Рішення

від 26.06.2019 по справі 1.380.2019.000421

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000421

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника відповідача Андріїва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СЕЛЕКТЯ ВУД до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

25.01.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю СЕЛЕКТЯ ВУД код ЄДРПОУ 40624033, місцезнаходження: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 308 (далі - позивач, ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД ) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2018 №0016061403.

Ухвалою від 30.01.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 27.05.2019 суддя закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законами України не встановлена заборона на припинення зобов`язань за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач зазначає, що посилання ДФС України на листи Національного банку України є неправомірним, оскільки такі не відносяться до нормативно-правових актів, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та не мають обов`язкової сили в питаннях проведення розрахунків в іноземній валюті. Таким чином, позивач вважає безпідставним визначення йому грошового зобов`язання за платежем пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в частині незарахування валютної виручки в сумі 30000 доларів США.

19.02.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.12.2016 №410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (далі - постанова НБ України №410) уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19.04.2016 № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор)/російських рублях (незалежно від суми операції); в інших валютах (якщо загальна сума зобов`язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 доларів США). Таким чином, угоди про припинення зобов`язань не приймаються, оскільки уповноваженим банкам заборонено знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Крім цього, зазначає, що під час проведення перевірки, позивач не надав документів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується п.2.6 акта перевірки (перелік документів, що використані при перевірці), а тому такі не можуть бути підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

07.05.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що положеннями Цивільного кодексу України, Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями , затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 передбачена можливість укладати будь-які без винятку договори, в тому числі і такі, що виникають з експортних операцій. Тому вважає, що прострочка в проведенні розрахунків за умовами контракту від 22.09.2016 №1/16, що укладений між ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД та фірмою Sipwood не могла виникнути. Зазначив, що посилання відповідача на положення, передбачені постановою Національного банку України №410 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки така постанова не може врегульовувати зовнішньоекономічні відносини, в тому числі і порядок проведення розрахунків та зарахування зустрічних однорідних вимог між резидентом та нерезидентом, оскільки такі відносини є предметом регулювання виключно законів. Зазначив, що постанова Національного банку України №410 не містить заборон на проведення господарської операції із зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, а також те, що така постанова втратила чинність на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2019 №31. Крім цього, вказав, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення безпідставно не взяв до уваги презумпцію правомірності рішень платника податків, що закріплена в Податковому кодексі України. Також заперечив проти твердження відповідача про ненадання документів про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог під час проведення перевірки з наступних підстав. З акта перевірки не вбачається, які саме документи надавались платником податків при здійсненні перевірки. Такий акт перевірки складений з порушенням порядку проведення позапланових перевірок, передбаченого чинним законодавством.

07.05.2019 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що законодавство допускає випадки припинення валютного контролю без зарахування валютної виручки на банківський рахунок експортера. Крім цього, зазначив, що в порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та постанови Національного банку України №410, ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД не зарахувало валютну виручку протягом 180 календарних днів на свій валютний рахунок в уповноваженому банку. Вказав, що посилання позивача на припинення зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.05.2018 та актів виконаних робіт не заслуговують на увагу, з огляду на те, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії постанови Національного банку України №410 не є підставою для зняття експортної операції з контролю.

16.05.2019 представник позивача надав письмові пояснення у справі, в яких із наведеними твердженнями відповідача не погодився, виходячи з тих же підстав, що зазначені у відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД укладено контракт від 22.09.2016 №1/16 з фірмою- нерезидентом „Sipwood", 46970 А1аquas (Vа1еnсіа) С/Соnсерсіоn Аrenal, 34 Spain, на суму 140 тис. євро, умови поставки FСА UA Lviv, товар: листи для облицювання стругані, не шліфовані, виготовлені з дуба: шпон товщиною 0,55мм, розмірами -480*500-3 500мм.

На виконання умов контракту ТзОВ „Селектя Вуд" здійснило попереднє відвантаження товару, що підтверджується наступними митними деклараціями:

№ UА209140/2017/158046 від 03.11.2017 на суму 50 422,76 євро (граничний термін оплати за товар - 02.05.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 50 422,76 євро без порушення законодавчо встановлених термінів, а саме 21.03.2018 в сумі 18 428,41євро та 04.04.2018 в сумі 31 994,35 євро;

№ UА209140/2017/158057 від 03.11.2017 на суму 38 612,30 євро (граничний термін оплати за товар - 02.05.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 38 612,30 євро без порушення законодавчо встановлених термінів, а саме 04.04.2018 в сумі 18 005,65 євро та 16.04.2018 в сумі 506,65 євро;

№ UА209140/2017/159962 від 10.11.2017 на суму 48 065,69 євро (граничний термін оплати за товар - 09.05.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 48 065,69 євро без порушення законодавчо встановлених термінів, а саме 16.04.2018 в сумі 29 393,35 євро та 20.04.2018 в сумі 672,34 євро;

№ UА209140/2017/161747 від 17.11.2017 на суму 51 002,52 євро (граничний термін оплати за товар - 16.05.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 51 002,52 євро без порушення законодавчо встановлених термінів, а саме 20.04.2018 в сумі 1 244,66 євро та 10.05.2018 в сумі 757,86 євро;

№ UА209140/2017/161765 від 17.11.2017 на суму 43 389,58 євро (граничний термін оплати за товар - 16.05.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 43 389,58 євро без порушення законодавчо встановлених термінів, а саме 10.05.2018 в сумі 242,14 євро та 16.05.2018 в сумі 147,44 євро;

№ UА209140/2017/163350 від 24.11.2017 на суму 46 646,17 євро (граничний термін оплати за товар - 23.05.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 46 646,17 євро без порушення законодавчо встановлених термінів, а саме 16.05.2018 в сумі 6 852,56 євро та 23.05.2018 в сумі 39793,61 євро;

№ UА209140/2017/164965 від 01.12.2017 на суму 47 508,16 євро (граничний термін оплати за товар - 30.05.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 47 508,16 євро, а саме - без порушення законодавчо встановлених термінів 23.05.2018 в сумі 10 206,39 євро, та з порушенням граничного терміну розрахунків - 01.06.2018 в сумі 37 301,77 євро;

№ UА209140/2017/165828 від 05.12.2017 на суму 46 168,69 євро (граничний термін оплати за товар - 03.06.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 46 168,69 євро, а саме - без порушення законодавчо встановлених термінів 01.06.2018 в сумі 12 698,23 євро, та з порушенням граничного терміну розрахунків - 14.06.2018 в сумі 33 470,46 євро;

№ UА209140/2017/168275 від 14.12.2017 на суму 48 125,24 євро (граничний термін оплати за товар - 12.06.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 48 125,24 євро з порушенням граничного терміну розрахунків, а саме - 14.06.2015 в сумі 16 529,54 євро, та 21.06.2018 - в сумі 31 595,70 євро;

№ UА209140/2017/168276 від 14.12.2017 на суму 46 213,83 євро (граничний термін оплати за товар - 12.06.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 46 213,83 євро з порушенням граничного терміну розрахунків, а саме - 21.06.2018 в сумі 18 404,30 євро, та 04.07.2018 - в сумі 27 809,53 євро;

№ UА209140/2017/169826 від 20.12.2017 на суму 48 346,93 євро (граничний термін оплати за товар - 18.06.2018). Оплата надійшла на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ „Креді Агріколь Банк" м. Київ, на загальну суму 48 346,93 євро з порушенням граничного терміну розрахунків, а саме - 04.07.2018 в сумі 22 190,47 євро, та 11.07.2018 - в сумі 26 156,46 євро.

В свою чергу, 22.12.2017 між позивачем та фірмою „Sipwood", 46970 А1аquas (Vа1еnсіа) С/Соnсерсіоn Аrenal, 34 Spain укладено договір про надання навчальних послуг №1/18н, згідно з п.1.1 якого виконавець (фірма „Sipwood") зобов`язується надати, а замовник (позивач) прийняти та оплатити весь комплекс навчальних та інших необхідних послуг спрямованих на підготовку замовника до проходження аудиту щодо отримання сертифіката на відповідність міжнародним стандартам лісокористування Forestry Stewardship Council (FSC). Відповідно до п.5.2 вказаного договору загальна сума оплати за договором складає 30000, 00 євро.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивач подав акти виконаних робіт від 23.05.2018, від 27.04.2018, від 31.03.2018, від 28.02.2018, від 31.01.2018.

В подальшому, враховуючи, що між позивачем та фірмою Sipwood укладено договір про надання навчальних послуг №1/18н від 22.12.2017, рахунок-фактура №51 від 01.12.2017 до контракту №1/16 від 22.09.2016, за якими загальна сума заборгованості сторони 1 (позивач) на користь сторони 2 (фірма Sipwood ) станом на 08.06.2018 складає 30000,00 євро, загальна сума заборгованості сторони 2 (фірма Sipwood ) на користь сторони 1 (позивач) станом на 30.05.2018 складає 47508,16 євро сторони 30.05.2018 уклали договір про зарахування зустрічних однорідних вимог

ПАТ „Креді Агріколь Банк" у зв`язку із виявленими порушеннями скерував відповідні повідомлення від 08.06.2018 № 12312/399, від 05.07.2018 № 12312/421.

Отримавши вказані повідомлення відповідач провів перевірку, за результатами якої склав акт від 13.09.2018 №2292/13-01-14-03/40624033 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД з питань дотримання Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за контрактом від 22.09.2016 №1/16 відповідно до інформації уповноваженого банку ПАТ КредіАгріголь Банк від 08.06.2018 №12312/399, від 05.07.2018 №12312/421 про порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями (далі - Акт перевірки).

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0016061403 від 28.09.2018, яким застосував до ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД штрафні санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у вигляді пені в розмірі 229020,40 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД оскаржило в адміністративному порядку до ДФС України.

14.01.2019 ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД отримало рішення ДФС України про результати розгляду скарги №41865/6/99-99-11-04-02-25 від 27.12.2018, згідно з яким ДФС залишило без змін податкове повідомлення- рішення ГУ ДФС у Львівській області, а скаргу ТзОВ СЕЛЕКТЯ ВУД без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою вказаної статті.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену вказаною статтею.

Згідно з ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі - Декрет) валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов`язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з пункту 1 статті 9 вказаного Декрету.

Відповідно до п.1 ст.13 Декрету Національний банк України як головний орган валютного контролю та уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Статтею 44 Закону України Про Національний банк України від 20.05.1999 №679-XIV встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю, крім іншого, належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

До таких нормативно-правових актів належить Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, далі - Інструкція №136).

З системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Інструкція 136 прийнята у межах повноважень Національного банку України та підлягає застосуванню при правовому регулюванні відносин щодо контролю за додержанням експортерами строків зарахування валютної виручки. Нею встановлені підстави для зняття операцій з контролю, що має юридичне значення при вирішенні питання додержання строків зарахування валютної виручки.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції №136 експортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Водночас, при вирішенні спору підлягають застосуванню норми постанови Національною банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України №410 від 13.12.2016 (далі - постанова НБ України №410), яка була чинною на момент укладення позивачем угоди про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п.4 постанови НБ України №410 уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог: в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19.04.2016 № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор)/російських рублях (незалежно від суми операції); в інших валютах (якщо загальна сума зобов`язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 доларів США).

Відповідно до п.9 постанови НБ України №410 на час дії вказаної постанови інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам вказаної постанови.

З урахуванням цього, а також прийняття її пізніше у часі, спеціального характеру за предметом правового регулювання, вказана Постанова підлягає переважному застосуванню у порівнянні з положеннями пункту 1.10 Інструкції 136.

Висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові №808/1707/17 від 27.04.2018, яку суд враховує при прийнятті рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії постанови НБ України №410 не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю.

Тому, встановлений статтею 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті строк зарахування валютної виручки не переривається зарахуванням. Узв`язку з цим, визнання відповідачем пропущення строку зарахування валютної виручки без урахування документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є правомірним.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказував, що посилання ДФС України на листи Національного банку України є неправомірним, оскільки такі не є нормативно-правовими актами, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та не мають обов`язкової сили в питаннях проведення розрахунків в іноземній валюті. З приводу цього суд зазначає, що відповідач здійснив посилання на такі листи Національного банку України в рішенні за результатами розгляду скарги позивача, а позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення. Тому, таке посилання в рішенні за результатами розгляду скарги жодним чином не впливає на правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Щодо доводів позивача про те, що постанова НБ України №410 втратила чинність на підставі постанови Правління НБ України від 05.02.2019 №31 та не могла бути застосована при прийнятті оскарженого податкового повідомлення - рішення , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.53 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог укладено 30.05.2018, тобто під час дії постанови НБ України №410. Отже, відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення - рішення застосував чинний на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення, нормативно-правовий акт.

Щодо аргументу відповідача про те, що до перевірки не надавались документи про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд зазначає наступне. В п.2.6 акта перевірки зазначені всі документи, якими користувався відповідач при проведенні перевірки. У вказаному пункті відсутні документи, які стосуються зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач, в свою чергу, не подав суду доказів, які б свідчили про те, що документи про зарахування зустрічних однорідних вимог надавались при проведенні перевірки. Разом з цим, вказані документи позивач додав до скарги на податкове повідомлення - рішення. Суд звертає увагу на те, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вправі подавати докази, які стосуються зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому аргументи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення- рішення не взяв до уваги положення п.4.1.4 ПК України, яке закріплює презумпцію правомірності дій платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, суд зазначає наступне. В пункті 9 постанови НБ України №410 вказано, що на час дії вказаної постанови інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам такої постанови. Таким чином, суд вважає, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення - рішення відповідача, не існувало неоднозначного трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, що спростовує необхідність застосування презумпції правомірності дій позивача як платника податку.

Суд зазначає, що безпідставними є посилання позивача на відсутність у цивільному законодавстві заборони щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникають з експортних операцій, з огляду на наступне.

Відносини між позивачем та його контрагентом за експортною операцією врегульовані нормами приватного права. Ними не встановлені обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог при розрахунках з нерезидентами, припинення чи врегулювання зобов`язань на свій розсуд, навіть з відступленням від положень актів цивільного законодавства.

Проте, відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У правовому регулюванні публічно-правових відносин між позивачем та контролюючим органом - відповідачем вказані цивільно-правові норми застосовуються опосередковано.

З огляду на положення ч.2 ст. 19 Конституції України, при перевірці додержання резидентом строків зарахування валютної виручки, суб`єкт владних повноважень має керуватися нормами, що регулюють здійснення валютного контролю.

Як вже зазначалося, документи про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог не можуть виступати підставою для зняття з контролю експортних операцій. Отже, їх наявність не впливає на висновок про порушення строків зарахування валютної виручки.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29.01.2019 у справі №819/2014/17, яку суд враховує при прийнятті рішення.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що відповідно до ст.2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність принцип верховенства закону полягає у забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України, оскільки таке положення закону стосується суб`єктів господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, а не відповідача у справі.

Суд не бере до уваги також доводи позивача про передчасність та необґрунтованість прийнятого оскарженого податкового повідомлення - рішення, оскільки немає рішення суду про недійсність правочину, з огляду на те, що відповідач встановив лише обставини щодо порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.09.2018 №0016061403 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю СЕЛЕКТЯ ВУД до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 04.07.2019.

Суддя А.Г. Гулик