Постанова

від 03.07.2019 по справі 520/4187/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 р.Справа № 520/4187/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/4187/19

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Світанок"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року в задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Світанок" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального права. Зокрема, позивач вказує, що на підприємство покладається обов`язок по створенню та самостійному працевлаштуванню особи з інвалідністю. Оскільки підприємством не було виконано обов`язку щодо працевлаштування інвалідів, то останній має обов`язок сплатити суму адміністративно-господарські санкції.

Одночасно, в апеляційній скарзі позивач просив суд розглянути справу без участі представника Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

На підставі частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватним сільськогосподарським підприємством Світанок подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 13.02.2019 року форму 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2018 рік.

Згідно з вказаною формою 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2018 році становила 9 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 особа.

Враховуючи дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, становить 25555,56 грн.

З огляду на встановлені позивачем обставини, останній звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були вчинені всі передбачені законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в зв`язку з чим, заявлена сума адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Згідно з ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції (ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

У свою чергу, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладене у постанові від 31.01.2019 року у справі №809/750/17.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суб`єкт господарської діяльності звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Таким чином, у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту статті 18-1 Закону № 875-ХІІ встановлено, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VІ "Про зайнятість населення" (набрав чинності з 01 січня 2013 року) встановлено, що роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Таким чином, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що обов`язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 01 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення", який втратив чинність 01 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ № 316) було затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно з Наказом № 316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2019 року Приватним сільськогосподарським підприємством "Світанок" подано річний звіт за формою 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2018 рік до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, який отримано останнім 25.02.2019 (а.с.10).

Поряд з тим, Приватним сільськогосподарським підприємством "Світанок" протягом 2018 року, а саме: 05.06.2018р., 05.07.2018р., 01.08.2018р., 04.09.2018р., 02.11.2018р. подавалися звіти форми №3-ПН до Богодухівської районної філії Харківського міського центру зайнятості(а.с. 15).

Із листа Богодухівської районної філії Харківського міського центру зайнятості вбачається, що відмов у прийняті на роботу осіб з інвалідністю з боку ПСП Світанок не було (14).

А отже, порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю судом не встановлено.

Крім того, колегія суддів завертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі № 806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій. Відповідачем виконані вимоги, покладені на нього Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року по справі № 520/4187/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін Судді (підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складений та підписаний: 04.07.2019 року