Постанова

від 04.07.2019 по справі 823/628/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2019 року

Київ

справа №823/628/17

адміністративне провадження №К/9901/15287/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд) :

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 823/628/17

за позовом ОСОБА_1

до Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області, голови Драбівської РДА Черкаської області Гайдая Івана Володимировича

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Гараня С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Чаку Є.В.,суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернулась в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом до Драбівської РДА (далі-відповідач 1) та до голови Драбівської РДА Гайдая І.В. (далі-відповідач 2), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:

Зобов`язати Драбівську РДА Черкаської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, грошову компенсацію, середній заробіток за час затримки виплати ОСОБА_1 заробітної плати, відповідно до постанови КМУ від 06.04.2016 № 292 Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році та постанови КМУ від 18.01.2017 № 15 Питання оплати праці працівників державних органів , як керівнику (начальнику) самостійного відділу Драбівської РДА Черкаської області;

Стягнути з Драбівської РДА Черкаської області на користь позивача: невиплачену заробітну плату в сумі 15 042,77грн., за період з 01.05.2016 по 08.06.2017; компенсацію за невчасно виплачену/невиплачену заробітну плату в сумі 77 516,07 грн.; моральну шкоду в сумі 24 617,55грн; витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 гривень.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працює на посаді начальника архівного відділу Драбівської РДА. 06.06.2016 головою Драбівської РДА прийнято розпорядження № 118 Про встановлення структури районної державної адміністрації , яким змінено найменування структурних підрозділів РДА, зокрема: з Архівного відділу Драбівської РДА на Архівний сектор Драбівської РДА . Вважаючи вищевказане розпорядження протиправним позивач звернулась в Черкаський окружний адміністративний суд з відповідним позовом. Постановою суду, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3 та 7 спірного розпорядження, що стало наслідком відновлення ОСОБА_1 в правах, як особи яка очолює Архівний відділ Драбівської РДА. Незважаючи на вищевказану обставину позивачу на даний час протиправно визначається розмір посадового окладу, як завідувачу сектору, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 08 червня 2017 року Черкаський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Драбівську районну державну адміністрацію Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) заробітну плату, а також надбавки за стаж та ранг, відповідно до постанови КМУ від 06.04.2016 № 292 "Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" за період з травня по грудень 2016 року виходячи з розміру посадового окладу 4480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. та відповідно до постанови КМУ від 18.01.2017 № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів", та з січня по квітень 2017 року виходячи з розміру посадового окладу 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області (ідентифікаційний код - 04061168) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу відповідно до Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах від 20.12.2011 № 4191-VI у розмірі 1600,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 року у справі № 823/13/17, яка набрала законної сили, свідчить, що в даному випадку відповідачем була допущена бездіяльність щодо ненарахування позивачу посадового окладу у встановленому законом розмірі, що є на думку суду першої інстанції підставою для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу заробітної плати, а також надбавки за стаж та ранг, відповідно до постанови КМУ № 292 від 06.04.2016 року Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році за період з травня по грудень 2016 року виходячи з розміру посадового окладу 4 480 грн. та відповідно до постанови КМУ № 15 від 18.01.2017 року Питання оплати праці працівників державних органів з січня по квітень 2017 року виходячи з розміру посадового окладу 5 000 грн. Для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць. Проте вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 02 серпня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що (суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 (касатор) подала касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі позивач просить:

Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року у справі № 823/628/17 в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 року повністю.

Винести нову постанову в цій частині, якою:

Стягнути з Драбівської РДА Черкаської області на користь позивача: невиплачену заробітну плату в сумі 15 042,77 грн., за період з 01.05.2016 по 08.06.2017; компенсацію за невчасно виплачену/невиплачену заробітну плату в сумі 77 516,07 грн.; моральну шкоду в сумі 24 617,55 грн.; витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 гривень.

9. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю позивача.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 року для розгляду справи № 823/5121/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шарапа В.М., суддів: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 року для розгляду справи № 823/5121/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2019 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. та у зв`язку із відсутністю клопотань всіх учасників справи про бажання брати участь в судовому засіданні, призначено до попереднього розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є державним службовцем та має п`ятий ранг.

13. Розпорядженням голови адміністрації від 27.09.2005 № 111-к позивач призначена начальником Архівного відділу Драбівської РДА.

14. Розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області від 06.06.2016 №118 змінено найменування структурних підрозділів районної державної адміністрації, зокрема: з Архівний відділ Драбівської районної державної адміністрації на Архівний сектор Драбівської районної державної адміністрації (п. 1 Розпорядження); утворено та введено до штату архівного сектору районної державної адміністрації посаду архіваріуса за рахунок 1 штатної одиниці управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, що скорочується (п. 3 Розпорядження); внесено до розпорядження районної державної адміністрації від 06.04.2016 №79 Про структуру районної державної адміністрації такі зміни: 1) у додатку 1 до розпорядження позиція 10 викладений в такій редакції: Архівний сектор Драбівської районної державної адміністрації .

15. Вищевказане розпорядження в частині пунктів 1,3 та 7 було оскаржено ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду (справа № 823/13/17), який своєю постановою від 20.02.2017 (яка набрала законної сили 18.03.2017) адміністративний позов задовольнив повністю - визнав протиправним та скасував пункти 1, 3, 7 розпорядження голови Драбівської РДА Черкаської області №118 від 06.06.2016 Про впорядкування структури районної державної адміністрації , в частині перейменування архівного відділу Драбівської РДА.

Вказане рішення суду стало наслідком відновлення ОСОБА_1 в правах, як особи яка очолює Архівний відділ Драбівської РДА .

16. Оскільки станом на час звернення з відповідним позовом до суду відповідач протиправно продовжує визначати розмір посадового окладу позивачу, як завідувачу сектору, а не начальнику самостійного відділу, це спонукало ОСОБА_1 звернутись з відповідним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Конституція України від 28 червня 1996 року

17.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Закон України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII

18.1. У відповідності до ст.1 Закону, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

18.2. Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону визначено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу.

18.3. Статтею 50 Закону передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

18.4. Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

18.5. Згідно ст.51 Закону, посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.

18.6. Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

18.7. З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється:

1) на всю територію України;

2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя;

3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

18.8. У державних органах відповідної юрисдикції забезпечується наявність усіх груп оплати праці, передбачених частиною першою цієї статті.

18.9. Схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік з урахуванням юрисдикції державних органів, а також виходячи з того, що мінімальний розмір посадового окладу групи 1 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, становить не більше семи мінімальних розмірів посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

20. Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Драбівської РДА Черкаської області компенсації за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 77 516, 07 грн. за період з 01.06.2016 року по 08.06.2017 року Верховний Суд зазначає наступне.

21. У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

22. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

23. Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

24. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

25. Як убачається з матеріалів справи, заробітна плата за період з 01.06.2016 року по 08.06.2017 року була нарахована та виплачена позивачу і дана обставина позивачем, а також представниками відповідачів не оспорювалася.

26. Верховний Суд звертає увагу на те, що заробітна плата позивачу була нарахована і виплачена не в розмірі, який визначений постановою КМУ Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році № 292 від 06.04.2016 року та постановою КМУ Питання оплати праці працівників державних органів № 15 від 18.01.2017 року, проте, дана обставина не може слугувати доказом того, що відповідач 1 не виплачував заробітну плату позивачу з затримкою на один і більше місяців, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що вищевказана вимога задоволенню не підлягає.

27. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації у зв`язку з порушенням строків їх виплати буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, ці позовні вимоги є передчасними.

28. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року № 522/5664/17, від 27 липня 2018 року № 815/459/18, від 25 жовтня 2018 року №420/1410/17.

29. Міркування і твердження позивача викладені в касаційній скарзі, а саме доцільності застосування норм, передбачених ст. 115-117 КЗпП та Постановою КМ України №100 від 08.02.95 року, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права та не спростовують правильності правових висновків постанови судів першої та апеляційної інстанції.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, у чому вона полягає, не доведено причинних зв`язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог у цій частині.

У касаційній скарзі позивач не довів в чому саме полягає завдана йому моральна шкода та не навів жодних обґрунтувань з приводу її розміру, тому підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди Суд не встановив.

31. Також у касаційній скарзі позивач не довів підстав та не навів жодних обґрунтувань з приводу розміру витрат на правову допомогу в сумі 5 000 гривень, тому підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди Суд не встановив.

32. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

33. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Жук А.В.

судді Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.