Постанова

від 02.07.2019 по справі 0440/6376/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6376/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпробуд на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в адміністративній справі №0440/6376/18 (головуючий суддя першої інстанції Кальник В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпробуд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2018 року №0014051409, №0014061409, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 23.08.2018 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 06.06.2018 року № 0014051409 (Форма Р ) на загальну суму 64866,00 грн. та від 06.06.2018 року №0014061409 (Форма Р ) на загальну суму 69230,00 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим; судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанцій, не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпробуд є юридичною особою (код ЄДРПОУ 36095610), перебуває на обліку в податкових органах з 14.08.2008 року.

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 28.03.2018 року по 03.04.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ФІРМА ДНІПРОБУД (код ЄДРПОУ 36095610) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ КАСТРОМ ГРУП (код ЄДРПОУ 39446390), ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39449098) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року та ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП (код ЄДРПОУ 40111905) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої 11.04.2018 року складений акт №18017/04-36-14-09/36095610 (а.с.13-28).

Висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 55491 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 17991 грн., за 2016 рік на суму 37500 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 61657 грн., в тому числі: у квітні 2015 року на суму 6273 грн., у травні 2015 року на суму 2276 грн., у червні 2015 року на суму 9521 грн., у липні 2015 року на суму 1920 грн., у лютому 2016 року на суму 41667 грн..

Висновки акту перевірки грунтуються наступним:

До початку проведення перевірки та під час проведення перевірки не було надано жодних первинних та бухгалтерських документів по контрагентам ТОВ КАСТРОМ ГРУП , ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД та ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП , з якими позивач мав господарські взаємовідносини у періоди, що перевірялись.

В обгрунтування висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ КАСТРОМ ГРУП у травні, червні та липні 2015 року контролюючим органом зазначено:

- за результатами аналізу податкової звітності та інформаційних баз даних ДФС України встановлено відсутність основних фондів у ТОВ КАСТРОМ ГРУП , про що свідчить відсутність фінансового звіту за 2014, 2015, 2016 роки, аналізом Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що підприємство не придбавало та не орендувало обладнання та механізми для виконання робіт, реалізованих ТОВ Фірма Дніпробуд , також не встановлено придбання вищевказаних робіт контрагентами ТОВ КАСТРОМ

ГРУП у інших суб`єктів господарювання; крім того, встановлена відсутність кваліфікованого персоналу для виконання відповідних робіт (відповідно до податкового розрахунку 1ДФ за 2 квартал 2015 року за трудовим договором працювала 1 особа - директор ОСОБА_1 .), тому зроблено висновок про неможливість виконання ремонтних робіт самостійно та без спеціального обладнання;

- ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Печерського районного суду м.Києва від 01.12.2015 року по справі № 757/42406/15-к, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України. А саме, дії ОСОБА_1 виразилися у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ КАСТРОМ ГРУП з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів, а саме: особистих документів та документів, що стосуються придбання та керівництва підприємством, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства, не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступила власником та директором TОB КАСТРОМ ГРУП .

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД у квітні 2015 року податковим органом зазначено наступне:

- за результатами аналізу податкової звітності та інформаційних баз даних ДФС України встановлено відсутність у ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД працівників для здійснення господарських операцій (Податковий розрахунок 1ДФ не подавався); встановлено відсутність власних та орендованих основних засобів (виробничих, складських приміщень (фінансовий звіт та декларація з податку на прибуток не подавались), що свідчить про неможливість виконання ремонтно-будівельних робіт; аналіз ЄРПН свідчить, що ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД не придбавались ремонтно-будівельні роботи, реалізовані ТОВ ФІРМА ДНІПРОБУД ;

- ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Печерського районного суду м.Києва від 20.11.2015 року по справі №757/40848/15-к, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України. А саме, ОСОБА_2 своїми умисними діями, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.205 КК України.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП у лютому 2016 року податковим органом зазначено наступне:

- за результатами аналізу податкової звітності та інформаційних баз даних ДФС України встановлено відсутність у ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП працівників для здійснення господарських операцій (Податковий розрахунок 1ДФ не подавався); встановлено відсутність власних та орендованих основних засобів (виробничих, складських приміщень (фінансовий звіт та декларації з податку на прибуток не подавались), що свідчить про неможливість виконання ремонтно-будівельних робіт. Аналіз ЄРПН свідчить, що ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП не придбавало ремонтно-будівельні роботи, реалізовані ТОВ ФІРМА ДНІПРОБУД ;

- ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.04.2016 року по справі №200/5642/16-к, відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України. А саме, дії ОСОБА_4 в виразились у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від уплати податків підприємствам реального сектору економіки.

06.06.2018 року контролюючим органом на підставі акта перевірки від 11.04.2018 року №18017/04-36-14-09/36095610 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0014051409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 55491 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9375 грн. (а.с.9, 10);

- № 0014061409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями в розмірі 55 384 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13846 грн. (а.с.11, 12).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон №996).

Підпунктом 14.1.36 ПК України визначено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із статтею 198 ПК України підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у платника податків права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно із статтею 1 Закону №996 господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.1, п.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпробуд (замовник) в особі директора ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Кастром Групп (підрядник) в особі директора ОСОБА_1 укладені договори будівельного підряду: №01/05 від 01.05.2015 року, №16/06 від 16.06.2015 року (а.с.29-31, 32-34).

На виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів справи надані: платіжні доручення від 08.07.2015 року №491, від 30.07.2015 року №499, від 30.07.2015 року №500, акти здачі-прийняття робіт від 04.06.2015 року, №кг-09-0612, від 01.07.2015 року №кг-09-0715, від 17.08.2015 року №кг-09-1015, від 17.08.2015 року №кг-09-1011, від 18.08.2015 року №кг-09-1010 (а.с.41-45, 52, 53, 54, 134, 135, 136).

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпробуд (замовник) в особі директора ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Зілле Трейд (підрядник) в особі директора ОСОБА_2 укладено договір будівельного підряду №07/04 від 07.04.2015 року (а.с.38-40).

На виконання умов договору складний акт здачі-прийняття робіт від 23.04.2015 року №зт-10-05-15 (а.с.46).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпробуд (замовник) в особі директора ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Груп (підрядник) в особі директора ОСОБА_4 укладено договір будівельного підряду №14/12 від 14.12.2015 року (а.с.35-37).

На виконання умов договору складені акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року платіжне доручення №687 від 24.02.2016 року (а.с.47-50, 51, 55, 137).

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені вище акти та платіжні доручення не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з огляду на наступне.

Вироком Печерського районного суду м.Києва від 01 грудня 2015 року по справі №757/42406/15-к визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме: дії ОСОБА_1 виразилися у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ КАСТРОМ ГРУП з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання особистих документів та документів, що стосуються придбання та керівництва підприємством з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності (а.с.229-230).

Вироком Печерського районного суду м.Києва від 20 листопада 2015 року по справі №757/40848/15-к визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме: дії ОСОБА_2 виразилися у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Зіллє Трейд з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання особистих документів та документів, що стосуються придбання та керівництва підприємством з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності (а.с.231-233).

Вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року по справі №200/5642/16-к визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме: дії ОСОБА_4 виразилися у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання особистих документів та документів, що стосуються придбання та керівництва підприємством з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності (а.с.234-237).

З наведеного вбачається, що вказаними вище вироками судів визнано винними у фіктивному підприємництві осіб (директорів), які підписували договори з позивачем, а також акти виконаних робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем договори та інші документи не можуть підтверджувати реальність здійснення будівельного підряда вказаними контрагентами.

За правилами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, надані позивачем під час перевірки та до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДФС фактами про фіктивну діяльность контрагентів позивача свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього підприємства.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів суб`єкт господарювання несе певний ризик не лише за невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, поза як в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит та визнання витрат, такими що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, за відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання взагалі фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

При цьому, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Також суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути леганізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передічі виконаних робіт (надання послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента свідчить про безтоварність гоподарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.01.2018 року у справі №2а-7075/12/2670, в постанові від 28.08.2018 року у справі №804/8332/17.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

З огляду на формальність договорів та складених на їх виконання документів, на економічну складову, ділову мету, відсутність відповідальних осіб за здійснення господарської операції, суд звертає увагу на наявність ознак штучного введення в реальні господарські операції третіх осіб з метою отримання податкових переваг.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ КАСТРОМ ГРУП , ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД та ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП .

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.06.2018 року №0014051409 та №0014061409.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2019 року становить 1921 гривню, тобто до незначних у 2019 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 гривень.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення відповідача на суму, що не перевищує 192100 гривень, у зв`язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дніпробуд на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в адміністративній справі №0440/6376/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в адміністративній справі №0440/6376/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 02 липня 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак