Рішення

від 24.06.2019 по справі 425/807/19

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 року Провадження №2/425/301/19

Справа №425/807/19

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретарів: Чикунової Ю.С., Гайворонської І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рубіжному Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа -Банк , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Рубіжанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у Рубіжанському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на виконанні (виконавче провадження

№ 24833888) перебував виконавчий лист, про стягнення з нього на користь ПАТ Альфа-Банк боргу у розмірі 199 789,26 грн. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області від 02.03.2011 року у вказаному виконавчому провадженні накладено арешт на все належне позивачу майно, в тому числі на будинок АДРЕСА_1 . 20.06.2012 року постановою державного виконавця виконавче провадження № 24833888 закінчено, а оригінал виконавчого провадження передано до архіву та знищено, однак арешт знято не було.

У зв`язку з тим, що державним виконавцем не виконані вимоги ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час закінчення виконавчого провадження), позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області від 02.03.2011 року у ВП № 24833888, з всього належного йому нерухомого майна, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 10898901

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, а також зазначила, що 20.06.2012 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (у старій редакції), державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 24833888 у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі доказів, які додані до справи, та ухвалити заочне рішення.

24.06.2019 року, згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.05.2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.05.2008 року,

№ 18829794 (а.с.14, 15).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.11.2017 року № 104674477, на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 02.03.2011 року за ВП 24833888 накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 10898901) на все майно, що належить ОСОБА_1 (а.с. 5-6).

Згідно відповіді Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 06.11.2017 року № 26028 встановлено, що з 01.03.2011 року на примусовому виконанні в Рубіжанському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебував виконавчий лист № 6-1278/10, виданий

01.09.2010 року Новозаводським районним судом міста Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк боргу в сумі 170 633,12 грн. (солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), також пені за договором поруки 29156,14 грн., а всього на суму 199 789,26 грн. 20.06.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. В даний час матеріали вказаного виконавчого провадження передано до архіву та знищено відповідно до вимог порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби (а.с.7).

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження

(в редакції, що діяла на час закінчення виконавчого провадження) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження

(в редакції, що діяла на час закінчення виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За приписами ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Під час закінчення виконавчого провадження вимоги ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час закінчення виконавчого провадження) виконані не були, у зв`язку із чим тривалий час питання про зняття арешту не вирішено, що призводить до порушення прав позивача, як власника майна.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження

(в редакції чинній на момент ухвалення рішення) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Арешт з усього майна боржника знімається виконавцем з підстав, визначених у частині 4 цієї статті, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Частинами першою, другою та четвертою ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 цього Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 33 Постанови Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 № 5 надав роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей ст. ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ст. 16 ЦК загальним способом захисту порушених цивільних прав є припинення дій, які порушують право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В матеріалах справи відсутні докази наявності на теперішній час на примусовому виконанні виконавчого документу, за якими боржником є ОСОБА_1 перед

ПАТ Альфа- Банк станом на час звернення з цим позовом та до моменту ухвалення рішення, відповідачем або третьою особою до суду не надано, як не надано відомостей про повторне надходження на виконання до Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області виконавчого листа, а також не надано доказів, які спростовують обставини, на які посилається позивач у позовній заяві .

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 10898901), накладений на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 02.03.2011 року за виконавчим провадженням 24833888, яке 20.06.2012 року закінчено, підлягає скасуванню, оскільки жодного виконавчого провадження станом на час звернення з цим позовом до суду, де боржником був позивач, немає, майно підлягає звільненню з-під арешту, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 та п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 768,40 грн. у зв`язку з їх документальним підтвердженням (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 12-13, 76-81 , 141, 263-265, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа -Банк , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Рубіжанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження № 10898901, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 02 березня 2011 року у

ВП 24833888 (Код ЄДРПОУ 34903090).

Стягнути з Акціонерного товариства Альфа - Банк (місце знаходження: м. Київ, вул. Десятинна, 4/5, 01101, ідентифікаційний код 23494714) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Рубіжанського міського суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду складено 04 липня 2019 року.

Суддя Є.О. Романовський