Рішення

від 04.07.2019 по справі 340/1263/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1263/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати відмову, викладену в листі від 25.04.2019 № П-2171/0-1767/0/17-19, та зобов`язати відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву (клопотання) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1 , розташованої на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської обл., яка перебуває у користуванні голови фермерського господарства "Потап" ОСОБА_2 на підставі договору оренди, та прийняти законне та обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач у відмові не зазначив жодної з підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Не вказав, яким вимогам закону, іншим нормативно-правовим актам, або якому генеральному плану населеного пункту чи іншій містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, чи проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не відповідає зазначене позивачем місце розташування земельної ділянки. При цьому бажана позивачем земельна ділянка не має обмежень, не перевищує встановлених розмірів та може бути передана у власність. Своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за таким цільовим призначенням позивач не реалізував.

Отже, відповідач необґрунтовано (без врахування реальних обставин), недобросовісно (навмисно перешкоджаючи позивачу, зловживаючи своїм владним статусом), безпідставно (без підстав визначених Конституцією та законами України) відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, чим порушив права, свободи та законні інтереси позивача.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до чинного законодавства у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, до клопотання також додається письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально, для підтвердження факту добровільної згоди на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 . Натомість, погодження, зареєстроване в реєстрі за №109, надано головою ФГ "Потап", а законним землекористувачем являється фізична особа ОСОБА_2 (а.с.32-36).

Позивач відповіді на відзив не подавав.

Згідно до ст.ст.262, 263 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.12.2012 між Новомиргородською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 15,6952 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована на території Йосипівської сільради Новомиргородського району Кіровоградської області, для ведення фермерського господарства, строком на 15 років (а.с.21-24).

Право оренди за ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.42-45).

В подальшому створено фермерське господарство "ПОТАП" (код - 42156314), яке зареєстроване як юридична особа 24.05.2018 року.

Головою цього фермерського господарства став ОСОБА_2 .

Позивач відповідно до Статуту ФГ "ПОТАП" є членами цього господарства (а.с.9-12).

28.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою (клопотанням), в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1 , розташованої на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської обл., яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 згідно договору оренди землі від 21.12.2012 (а.с.14-24).

За результатом розгляду заяви відповідач направив позивачу лист від 25.04.2019 р. за № П-217/0-1767/0/17-19 про відмову на наданні такого дозволу, оскільки заява не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, а саме не надано погодження землекористувача (а.с.25).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з того, що згідно з ч.1 ст.81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Згідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст.122 ЗК України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року було затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29 вересня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521, було затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4).

Таким чином, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності с/г призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача, будучи зацікавленими в одержанні безоплатно у власність для ведення фермерського господарства, земельної ділянки за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером: НОМЕР_2 , площею 15,6952 га, що розташована на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка раніше була передана гр. ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 15 (п`ятнадцять) років.

Позивач вважає, що має право на отримання частки цієї земельної ділянки безоплатно у приватну власність як член ФГ "Потап".

Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. № 973-IV (далі - Закон №973-IV) визначено правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст.1 Закону №973-IV).

Стаття 7 Закону № 973-IV передбачає, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 973-IV).

Відповідно ст.12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Ст.13 Закону № 973-IV передбачає порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств.

Відповідно до частин 1, 2, 3 цієї статті члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Такі ж норми містяться у статтях 31 ("Землі фермерського господарства") та 32 ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств") Земельного кодексу України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства.

При цьому, статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, вказаній у постановах від 19.06.2018 р. у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 р. у справі №818/1530/17, яку суд враховує відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 15,6952 га, що розташована на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської обл., надана у користування (оренду) ОСОБА_2 , а не фермерському господарству "ПОТАП".

Отже використати своє право члена фермерського господарства і отримати безоплатно у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) за рахунок даної земельної ділянки може гр. ОСОБА_2 , який і користується цією земельною ділянкою на праві оренди, за умови, якщо він раніше не набув права на земельну частку (пай).

Натомість, позивач має право на отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства або ведення товарного сільськогосподарського виробництва у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України.

Позивач як член ФГ "ПОТАП" не має права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_2 ..

При цьому, нотаріально посвідчене погодження голови ФГ "Потап" Потапова М.В. про його згоду на передачу земельної ділянки наданої в оренду для ведення фермерського господарства у власність членам фермерського господарства (а.с.16), не має правового значення для вирішення спору, оскільки не доводить припинення договору оренди землі.

ОСОБА_2 не вправі розпоряджатися земельною ділянкою, зокрема, погоджувати її передачу у приватну власність членам свого фермерського господарства, оскільки повноваження власника щодо неї здійснює Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка є державною власністю та продовжує перебувати у користуванні гр. ОСОБА_2 .. У зв`язку з цим, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України виділення спірної земельної ділянки іншим фізичним особам можливе лише після припинення договору оренди землі.

Щодо посилання позивача на порушення ч. 7 ст. 118 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то суд вважає за необхідне зазначає, що вказана норма стосується розгляду заяв (клопотань), поданих громадянами, які відповідно до п. "б" ч.1 ст.81, п. "в" ч.3 ст.116 ЗК України мають право на одержання у приватну власність земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Водночас, позивач у поданій заяві (клопотанні) просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, раніше переданої в оренду іншій особі, не маючи на це права згідно до ст.ст.31, 32 Земельного кодексу України та ст.ст.12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Враховуючи вищевказане суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову.

Керуючись ст.ст.255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько