Рішення

від 04.07.2019 по справі 300/1180/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. справа № 300/1180/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Вигодський КПП" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до комунального підприємства "Вигодський КПП" (далі також - відповідач, КП "Вигодський КПП") про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 26.03.2019 звернувся до відповідача із запитом на доступ до публічної інформації, в якому просив: надати інформацію про: 1) на підставі якого наказу поступили кошти на його рахунок 07.03.2019 в сумі 503,12 грн.; 2) надати копію документу, на підставі якого був виданий наказ. 28.03.2019 позивач отримав відповідь - лист за вихідним номером №66, зокрема тільки копію наказу №26-к від 06.03.2019, в якому зазначено "звільнити 01 березня ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 директора Комунального підприємства "Вигодський комбінат комунальних підприємств" із займаної посади у зв`язку із закінченням дії контракту, пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України, Головному бухгалтеру ОСОБА_2 . виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 01 березня 2019". Разом з тим, відповідачем не надано відповіді на другий пункт запиту, зокрема - вказано лише підстава - розпорядження Вигодської с/р №13-к від 25.02.2019, але не надано самого розпорядження. Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправною бездіяльність КП "Вигодський КПП" щодо неповного надання публічної інформації за запитом та зобов`язати відповідача надати достовірну, точну та повну інформацію, згідно запиту на інформацію.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов, який надійшов на адресу суду 18.06.2019. У даному відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки КП "Вигодський КПП" ні за своєю структурою ні в сфері своєї діяльності не являється суб`єктом владних повноважень, так як не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, у якій зокрема зазначив, що відповідно до ч.1 п.2 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Отримавши запит на доступ до публічної інформації і вважаючи себе не розпорядником публічної інформації, як це у відзиві зазначає сам відповідач, він повинен був діяти у відповідності до ч. 3, ч.4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Надаючи відповідь на запит, відповідач не дотримався вище вказаних вимог. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, встановив наступне.

Позивач, 26.03.2019 звернувся до відповідача із запитом на доступ до публічної інформації, в якому просив: надати інформацію про: 1) на підставі якого наказу поступили кошти на його рахунок 07.03.2019 в сумі 503,12 грн.; 2) надати копію документу, на підставі якого був виданий наказ (а.с. 11).

28.03.2019 на адресу позивача відповідач направив лист за вихідним номером №66, у якому зокрема зазначив, що на Ваш запит на інформацію від 26.03.2019 КП "Вигодський ККП" надає копію наказу №26-к від 06.03.2019. Додаток на 1 аркуші. У наказі №26-к від 06.03.2019 на внесення змін до наказу №23-к зазначено "1. На виконання розпорядження Вигодської с/р №13-к від 25.02.2019 п. 1 наказу №23-к від 28.02.2019 викласти в такій редакції: - звільнити 01 березня ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 директора Комунального підприємства "Вигодський комбінат комунальних підприємств" із займаної посади у зв`язку із закінченням дії контракту, пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Головному бухгалтеру ОСОБА_2 . виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 01 березня 2019" (а.с. 13).

Позивач, вважаючи, що за результатами запиту на доступ до публічної інформації відповідачем направлено лист за №66 від 28.03.2019, яким запит позивача задоволено частково, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановленим законом строк.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства Україні встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон) від 13 січня 2011 року №2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 1 даного Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 даного Закону встановлено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації. Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

У відповідності до ст. 4 Закону, доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Забезпечення доступу до інформації передбачено ст. 5 Закон України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якої доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб - сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб - порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 6 даного Закону дано поняття публічної інформації з обмеженим доступом. Так інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" дано визначення та перелік суб`єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації. Так, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 даного Закону встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Пунктом 2 ч. 1 статті 13 зазначеного Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено строк розгляду запитів на інформацію. Так, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 3 ст. 22 цього Закону передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Частиною 4 цієї статті визначено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Вищевказана інформація у відповідності до ч.5 ст. 22 Закону надається в письмовій формі.

Суд зазначає, що отримавши запит на доступ до публічної інформації, відповідач не дотримався вищевказаних вимог.

Статтею 24 даного Закону визначено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України у своєму Пленумі "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" від 29.09.2016 № 10 відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Пунктом 2.4 Постанови зазначено, що відповідно до частини 1 ст. 63 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) залежно від форм власності, передбачених законом в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні підприємства, підприємства засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (частина 4 ст. 63 ГКУ).

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (ч. 1 ст. 78 ГКУ).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 78 ГКУ).

Згідно ч.3 ст. 78 ГКУ майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до ч.1 ст. 140 ГКУ джерелами формування майна суб`єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.

Відтак у силу ч.5, ст. 6 Закону №2939-VI доступ до інформації щодо розпорядження комунальним підприємством комунальним майном, зокрема, інформація про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених ч.5 ст. 6 Закону №2939-VI.

У цьому контексті така інформація є суспільно необхідною, а комунальні підприємства є її розпорядниками відповідно до пункту 4 частини 2 статті 13 Закону №2939-VI.

Суд зазначає, що Комунальним підприємством "Вигодський комбінат комунальних підприємств" Долинського району Івано-Франківської області на запит про доступ до публічної інформації позивача від 26.03.2019, надано позивачу тільки копію наказу №26-к від 06.03.2019, в якому, зазначено "1. На виконання розпорядження Вигодської с/р №13-к від 25.02.2019 п. 1 наказу №23-к від 28.02.2019 викласти в такій редакції: - звільнити 01 березня ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 директора Комунального підприємства "Вигодський комбінат комунальних підприємств" із займаної посади у зв`язку із закінченням дії контракту, пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Головному бухгалтеру ОСОБА_2 . виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 01 березня 2019", а на пункт 2 запиту на доступ до публічної інформації позивача такої інформації відповідачем не надано.

Таким чином, порушене право на доступ до публічної інформації має бути відновлене шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача і зобов`язання КП "Вигодський ККП" надати достовірну, точну та повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 26.03.2019 про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, виходячи із принципу верховенства права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 41576866 від 28.05.2019 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., а також позивачем були понесені витрати на правову допомогу, що підтверджується квитанцією №16 від 24.03.2019 до ордера серії ІФ №072783 від 24.03.2019 та актом виконаних робіт від 28.05.2019.

За визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ). Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАСУ). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані суду договір про надання правничої допомоги, квитанція до прибуткового касового ордеру, акт виконаних робіт з калькуляцією вартості правової допомоги.

Відповідно до змісту акту виконаних робіт, позивачу була надана правова допомога шляхом: підготовки та направлення запиту на інформацію (400 грн.), збирання матеріалів до написання позову (400 грн.), написання адміністративного позову, укомплектування його додатками (2200 грн.) всього на суму 3000,00 грн.

Таким чином, у відповідності до квитанції до прибуткового касового ордера, позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн. Отже, адвокатом та позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Також суд зазначає, що згідно ч.6, 7 ст.134 КАСУ суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 по суті спору задоволені, тому сума витрат на правничу допомогу, сплачена позивачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру на загальну суму 3000,00 грн., має бути стягнута з Комунального підприємства "Вигодський комбінат комунальних підприємств" Долинського району Івано-Франківської області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Також суд відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Комунального підприємства "Вигодський комбінат комунальних підприємств" Долинського району Івано-Франківської області повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації від 26.03.2019 та надати ОСОБА_1 достовірну, точну та повну інформацію згідно запиту на доступ до публічної інформації від 26.03.2019.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства "Вигодський комбінат комунальних підприємств" Долинського району Івано-Франківської області щодо неповного надання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації від 26.03.2019.

Зобов`язати Комунальне підприємство "Вигодський комбінат комунальних підприємств" Долинського району Івано-Франківської області повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації від 26.03.2019 та надати ОСОБА_1 достовірну, точну та повну інформацію згідно запиту на доступ до публічної інформації від 26.03.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Вигодський комбінат комунальних підприємств" Долинського району Івано-Франківської області (код 32149468, вул. Драгоманова, 7, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3000 грн. (три тисячі гривень) судових витрат в частині витрат на правничу (правову) допомогу.

Рішення суду в частині зобов`язання Комунального підприємства "Вигодський комбінат комунальних підприємств" Долинського району Івано-Франківської області повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації від 26.03.2019 та надати ОСОБА_1 достовірну, точну та повну інформацію згідно запиту на доступ до публічної інформації від 26.03.2019, звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

відповідач: Комунальне підприємство "Вигодський комбінат комунальних підприємств" Долинського району Івано-Франківської області, код 32149468, вул. Драгоманова, 7, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552.

Суддя Микитюк Р.В.