Рішення

від 04.07.2019 по справі 360/2061/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2061/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Колективне підприємство Земстройпроект про стягнення податкової заборгованості та накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Колективне підприємство Земстройпроект (далі-відповідач), в якому позивач просить суд стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих відповідачу у сумі заборгованості - 6047,67 грн. (шість тисяч сорок сім грн. 67 коп.), податкові зобов`язання - 5832,06 грн. штрафні санкції - 215,61 грн. за період з 20.05.2018 року по 21.02.2019 року; та накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках які обслуговують відповідача.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначає, що станом на 11.04.2019 відповідача має податкову заборгованість з єдиного податку у сумі - 6047,67 грн., з яких податкові зобов`язання - 5832,06 грн. штрафні санкції - 215,61 грн., яка виникла за період з 20.05.2018 по 21.02.2019 .

Податкова заборгованість виникла:

- нараховано у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання самостійно визначеного Відповідачем в податковій декларації єдиного податку третьої групи за перший квартал 2018 (з урахуванням часткової переплати - 343,89 грн.) по строку сплати до 20.05.2018 у сумі - 3006,11 грн.,

- нараховано у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання самостійно визначеного Відповідачем в податковій декларації єдиного податку третьої групи за півріччя 2018 по строку сплати до 19.08.2018 у сумі - 558,45 грн.,

- нараховано відповідно до узгодженого податкового повідомлення - рішення №0039481207 від 03.08.2018 у сумі - 215,61 грн., винесеного на підставі акта №1951/12-32-12- 07/38164916 від 21.06.2018 про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку третьої групи ТОВ КП Земстройпроект (далі - акт№1951/12-32-12- 07/38164916 від 21.06.2018). Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку третьої групи за 2017 рік, чим порушено вимоги п.295.3 ст.295 та п.296.3 ст. 296 ПКУ. Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 ПКУ.

- нараховано у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання самостійно визначеного Відповідачем в податковій декларації єдиного податку третьої групи за три квартали 2018 по строку сплати до 19.11.2018 у сумі - 1150,00 грн.,

- нараховано у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання самостійно визначеного Відповідачем в податковій декларації єдиного податку третьої групи за 2018 рік по строку сплати до 21.02.2019 у сумі - 1117,50 грн.

Відповідачу Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано податкову вимогу від 23.05.2018 №10654-17 яку направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення та вручено 04.06.2018 уповноваженій особі ТОВ КП Земстройпроект .

Враховуючи те, що заходи з погашення податкового боргу, які були здійснені податковими органами не дали позитивного результату, борг добровільно платником податків не сплачено, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 22 травня 2019 року провадження по справі було відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

У вказаній ухвалі запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцятиденного строку з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та роз`яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідно до частин 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

На адресу суду повернувся конверт з відміткою за закінченням строку зберігання (а.с. 48-49). Разом з тим, процесуальні документи направлялися позивачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не отримано поштове відправлення з причин незалежних від суду, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про розгляд даної справи.

Станом 04 липня 2019 року відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, включає в себе грошове зобов`язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Колективне підприємство Земстройпроект зареєстровано як юридична особа 12.02.2013 Сватівською районною державною адміністрацією Луганської області за №13741020000000734, перебуває на обліку в Сватівській ДПІ ГУ ДФС в Луганській області (а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем станом на 11.04.2019 обліковується заборгованість з єдиного податку на суму 6047,67 грн., в тому числі податкові зобов`язання - 5832,06 грн. штрафні санкції - 215,61 грн. за період з 20.05.2018 по 21.02.2019.

Вказаний борг виник з наступних підстав.

Так, відповідачем було подано до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за перший квартал 2018 року від 10.04.2018, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 3350,00 грн. (а.с. 19).

Приймаючи до уваги часткову переплату в сумі 343,89 грн., борг з податку на додану вартість за перший квартал 2018 року складає 3006,11 грн.

Відповідачем було подано до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за перше півріччя 2018 року від 09.07.2018, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 558,45 грн. (а.с. 20).

Відповідачем було подано до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за три квартали 2018 року від 09.10.2018, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 1150,00 грн. (а.с. 21).

Відповідачем було подано до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за 2018 рік від 14.01.2019, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 1117,50 грн. (а.с. 22).

Позивачем на адресу відповідача направлено податкове повідомлення - рішення №0039481207 від 03.08.2018 у сумі - 215,61 грн., винесеного на підставі акта №1951/12-32-12- 07/38164916 від 21.06.2018 про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку третьої групи ТОВ КП Земстройпроект . Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку третьої групи за 2017 рік, чим порушено вимоги п.295.3 ст.295 та п.296.3 ст. 296 ПКУ. Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 ПКУ. (а.с. 17, 12-14).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 6047,67 грн. (а.с. 10).

Згідно витяг з реєстру нерухомого майна від 25.01.2019 № 153954215, листа Територіального сервісного центу № 4441 Регіонального сервісного центру в Луганській області від 24.01.2019 № 31/12/4441-117, будь яке майно у Відповідача відсутнє (а.с. 27,30).

Враховуючи вищенаведене, сума податкового боргу відповідача становить 6047,67 грн., що підтверджується вищенаведеними матеріалами адміністративної справи.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

На момент розгляду справи судом сума заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2018 року в сумі 486329,00 грн. відповідачем не погашена.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до пункту 49.16 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний погасити податкове зобов`язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно п.203.2 ст. 203 ПКУ платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, позивачем у передбачений законом спосіб заявлені позовні вимоги на погашення наявної суми податкового боргу відповідача.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до норм п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України:

- контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

- стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

- стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З метою погашення податкового боргу податковим органом направлено відповідачу податкові вимоги форми "Ю" № 10654-17 від 23.05.2018 (а.с. 23). Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Визначена у податкових вимогах форми "Ю" сума грошового зобов`язання відповідачем не сплачена, податкові вимоги не оскаржувались ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Податковий борг у добровільному порядку не сплачено, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (а.с. 38).

Отже, відповідачем не надано заперечень щодо нарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, податкові зобов`язання відповідача є узгодженими та наявність податкового боргу відповідача у сумі 6047,67 грн станом на час розгляду даної адміністративної справи підтверджена матеріалами справи.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1 статті20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано витяг з реєстру нерухомого майна від 25.01.2019 № 153954215, листа Територіального сервісного центу № 4441 Регіонального сервісного центру в Луганській області від 24.01.2019 № 31/12/4441-117, відповідно до яких майнові активи у позивача відсутні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 6047,67 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 10.10 гл. 10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 2 та 3 п. 10.10 гл. 10 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Крім того, частиною 4 ст. 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що накладений арешт на кошти боржника на певних рахунках, поширюється також на кошти на тих рахунках, що будуть ним відкриті у майбутньому.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах несплаченого податкового боргу в сумі 6047,67 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати у даному випадку не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись статтями 9, 77, 78, 139, 242, 248, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (вулиця Енергетиків, будинок, 72, місто Сєвєродонецьк Луганська область 93400, код ЄДРПОУ 39591445) до Товариства з обмеженою відповідальністю Колективне підприємство Земстройпроект (пр-т Забурдаєва, буд. 6, м. Сватове, Луганська область, 92603, код ЄДРПОУ 38164916) про накладення арешту на кошти та інші цінності задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариства з обмеженою відповідальністю Колективне підприємство Земстройпроект , в сумі 6047,67 грн. (шість тисяч сорок сім грн. 67 коп.), з яких податкові зобов`язання - 5832,06 грн., штрафні санкції - 215,61 грн. за період з 20.05.2018 по 21.02.2019, та накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках, які обслуговують Товариства з обмеженою відповідальністю Колективне підприємство Земстройпроект .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Тихонов