Ухвала

від 03.07.2019 по справі 540/1285/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 липня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/1285/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Наддніпрянської селищної ради Дніпровського району м. Херсона про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

01 липня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Наддніпрянської селищної ради Дніпровського району м. Херсона (надалі - відповідач,), у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Наддніпрянської селищної ради Дніпровського району м. Херсона № 256 від 31 січня 2019 року "Про затвердження Генерального плану с-ща Інженерне".

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Наддніпрянській селищній раді Дніпровського району м. Херсона приймати будь-які рішення щодо розроблення будь-якої іншої містобудівної документації, проектів забудови, надання дозволів на розробку проектів землеустрою та розпорядження землями, а також затверджувати проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж адміністративно - територіальної одиниці з урахуванням Генерального плану селища "Інженерне", затвердженого рішенням Наддніпрянської селищної ради Дніпровського району м. Херсона від 31.01.2019 року № 256.

Ухвалою суду від 01.07.2019 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову прийнято до розгляду в порядку письмового провадження.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, необхідність вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони Наддніпрянській селищній раді Дніпровського району м. Херсона приймати будь-які рішення з урахуванням Генерального плану селища "Інженерне", затвердженого рішенням Наддніпрянської селищної ради Дніпровського району м. Херсона від 31.01.2019 року № 256, позивач обґрунтовує очевидною протиправністю вказаного рішення, оскільки внаслідок його прийняття порушується цілісність належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме господарського двору. Крім того, позивач зазначає про те, що на підставі оскаржуваного рішення відповідач може надавати дозволи на розроблення іншої містобудівної документації. Вказані обставини, на думку позивача, можуть ускладнити або взагалі унеможливити оформлення права власності на земельну ділянку, розташовану під господарським двором, а також може призвести до передачі частини вказаної земельної ділянки в користування або у власність іншим особам.

Надаючи правову оцінку доводам та аргументам позивача, викладеним у заяві про забезпечення позову на предмет їх обґрунтованості, суд вказує про наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень слідує, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, єдиним доводом позивача в обґрунтування необхідності забезпечення позову є та обставина, що, оскільки оскаржуваним рішенням затверджено Генеральний план селища Інженерне, згідно якого зерновий тік та розташовану під ним земельну ділянку, власником яких є позивач, переміщено в межі населеного пункту селища Інженерне, а належний позивачу господарський двір поділено на дві частини і 40 % його також розташовано в межах населеного пункту, тому, на думку позивача, відповідач може порушити його право на використання майна за цільовим призначенням, а також надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою на частину земельної ділянки під господарським двором третім особам.

Проте, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, а також матеріалами позовної заяви судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачем на підставі Генерального плану селища Інженерне, затвердженого оскаржуваним рішенням, надано третім особам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача.

Також позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на порушення права позивача на використання ним нерухомого майна за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Щодо мотивів позивача відносно очевидної протиправності оскаржуваного рішення відповідача, то на переконання суду, подання адміністративного позову, предметом якого є визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке рішення є очевидно протиправним. Відповідність оскаржуваного рішення критеріям правомірності підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що питання щодо необхідності вжиття відповідних заходів вирішується з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Враховуючи обсяг заявленого позивачем клопотання, беручи до уваги принцип співрозмірності вжиття заходів забезпечення позову позовним вимогам, суд приходить до висновку, що забезпечення позову шляхом заборони Наддніпрянській селищній раді Дніпровського району м. Херсона приймати будь-які рішення щодо розроблення будь-якої іншої містобудівної документації, проектів забудови, надання дозволів на розробку проектів землеустрою та розпорядження землями, а також затверджувати проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж адміністративно - територіальної одиниці з урахуванням Генерального плану селища "Інженерне", затвердженого рішенням Наддніпрянської селищної ради Дніпровського району м. Херсона від 31.01.2019 року № 256, є не співмірним з наведеними позивачем фактичними обставинами, з якими він пов`язує імовірне порушення його прав як власника нерухомого майна.

Крім того, суд зазначає, що задоволення вимог заявника та забезпечення позову у визначений ним спосіб фактично припиняє виконання Наддніпрянською селищною радою Дніпровського району м. Херсона повноважень щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності та вирішення інших земельних питань, чим буде порушено права та інтереси необмеженого кола осіб.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з підстав, які наведені позивачем, а тому вимога позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154,241,243,248 КАС України, суд, -

ухвалив :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Дубровна В.А.