Рішення

від 27.06.2019 по справі 826/14639/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 826/14639/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Баррік доГоловного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

07.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Баррік (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0026121406 від 29.08.2018 про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 6 800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 854 від 30.07.1996 Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями для продажу алкогольних напоїв суб'єкт господарювання повинен придбати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями; позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та надавав її під час проведення фактичної перевірки контролюючому органу; позивач подавав заяву на проведення державної реєстрації потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів; листом (вих. № 02-18/297 від 14.06.2017) Держпродспоживслужба повідомила позивача про державну реєстрацію потужності, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, бульвар Л. Українки, 2, та присвоєння особистого реєстраційного номеру r-UA-10-21-496; таким чином висновок акту перевірки про продаж алкогольних напоїв у не визначених місцях є хибним та не відповідає дійсності.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

17.10.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 826/14639/18 та ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

06.11.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в ході проведення фактичної перевірки в магазині OKWine , що належить позивачу, було встановлено факт продажу споживачу алкогольного коктейлю Шприц Апероль за ціною 79,00 грн. для споживання на місці; продаж алкогольного напою на розлив для споживання на місці здійснено в магазині (заклад роздрібної торгівлі) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, бульвар Л. Українки, 2, прим. № 75 суб'єктом господарювання, що не має статусу підприємства громадського харчування; серед зареєстрованих КВЕД позивача відсутній КВЕД, що надає право здійснювати громадське харчування; позивачем порушено ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів , а отже на підставі абз. 10 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону до позивача застосовані штрафні санкції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку ТОВ Баррік з питань дотримання норм законодавства щодо обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів .

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки № 1490/1000/14/39370201 від 15.08.2018.

Позивач подав до контролюючого органу заперечення на Акт перевірки.

Листом (вих. № 15156/10/10-36-14-06-24 від 28.08.2018) ГУ ДФС у Київській області повідомило позивача, що подані позивачем докази прийняті до уваги, проте не спростовують порушення, виявлені під час перевірки.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0026121406 від 29.08.2018, яким до позивача, на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів , застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 800,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ).

Частино 14 ст. 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АА номер 032869, термін дії якої становить з 02.06.2018 по 01.06.2019.

Місцем торгівлі у вказаній ліцензії зазначено: Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, бульвар Лесі Українки, буд. 2, приміщення № 75, магазин OKWine .

Таким чином, на момент провадження фактичної перевірки, ліцензія серії АА номер 032869 була чинною та надавала позивачу право проводити роздрібну торгівлю алкогольними напоями в магазині OKWine , що розташований за адресою: Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, бульвар Лесі Українки, буд. 2, приміщення № 75.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 затверджені Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування (надалі - Правила № 854).

Пунктом 2 Правил № 854 встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Пунктом 26 Правил № 854 передбачено, що під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить магазин за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, бульвар Лесі Україники, 2, прим. 75.

06.08.2018 у вказаному магазині було реалізовано споживачу алкогольний коктейль Шприц Апероль , що підтверджується фіскальним чеком № 00316140029252 від 06.08.2018, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:

1) особами, які не досягли 18 років;

2) особам, які не досягли 18 років;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;

4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);

6) з торгових автоматів;

7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);

8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);

9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;

10) з рук;

11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

З наведеною нормою кореспондується п. 9 Правил № 854, згідно з яким роздрібна торгівля алкогольними напоями забороняється:

- у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що розміщені на території санаторіїв;

- у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

- у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);

- з торгових автоматів;

- з рук;

- у невизначених для цього місцях.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ).

Відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800 гривень.

Застосовуючи до позивача штраф в розмірі 6800,00 грн. відповідач зазначив, що продаж споживачу алкогольного коктейлю Шприц Апероль було здійснено позивачем у невизначеному для цього місці торгівлі, а саме: в магазині (заклад роздрібної торгівлі), який є суб'єктом господарювання, що не має статусу підприємства громадського харчування.

Втім, суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22 Правил № 854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Згідно із п. 27 ст. 1 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів заклад громадського харчування - це ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.

Оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - це суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок (п. 55 ст. 1 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів ).

В свою чергу, п. 69 ст. 1 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів встановлено, що потужності - це споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об'єктів санітарних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.

Процедура державної реєстрації потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів та не потребують отримання експлуатаційного дозволу, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, встановлені Порядком проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.02.2016 № 39 (надалі - Порядок № 39).

Пунктом 1.3 Порядку № 39 встановлено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов'язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку.

Згідно із п. 3.1 Порядку № 39 державна реєстрація потужності здійснюється територіальним органом компетентного органу протягом 15 робочих днів після отримання заяви оператора ринку про таку реєстрацію.

Про державну реєстрацію потужності та її особистий реєстраційний номер територіальний орган компетентного органу повідомляє оператора ринку протягом 5 робочих днів після прийняття рішення про державну реєстрацію.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2017 Управлінням Держпродспоживслужби в Києво-Святошинському районі було прийнято рішення про державну реєстрацію потужностей ТОВ Баррік , що знаходиться за адресою: бульвар Лесі Українки, 2, с. Святопетрівське, Києво-Святошинський район, Київська область, та присвоєно особистий реєстраційний номер r-UA-10-21-496, вид діяльності, що планується здійснювати з використанням потужності - діяльність закладів громадського харчування за категоріями - стаціонарна потужність (ресторан, бар, кафе, піцерія, тощо), роздрібна торгівля харчовими продуктами.

Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Управління Держпродспоживслужби в Києво-Святошинському районі (вих. № 02-18/267 від 14.06.2017).

За вказаних обставин висновок фіскального органу про реалізацію позивачем алкогольного коктейлю у невизначеному для цього місці торгівлі спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

До того ж, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Баррік - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0026121406 від 29.08.2018, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баррік (адреса: 01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 27, код ЄДРПОУ: 39370201) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ: 39393260) сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко