-IV) щодо строку розгляду відповідної заяви, підстав зупинення та відмови у державній реєстрації. Також зазначає, що відповідно до п. 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України , на який посилається Управління як на підставу відмови, статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання) якщо релігійна організація, в даному випадку релігійна громада, не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію протягом 9 місяців з дня набрання чинності зазначеним законом, тобто до 26 серпня 2019 року. А тому до зазначеної дати у релігійної громади є час для внесення відповідних змін до назви і це не може бути підставою для відмови у внесення змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того зазначає, що зміна назви організації це окрема реєстраційна дія і вона ніяким чином не стосується внесення змін в реєстр щодо зміни керівника юридичної особи.

Ухвалою суду від 27.03.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

12.04.2019 року відповідачем по справі Вінницькою ОДА надано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, оскільки оскаржуване рішення прийнято Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької ОДА. Відповідно до п.п.31,32 Пункту 4 Положення про Управління, затвердженого розпорядженням Вінницької Обласної державної адміністрації 3 квітня 2013 року ( у редакції від 11 лютого 2019 року №103) саме Управління здійснює реєстрацію статутів релігійних громад, а також змін та доповнень до них, перевіряє відповідність їх законодавству та здійснює державну реєстрацію юридичних осіб-релігійних організацій. Також положенням передбачено, що Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в органах казначейства, печатку, власні бланки. В зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову до Вінницької ОДА.

25.04.2019 року від Вінницької ОДА надійшло клопотання про заміну первісного відповідача по справі належним відповідачем Управлінням в справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду 25 квітня 2019 року під час підготовчого судового засідання Управління в справах національностей та релігій залучено в якості другого відповідача по справі, відкладено підготовче засідання та встановлено Управлінню строк для надання відзиву на позов.

07.05.2019 року до суду надійшов відзив другого відповідача Управління в справах національностей та релігій, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Так, відповідач послався на п.п.5, 8 ч.1 ст.28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до яких підставами для відмови у державній реєстрації є наявність документів, які суперечать вимогам Конституції та законів України, а також невідповідність найменування юридичних осіб вимогам закону. Вважає, що статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви підпадає під дію ч.7 та ч.8 ст.12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , а тому назва організації має бути змінена, а тому розглянути звернення щодо внесення змін до реєстру можливо лише після внесення відповідних змін до назви релігійної організації.

17.05.2019 року підготовче судове засіданні відкладено для надання можливості представнику позивача ознайомитися з відзивом другого відповідача, оскільки він його не отримував до судового засідання.

27.05.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказується, що строк для внесення змін до назви релігійної організації закінчиться 26.08.2019 року. Крім того, відповідно до закону, зазначене не може бути підставою для відмови проведення державної реєстрації змін керівництва організації.

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, що відповідають змісту позову та відповіді на відзив.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову, посилаючись на аргументи, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 01.03.2019 року звернувся до Управління в справах національностей та релігій (далі - Управління), яке є структурним підрозділом Вінницької Обласної державної адміністрації ( далі Вінницька ОДА) із заявою про внесення змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви .

Листом від 15.03.2019 року №03-С-22-1 йому було відмовлено та зазначено, що релігієзнавчою експертизою, проведеною Міністерством культури України відповідно до розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України встановлено, що статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви підпадає під дію ч.7 та ч.8 ст.12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації і зобов`язана відображати в своїй назві належність до релігійної організації за межами України, до якої вона входить, шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої організації з можливим додаванням слів в Україні . У разі якщо протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності Законом не внесе передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подасть відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації. Також зазначено, що управління повернеться до розгляду питання про внесення змін до реєстру щодо керівника організації після виконання вимог ст.12 Закону України Про свободу совісті і релігійні організації .

Окремо суд звертає увагу, що оскаржуване рішення викладене в листі №03-с-22-1 від 15.03.2019 року адресовано голові релігійної громади Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької єпархії УПЦ ОСОБА_2. Разом з тим, в тексті листа йде мова про назву релігійної громади Свято-Успенського храму смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької єпархії УПЦ.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись відносно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, при розгляді даної справи суд досліджує дотримання відповідачами по справі зазначених вимог при прийняті оскаржуваного рішення.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 755-IV.

П. 4 ч.1 ст.1 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із п.13 ч.2 ст.9 Закону №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб І зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Абз. 3 п.14 ч.1 ст.1 зазначеного Закону визначено, що у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій, суб`єктом державної реєстрації є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Ч.2 ст.3 Закону № 755-IV передбачено, що законом може бути встановлено особливості державної реєстрації громадських формувань, релігійних організацій.

Відповідно до ст.14 Закону документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

Ст.15 встановлюються вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації

Ч.4 ст.17 Закону визначено перелік документів, які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Зокрема, що стосується підстави внесення змін за якої звернувся позивач, має бути подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, документ про сплату адміністративного збору.

Відповідно до ст.25 Закону порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Ч.1 ст.26 Закону №755-IV передбачено, що розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів.

Ст.28 Закону №755-IV визначено вичерпний перелік підстави для відмови у державній реєстрації, серед яких, крім інших підстав, передбачено підстави, на які посилається Управління у справах національностей та релігій у відзиві на позовну заяву, зокрема: документи суперечать вимогам Конституції та законів України (п.5 ч.1); невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону (п.8 ч.1).

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.28 Закону №755-IV повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства. Відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається. Відмова у державній реєстрації здійснюється протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації, крім вихідних та святкових днів.

Разом з тим, з метою гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права; забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії; визначення обов`язків держави щодо релігійних організацій; визначення обов`язків релігійних організацій перед державою і суспільством; подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви; гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання прийнято Закон України Про свободу совісті та релігійні організації №987-ХІІ.

Відповідно до ст.8 Закону №987-ХІІ релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Згідно із нормами ст.12 Закону №987-ХІІ статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Зазначеною статтею визначається перелік відомостей, які повинен містити статут, а також вказано, що статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Відповідно до ч.7, 8 ст.12 Закону №987-ХІІ релігійна організація (об`єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об`єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов`язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об`єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об`єднання) з можливим додаванням слів "в Україні" та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації.

Входження релігійної організації (об`єднання) до релігійної організації (об`єднання), зазначеної в частині сьомій цієї статті, визначається у разі наявності однієї з таких ознак:

1) у статуті (положенні) релігійної організації, що діє в Україні, містяться вказівки на входження до структури релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України;

2) у статуті (положенні) закордонної релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, містяться вказівки на входження до її структури релігійної організації (об`єднання), що діє на території України, а також на право прийняття статутними органами управління зазначеної закордонної релігійної організації (об`єднання) рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов`язуючими для релігійної організації (об`єднання), що діє на території України;

3) статутом (положенням) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, передбачене обов`язкове входження керівників (повноважних представників) релігійної організації (об`єднання), що діє на території України, до статутних органів управління зазначеної закордонної релігійної організації (об`єднання) з правом вирішального голосу.

Відповідно до ст.13 релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Статтею 14 Закону №987-ХІІ визначено порядок реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зокрема суб`єктів які мають право подати відповідну заяву та статут, перелік документів, які додаються до статуту.

Також ст.14 передбачено, що у разі подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, а також обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим неповного переліку документів, визначеного у цій статті, та/або оформлення їх без дотримання встановлених вимог, відсутності у статуті (положенні) релігійної організації відомостей, встановлених частиною третьою статті 12 цього Закону, релігійній організації пропонується у межах строків, встановлених цим Законом, усунути виявлені недоліки.

У разі якщо релігійна організація не усунула виявлені недоліки протягом встановлених строків, всі документи, які надійшли до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, крім заяви про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації (змін до них), повертаються їй супровідним листом із роз`ясненням причин такого повернення.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Крім того, суд звертає увагу, що ч.7 та ч.8 ст.12 Закону №№987-ХІІ викладені в редакції наведеній вище на підставі Закону України Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України №2662-VIII від 20.12.2018 року.

Відповідно до п.п.2-4 Розділу ІІ Перехідних та прикінцевих положень Закону №2662-VIII протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом або набрання чинності законом, яким іноземна держава визнається такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України (якщо такий закон набрав чинності пізніше цього Закону), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, проводить релігієзнавчу експертизу зареєстрованих статутів релігійних організацій (об`єднань) для встановлення обставин, передбачених частинами сьомою і восьмоюстатті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 283).

У разі встановлення обставин, передбачених частинами сьомою та восьмою статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 283), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, публічно через офіційне видання "Урядовий кур`єр" та письмово інформує релігійні організації (об`єднання), які підпадають під дію частини сьомої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", про необхідність у строк не пізніше трьох місяців внести до свого статуту (положення) передбачені законом зміни та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку.

У разі якщо протягом чотирьох місяців (для релігійних громад - дев`яти місяців) з дня набрання чинності цим Законом та/або набрання чинності законом, яким іноземна держава визнається такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, релігійна організація (об`єднання) не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання).

В судовому засіданні зі слів представників відповідачів з`ясовано, що при прийняті оскаржуваного рішення, яким відмовлено у внесенні змін відомостей про керівника релігійної організації - релігійної громади, відповідач Управління у справах національностей та релігій керувався особливостями та процедурою, передбаченою Законом України Про свободу совісті та релігійні організації , зокрема ст.14 зазначеного Закону, якою встановлюється порядок реєстрації статутів релігійних організацій, змін і доповнень до них. Це стосується і строків розгляду відповідної заяви -1 місяць.

А підставою відмови вважає те, що статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви підпадає під дію ч.7 та ч.8 ст.12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації і має відображати в своїй назві належність до релігійної організації за межами України, до якої вона входить, шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої організації з можливим додаванням слів в Україні . На думку відповідача, у разі якщо протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності Законом не внесе передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подасть відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації.

Суд критично ставиться до зазначених аргументів представників відповідачів та звертає увагу, що ст.14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає порядок реєстрації саме статутів релігійних організацій, змін і доповнень до статутів. Позивач же звернувся із заявою про внесення змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичної особи - Релігійної організації Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви , які не пов`язані з реєстрацією змін до статуту.

Системний аналіз положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що законодавець розмежовує процедуру реєстрації статуту ( положення) релігійної організації, змін та доповнень до статуту та процедуру реєстрації змін відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" не передбачено особливостей внесення змін відомостей в реєстр релігійними організаціями, то суд приходить до висновку, що в даному випадку мають застосовуватися норми Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 755-IV, зокрема ч. 4 ст.17 Закону якою визначено перелік документів, які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Також відповідач мав керуватися ст.27 та 28 зазначеного Закону №755-IV щодо визначення наявності підстав для зупинення розгляду документів чи відмови у державній реєстрації відповідних змін.

У відзиві на позов Управління у справах національностей та релігій посилається на п.5 та п.8 ч.1 ст.28 Закону №755-IV, зокрема на те, що документи суперечать вимогам Конституції та законів України та найменування юридичної особи не відповідає вимогам закону, а саме ст.12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації (а.с.63).

Але в оскаржуваному рішенні про зазначені порушення, із посиланням на ст.28 Закону №755-IV не вказано, не зважаючи на те, що відповідно до вимог ст.28 повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства.

Крім того, для проведення зазначеної реєстраційної дії не вимагається подавати статут релігійної організації.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , що стосується підстави внесення змін за якої звернувся позивач, має бути подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, документ про сплату адміністративного збору. У судовому засіданні встановлено, що зазначені документи були подані позивачем при зверненні 01.03.2019 року.

Суд також критично ставиться до зазначення у листі від 15.03.2019 року як на підставу про відмову у проведенні державної реєстрації змін відомостей про зміну керівника організації не відповідність назви релігійної організації ст.12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та на пояснення представників відповідачів, що при прийнятті рішення оцінювалася і назва організації, оскільки вона зазначалася у заяві, з якою звернувся позивач.

Відповідно до п. 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України , статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання) якщо релігійна організація, в даному випадку релігійна громада, не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію протягом 9 місяців з дня набрання чинності зазначеним законом, тобто до 26 серпня 2019 року. А тому до зазначеної дати у релігійної громади є час для внесення відповідних змін до назви і це не може бути підставою для відмови у внесенні змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд наголошує, що позивач звернувся із заявою про внесення змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які не стосуються реєстрації змін та доповнень до статуту.

Враховуючи зазначене, а також те, що оскаржуване рішення прийнято саме Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької ОДА, яке відповідно до Положення про Управління, здійснює реєстрацію статутів релігійних громад, а також змін та доповнень до них, перевіряє відповідність їх законодавству та здійснює державну реєстрацію юридичних осіб-релігійних організацій, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в органах казначейства, печатку, власні бланки, суд приходить до висновку щодо задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним рішення відповідача по справі Управління у справах національностей та релігій Вінницької ОДА щодо відмови в проведенні державної реєстрації змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви .

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію змін відомостей про зміну керівника релігійної організації, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Ч.4 ст.245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , а також відповідно до ст.14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації щодо здійснення реєстрації статутів та змін до них, дії щодо державної реєстрації відносяться до виключних повноважень суб`єкта державної реєстрації, в даному випадку щодо релігійної організації, до повноважень обласної державної адміністрації.

В силу покладених законом обов`язків, саме суб`єкт державної реєстрації, здійснює реєстраційні дії, перевіряє подані документи на відповідність закону, встановлює наявність підстав для зупинення розгляду документів, поданих для реєстрації та наявність підстав для відмови у державній реєстрації.

Відтак, позовні вимоги, які стосуються зобов`язання суб`єкта владних повноваження прийняти певне рішення є втручанням у дискрецію (вільний розсуд) діяльності даного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією №R(80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Таким чином, суд не може втручатись в дискреційні повноваження та виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують, як джерело права при розгляді справ, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Суд зазначив, що відповідач має виключні повноваження щодо здійснення реєстраційних дії, перевіряє подані документи на відповідність закону, встановлює наявність підстав для зупинення розгляду документів, поданих для реєстрації та наявність підстав для відмови у державній реєстрації.

Враховуючи зазначене, а також те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу чи посадової особи, суд вважає, що належним способом правового захисту прав позивача є зобов`язання Управління у справах національностей та релігій Вінницької ОДА повторно розглянути заяву про державну реєстрацію змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт.Стрижавка Вінницької єпархії Української Православної Церкви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачами у даній справі у розмірі 768,40 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 384, 20 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління у справах національностей та релігій, яке є структурним підрозділом Вінницької обласної державної адміністрації щодо відмови в проведенні державної реєстрації змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви (код 37261963).

Зобов`язати Управління у справах національностей та релігій, яке є структурним підрозділом Вінницької обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву про державну реєстрацію змін відомостей про зміну керівника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Миколаївського храму смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви (код 37261963) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької обласної державної адміністрації.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 04.07.2019

Позивач: ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: Вінницька обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 20089290, вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)

Відповідач 2: управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38635837, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна