Рішення

від 03.07.2019 по справі 826/17561/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2019 року № 826/17561/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомЖитлово-будівельного кооперативу Юпітер доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Житлово-будівельний кооператив Юпітер , код ЄДРПОУ 22883632 (далі також - позивач, ЖБК Юпітер ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 27.08.2018 №14525 про проведення фактичної перевірки Житлово-будівельного кооперативу Юпітер .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про оформлення ГУ ДФС у м. Києві наказу від 27.09.2018 №14525 Про проведення фактичних перевірок з порушенням положень ст. 81 Податкового кодексу України. А саме у наданій копії наказу відсутні такі обов`язкові реквізити як: найменування та інші відомості щодо суб`єкта - платника податку, що перевіряється; підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України; дата початку та тривалість проведення перевірки; період діяльності, який буде перевірятись. Також наведене в тексті Наказу посилання на пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України в якості підстави для проведення фактичної перевірки не відповідала суті наявної у відповідача інформації (скарга від фізичної особи, а не державного органу чи органу місцевого самоврядування). У зв`язку з цим, як стверджує позивач, працівники контролюючого органу не були допущенні до проведення фактичної перевірки, про що позивачем складено акт про недопуск до перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 відкрито провадження у справі №826/17561/18 за вказаним позовом ЖБК Юпітер та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений строк від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього копіями матеріалів перевірки. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки ЖБК Юпітер прийнято у порядку та в спосіб, встановлений чинним законодавством. При виході на місце проведення фактичної перевірки службові посвідчення, направлення на перевірку та копія наказу були пред`явлені голові правління Кооперативу Шульзі В.В. Фактична перевірка ЖБК Юпітер була проведена на підставі пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 25.10.2018 реєстр. №0205/26/15/42/22883632, яким встановлено порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Після з ознайомлення з актом перевірки голова правління ЖБК Юпітер відмовилась у підписанні такого, про що складено відповідний акт. В подальшому один примірник акта перевірки надіслано на адресу ЖБК Юпітер , а копії матеріалів фактичної перевірки разом із супровідним листом №32871/9/26-15-42-07-26 від 29.10.2018 - на адресу Головного управління Держпраці у Київській області для прийняття відповідного рішення.

27.11.2018 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач доповнив свої позовні вимоги наступними вимогами: про визнання протиправними дій відповідача по складанню акта фактичної перевірки від 25.10.2018 стосовно ЖБК Юпітер . Дана заява про збільшення позовних вимог була подана до суду без доказів направлення копії такої заяви відповідачу. В контексті наведеного слід зазначити, що в силу вимог ч. 7 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні. Таким чином, враховуючи те, що заява про збільшення позовних вимог подана позивачем без надання доказів надіслання такої заяви відповідачу суд відмовляє позивачу у прийнятті такої заяви до розгляду та повертає її позивачеві.

Разом з цієї заявою про збільшення позовних позивачем також подано до суду диск з відеозаписом, що ідентифікується позивачем як такий, що містить відеозапис недопуску працівників ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать наявні у справі матеріали, 27.09.2018 ГУ ДФС у м. Києві з метою здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками), на підставі ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, ст. 82 Податкового кодексу України прийнято наказ №14525 Про проведення фактичних перевірок (далі - Наказ), а саме: проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, зазначених у додатках 1 - 30.

Пунктом 2 зазначеного Наказу доручено начальнику управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Чубці С.Б. організувати проведення фактичних перевірок, зазначених у п. 1 цього Наказу, протягом жовтня 2018 року.

16.10.2018 працівниками ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід за податковою адресою платника податку для вручення наказу від 27.08.2018 №14525 Про проведення фактичних перевірок та пред`явлення направлень на проведення фактичної перевірки.

Зі змісту наданих відповідачем копій направлень на перевірку від 12.10.2018 за №2034/26-15-42-07 і №2035/26-15-42-07 вбачається, що 16.10.2018 голові правління ЖБК Юпітер Шульзі В.В. пред`явлено для огляду службові посвідчення та зазначені направлення на перевірку від 12.10.2018, а також вручено копію наказу від 27.09.2018 №14525 про проведення фактичної перевірки.

Як стверджує представник позивача у тексті позовної заяви, ЖБК Юпітер недопустило працівників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, про що комісією Кооперативу складено акт від 22.10.2018.

Водночас з поданих представником відповідача до суду матеріалів вбачається, що 25.10.2018 працівниками ГУ ДФС у м. Києві складено акт про результати фактичної перевірки (дата реєстрації акта в територіальному органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання - 26.10.2018, реєстраційний номер 0205/26/15/42/22883632). За даними цього акта, фактична перевірка офісу ЖБК Юпітер за адресою: АДРЕСА_1 була розпочата 16.10.2018 та тривала до 25.10.2018. В ході такої проведеної перевірки встановлено порушення ЖБК Юпітер ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

25.10.2018 перевіряючими складено акт про відмову голови правління ЖБК Юпітер Шульги В.В. від підписання акта про результати фактичної перевірки від 25.10.2018 після ознайомлення зі змістом такого акта. Відповідно до тексту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0101125894152, примірник акта про результати фактичної перевірки від 25.10.2018 надіслано відповідачем на вказану вище адресу ЖБК Юпітер , та отримано платником 29.10.2018.

Крім того, за наслідками складання акта про результати фактичної перевірки від 25.10.2018 ГУ ДФС у м. Києві оформлено на адресу Головного управління Держпраці у Київській області супровідний лист від 29.10.2018 №32871/9/26-15-42-07-26 про направлення матеріалів перевірки ЖБК Юпітер для здійснення належного реагування.

Вважаючи Наказ від 27.08.2018 №14525 незаконним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями п. 75.1 ст. 75 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), далі - ПК України. При цьому, абз. 2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

В силу норм п. 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Згідно письмових пояснень представника відповідача та тексту направлень на перевірку від 12.10.2018 суд встановив, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків (позивача) відповідачем покладено виключно пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Так, зазначеним підпунктом п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Зі змісту наведеної норми Кодексу можна дійти висновку, що передумовою проведення фактичної перевірки, з підстави передбаченої пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації (при цьому, не виключно від державних органів або органів місцевого самоврядування), що свідчить про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, контроль за яким покладено на органи державної фіскальної служби.

На підтвердження обставини наявності у ГУ ДФС у м. Києві підстави для проведення фактичної перевірки ЖБК Юпітер за змістом, що вказана у пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, відповідач подав до суду: копію колективної заяви мешканців будинку ЖБК Юпітер за адресою: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_2., ОСОБА_5., ОСОБА_8) від 08.09.2018, адресованої начальнику ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (вх. від 12.09.2018 №колектив/ф/954-08). Зокрема, в тексті цієї заяви мешканці будинку посилаючись на факти використання головою правління ЖБК Юпітер праці робітників (консьєржів) без укладання з останніми трудових договорів та виплати їм неоподатковуваної заробітної плати, просили контролюючий орган провести позапланову перевірку з наведених питань; копію звернення народного депутата України Білецького А.Є. від 25.09.2018 №3256, адресованого начальнику ГУ ДФС у м. Києві, щодо перевірки наведених у доданому до Депутатського звернення звернення мешканців будинку ЖБК Юпітер - гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з питання порушення ЖБК Юпітер вимог ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України під час використання праці консьєржів.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем документів та оскаржуваного Наказу, суд приходить до висновку про наявність у контролюючого органу підстави для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, та про зазначення відповідної підстави для проведення фактичної перевірки в Наказі від 27.09.2018 №14525.

Разом з тим, надаючи правову оцінку посиланням позивача на невідповідність оскаржуваного Наказу встановленим формі та змісту суд дійшов наступних висновків.

За змістом п.80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Також, згідно пп. 1.2.1 п. 1.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (що регулюють питання організації, проведення та реалізації матеріалів фактичних перевірок у частинах, що не суперечать ПК України) рішення про проведення фактичної перевірки відповідно пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС. У такому наказі зазначається дата видачі, найменування органу ДФС, який його видав та органу ДФС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДФС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

З контексту наведених норм права вбачається, що наказ про проведення перевірки (в т.ч. фактичної) має містити наступні реквізити: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється, та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться; мету, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка) та підстави для проведення перевірки, визначені ПК України; дату початку і тривалість перевірки; період діяльності, який буде перевірятися. При цьому, наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

Дослідивши та проаналізувавши текст оскаржуваного Наказу, суд встановив, що безпосередньо сам наказ від 27.09.2018 №14525 підписано начальником ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л. В тексті цього Наказу відсутні відомості про найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється, адресу об`єкта, перевірка якого проводиться, дату початку і тривалість перевірки; період діяльності, який буде перевірятися. Між тим, у тексті Наказу наявне посилання на додатки 1 - 30 до такого Наказу, де визначено суб`єктів господарювання, які мають бути перевірені.

Зокрема, відповідно до додатку 29 до наказу від 27.09.2018 №14525 відповідачем визначено вид та мету перевірки, період діяльності, що перевіряється, суб`єкта господарювання, який перевіряється - ЖБК Юпітер (код 22883632), адресу об`єкта - АДРЕСА_1, а також дату початку перевірки (16.10.2018) та її тривалість (до 10 діб). При цьому, вказаний Додаток 29 до Наказу всупереч вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України та пп. 1.2.1 п. 1.2 Методичних рекомендацій підписано не керівником (його заступником) ГУ ДФС у м. Києві, а начальником управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб ОСОБА_7 . Також, у тексті Наказу відсутні посилання на те, що названу посадову особу Головного управління визначено уповноваженою особою на підписання наказів про проведення фактичних перевірок.

У контексті наведених обставин суд приходить до висновку, що в розумінні норм ПК України Додаток 29 до наказу від 27.09.2018 №14525 є недійсним, а тому як наслідок оскаржуваний Наказ оформлено відповідачем з порушенням вимог . 81.1 ст. 81 ПК України, оскільки останній не містить всіх необхідних відомостей, визначених цим Кодексом для наказу про проведення перевірки.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуваний Наказ прийнятий на не підставі та не у спосіб, передбачений чинним податковим законодавством.

В силу норм п. 81.1 ст. 81 ПК України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки .

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 ПК України).

Як свідчать наявні у справі матеріали, оскаржуваний Наказ про проведення фактичний перевірок був реалізований (виконаний) відповідачем по відношенню до позивача, шляхом проведення фактичної перевірки та складання за її результатами акта від 25.10.2018.

З приводу цього суд зазначає, що незважаючи на факт реалізації чи не реалізації оскаржуваного Наказу та виходячи з правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №822/671/16 (ЄДРСР №73176489), платнику гарантується право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Невиконання вимог п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки, або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених п. 81.1 ст. 81 ПК України, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 27.08.2018 №14525 Про проведення фактичних перевірок в частині, що стосується Житлово-будівельного кооперативу Юпітер .

Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 18.10.2018 №22 підтверджено, що ЖБК Юпітер під час звернення до суду з вказаними позовом сплатило судовий збір у розмірі 1 762 грн. Відтак, суд вказує про присудження судових витрат у сумі 881 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

В частині заявленої позивачем у п. 2 прохальної частини позову вимоги компенсувати йому за рахунок відповідача понесених ним витрат на правову допомогу у сумі 10 000 грн., суд виходить з наступного.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті Кодексу передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень норм ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що підтвердження обставин щодо понесення ЖБК Юпітер витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Андрієнком С.В. надано суду лише: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, що не узгоджений підписом відповідної посадової особи Кооперативу; рахунок на оплату правової допомоги №32 від 23.10.2018 на суму 10 000 грн., що виписаний згідно договору №ЮО-18/2018 про надання правової допомоги від 15.06.2018.

Дослідивши та проаналізувавши зміст цих поданих документів, суд дійшов висновку про не надання позивачем належного документального підтвердження понесення витрат по сплаті правової допомоги у зв`язку з оскарженням рішення (наказу) суб`єкта владних повноважень, що було предметом розгляду судом у межах цієї справи.

При цьому, інших документальних доказів на підтвердження обставин понесення позивачем витрат у конкретному розмірі у зв`язку отриманням правничої допомоги (як то: договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг, підписаний обома сторонами відповідного договору, платіжний документ на оплату таких наданих послуг) позивач до суду не подав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами як обставину понесення ним витрат на правничу допомогу, конкретний розмір таких витрат, так і співмірність заявлених витрат на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих послуг.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Житлово-будівельного кооперативу Юпітер (код ЄДРПОУ 22883632, адреса: 04205, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 27.08.2018 №14525 Про проведення фактичних перевірок в частині, що стосується Житлово-будівельного кооперативу Юпітер .

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити здійснені Житлово-будівельним кооперативом Юпітер (код ЄДРПОУ 22883632, адреса: 04205, АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 881 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Відмовити у задоволення клопотання Житлово-будівельного кооперативу Юпітер про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок