Постанова

від 26.06.2019 по справі 916/2464/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2464/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Богацької Н.С.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Вербовецька Я.І.

від відповідача: Станков С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД"

на рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2019 року, суддя в І інстанції Оборотова О.Ю., повний текст якого складено 11.03.2019 року в м. Одесі

у справі № 916/2464/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД"

про стягнення 166 742,45грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.02.2019р. просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД" заборгованість у загальному розмірі 166 742,45грн., з яких: 33 941,88 грн. заборгованість зі сплати лізингових платежів, 803,45 грн. - пеня, 66,95 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та 131 930,17 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 08.112012 року між ТОВ «ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ» та ПП «ПРОГРЕСФАРМ» було укладено лізингову угоду № OL-0782-2KY, на підставі якої позивач за актами приймання-передачі від 04.12.2012 та 07.12.2012 передав останньому в оперативний лізинг наступні транспортні засоби: HUNDAI Tucson 2.0, номерний знак НОМЕР_1 ; Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_2 ; Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_3 ; Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_4 ; Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_5 ; Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_6 .

У наступному, між ПП «ПРОГРЕСФАРМ» (первісний лізингоодержувач) та ТОВ «АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД» (новий лізингоодержувач), за погодженням з лізингодавцем - ТОВ «ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ» , було укладено договір про заміну сторони № 1, за умовами якого ТОВ «АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД» замінило ПП «ПРОГРЕСФАРМ» в лізинговій угоді № OL-0782-2KY від 08.11.2012 року та стало зобов`язаною стороною в частині вищевказаних транспортних засобів. У зв`язку з цим зазначені транспортні засоби за актами прийому-передачі від 22.12.2016р. було передано від первісного лізингоодержувача новому лізингоодержувачу, тобто ТОВ «АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД» .

01 червня та 25 червня 2018 року вказані транспорті засоби були повернуті позивачеві. При поверненні транспортних засобів за участю представників сторін було складено протоколи інспектування, в яких зафіксовані пошкодження транспортних засобів, що не відносяться до нормального зносу, по автомобілю Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_2 втрачено сервісну книжку, по автомобілю Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_6 зафіксовано перепробіг, внаслідок чого лізингодавцю завдано збитків на загальну суму 131 930,17 грн. Крім того, в порушення умов договору лізингоодержувач прострочив оплату щомісячних лізингових платежів за період з 01.06.2018 по 25.06.2018, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 33 941,88 грн. Також відповідно до умов лізингової угоди відповідач повинен сплатити пеню за прострочення оплати щомісячних лізингових платежів у розмірі 803,45 грн. та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 66,95 грн.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД" позовні вимоги визнало лише частково в частині стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів, а в решті позовних вимог заперечувало посилаючись на їх недоведеність та необґрунтованість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2019 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД" на користь ТОВ "Перша лізингова компанія" суму боргу за лізинговою угодою 165872,05грн., 3% річних у розмірі - 66,95грн., пеню у розмірі 803,45 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2501,14грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що порушення відповідачем договірних зобов`язань за лізинговою угодою № OL-0782-2KY від 08.11.2012 року підтверджується матеріалами справи, а тому позивачем обґрунтовано нараховані суми заборгованості зі сплати лізингових платежів, пені, 3% річних за відповідні періоди, а також штрафу за втрату сервісної книжки, перепробіг та пошкодження транспортних засобів, які підлягають стягненню в судовому порядку з відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД" у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в частині стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 33941,88 грн., а в задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник вважає, що судом при розгляді справи неповністю з`ясовані обставини, що мали значення для справи, не були доведені ті обставини, які суд визнав встановленими та крім того порушені як норми процесуального так і норми матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує те, що обґрунтованих підстав того, що порушення щодо перепробігу було вчинено саме відповідачем, а не ПП ПРОГРЕСФАРМ до 22.12.2016р., тобто коли автомобілі були передані від ПП Прогресфарм до ТОВ Атлантас Ворлдвайд , позивачем не надано, а судом не було належно досліджено даного факту, що підтверджує сумнівність такого порушення саме відповідачем.

Щодо нарахування штрафу за втрату сервісної книжки у розмірі 3997 грн. відповідно до п. 12.2 лізингової угоди скаржник вважає, що не відсутність сервісної книжки призводить до зменшення продажної вартості авто, а технічний стан самого авто, відповідно вимога щодо сплати штрафу, внаслідок зменшення продажної вартості є безпідставною та необґрунтованою.

Щодо нарахування та стягнення штрафу за пошкодження транспортних засобів, скаржник зазначає, що суд посилаючись на п. 12.1 лізингової угоди дійшов помилкового висновку про належність доказів, які підтверджують розмір даного штрафу, оскільки відповідно до абз. 2 п. 12.1 лізингової угоди сторони встановили, що вартість ремонту та заміни вузлів і агрегатів при поверненні транспортних засобів визначатиме спеціалізована сервісна станція, наведена в Додатку 3 до цієї лізингової угоди, а компанія SGS не входить до переліку визначених СТО. Відповідно наданий позивачем звіт про стан транспортного засобу є неналежним та недостовірним доказом, який не повинен був прийматися судом.

Відповідно до умов лізингової угоди та норм діючого законодавства України, у відповідача виникає зобов`язання відшкодувати понесені позивачем збитки, а не сплатити штраф. Документів, підтверджуючих понесені витрати, позивачем також не було надано.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.11.2012 року між ТОВ «ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ» (лізингодавець) та ПП «ПРОГРЕСФАРМ» (лізингоодержувач) було укладено лізингову угоду № OL-0782-2KY, предметом якої є врегулювання юридичних відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем з оперативного лізингу транспортних засобів, зазначених в Додатку 1 до цієї лізингової угоди, а саме:

HUNDAI Tucson, номерний знак НОМЕР_1 ;

Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_2 ;

Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_3 ;

Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_4 ;

Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_5 ;

Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_6 .

Пунктом 1 даної лізингової угоди визначено, що платіж за надмірний пробіг (перепробіг) - додатковий платіж за пробіг, що перевищує максимальний загальний пробіг. Штрафні санкції - платежі, що встановлені в. п.п. 2.2 п. 2, п.п. 3.6 п. 3, п.п. 8.3 п. 8, п.п. 11.3 та п.п. 11.7 п. 11, п.п. 12.2 п. 12, п.п. 13.1.1 та 13.1.2 п. 13, п.п. 14.3.1 та 14.3.2 п. 14 цієї лізингової угоди.

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 лізингової угоди, транспортний засіб вважається прийнятим лізингоодержувачем від лізингодавця у лізинг на умовах цієї лізингової угоди з моменту підписання Додатку 2 до цієї лізингової угоди (Акта прийому - передачі).

Підпунктами 3.6 та 3.7 лізингової угоди передбачено, що у разі перевищення максимального загального пробігу, зазначеного у Додатку 1 до лізингової угоди, лізингоодержувач здійснює на вимогу лізингодавця платіж за надмірний пробіг, який розраховується в порядку, передбаченому у Додатку 1 до цієї лізингової угоди. Нарахування платежу за надмірний пробіг здійснюється на підставі показників лічильника пробігу (одометра).

Відповідно до розділу 8 лізингової угоди за користування транспортним засобом лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні до сплати за цією лізинговою угодою. У разі прострочення лізингоодержувачем оплати щомісячних лізингових або будь-яких інших платежів, належних до сплати за цією лізинговою угодою, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в оплаті.

Умовами п. п. 12.1 та 12.2 лізингової угоди встановлено, що відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу, лізингоодержувач зобов`язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням нормального зносу за адресою, вказаною лізингодавцем. У разі повернення транспортного засобу, лізингоодержувач згідно з письмовою вимогою лізингодавця сплачує останньому, як вартість ремонту та полагодження будь-якого роду пошкоджень або псувань транспортного засобу, за винятком нормального зносу, як визначено в Додатку А до цієї лізингової угоди і вартість заміни відсутніх складових частин транспортного засобу (у тому числі запасного колеса та інструментів), які виникли внаслідок невиконання лізингоодержувачем вимог цієї лізингової угоди, а також платіж за надмірний пробіг, несплачений протягом строку лізингу.

Лізингоодержувач зобов`язаний повернути транспортний засіб лізингодавцеві разом з сервісною книжкою, яка повинна містити відмітки про проходження стандартного (планового) технічного обслуговування транспортного засобу, згідно з інструкцією виробника та положеннями передбаченими у Додатку 1 до лізингової угоди. У разі порушення лізингоодержувачем вказаного у даному підпункті зобов`язання, лізингоодержувач на письмову вимогу лізингодавця здійснює платіж на користь останнього у розмірі, вказаному в Додатку 1 до цієї лізингової угоди, який відшкодує зменшення продажної вартості транспортного засобу внаслідок неповної або зовсім відсутньої історії обслуговування.

Дана лізингова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Строк дії даної лізингової угоди закінчується, зокрема, датою повернення транспортного засобу лізингодавцеві, згідно з п. 12 цієї угоди.

Зазначені в даній лізинговій угоді транспортні засоби були передані лізингоодержувачу від лізингодавця за актами приймання-передачі від 04.12.2012 та від 07.12.2012.

У наступному, 22.12.2016 року між ПП «ПРОГРЕСФАРМ» (первісний лізингоодержувач) та ТОВ «АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД» (новий лізингоодержувач), за погодженням з ТОВ «ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ» (лізингодавець), було укладено договір про заміну сторони № 1, згідно з розділом 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД» замінив ПП «ПРОГРЕСФАРМ» в лізинговій угоді № OL-0782-2KY від 08.11.2012р., укладеній між ПП «ПРОГРЕСФАРМ» та ТОВ «ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ» , та став зобов`язаною стороною, в частині вищевказаних транспортних засобів.

За умовами п. 2.4. даного договору новий лізингоодержувач зобов`язався належним чином виконувати свої зобов`язання за цим договором. Здійснювати на користь лізингодавця замість первісного лізингоодержувача усі обов`язки останнього, передбачені у лізинговій угоді, в частині лізингу транспортних засобів, в тому числі своєчасно та у повному обсязі сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші належні до сплати платежі за лізинговою угодою, а також усі документально підтверджені збитки лізингодавця, у випадку їх наявності. Дотримуватись та виконувати інші обов`язки передбачені в цьому договорі (п.п. 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3).

На виконання даного договору, вищевказані транспортні засоби були передані від первісного лізингоодержувача новому лізингоодержувачу за актами прийому-передачі від 22.12.2016.

01 червня та 25 червня 2018 року спірні транспортні засоби були повернуті відповідачем позивачеві з оперативного лізингу.

При повернені транспортних засобів, за участю представників сторін було складено протоколи інспектування, в яких зафіксовані пошкодження транспортних засобів, що не відносяться до нормального зносу, як це визначено в Додатку № А - визначення нормального зносу до лізингової угоди, а також по автомобілю Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_2 втрачено сервісну книжку, а по автомобілю Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_6 зафіксовано перепробіг, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачеві штрафних санкцій на загальну суму 131 930,17 грн.

Крім того, в порушення умов лізингової угоди, лізингоодержувач прострочив оплату щомісячних лізингових платежів за періоди з 01 червня 2018 року по 25 червня 2018 року, що призвело до виникнення заборгованості по лізинговим платежам в розмірі 33 941,88грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також на підставі п. 8.3 лізингової угоди - 803, 45 грн. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 66,95-3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

11.10.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № А0361-18, в якій посилаючись на вищевикладені обставини виклав вимогу сплатити заборгованість з оплати належних до сплати платежів згідно з лізинговою угодою та договором про заміну сторони № 1 у розмірі 165 872,05 грн. в строк до 18.10.2018 року. Проте, зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Задовольняючи позов господарський суд першої інстанції керувався приписами ст. ст. 15, 16, 626, 627, 638, 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. ст. 20, 193 ГК України та на підставі встановлених обставин виходив із того, що порушення відповідачем договірних зобов`язань за лізинговою угодою № OL-0782-2KY від 08.11.2012 року підтверджується матеріалами справи, а тому позивачем обґрунтовано нараховані суми заборгованості зі сплати лізингових платежів, пені, 3% річних за відповідні періоди, а також штрафу за втрату сервісної книжки, перепробіг та пошкодження транспортних засобів, які підлягають стягненню в судовому порядку з відповідача.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про задоволення пред`явлених ТОВ "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ" позовних вимог, з огляду на таке.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України є договір, який в силу вимог статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з частиною другою цієї статті лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

При цьому стаття 16 вказаного Закону не містить приписів щодо вичерпного переліку зазначених у ній платежів та дозволяє сторонам вільно визначатися з іншими витратами лізингодавця, які, на їх розсуд, мають бути включені до складу лізингових платежів, оскільки безпосередньо пов`язані з виконанням певного договору.

Зазначені положення статті 16 цього Закону стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів за договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем належним чином виконано умови лізингової угоди № OL-0782-2KY від 08.11.2012 та передано відповідачу в оперативний лізинг спірні транспортні засоби.

Разом з тим, при повернені відповідачем транспортних засобів позивачеві, за участю представників сторін було складено протоколи інспектування, в яких зафіксовані пошкодження транспортних засобів, що не відносяться до нормального зносу, як це визначено в Додатку № А - визначення нормального зносу до лізингової угоди, а також по автомобілю Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_2 втрачено сервісну книжку, а по автомобілю Skoda Fabia 1.2 М/Т Active, номерний знак НОМЕР_6 зафіксовано перепробіг, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачеві штрафних санкцій на загальну суму 131 930,17 грн.

Умовами підпунктів 3.6 та 3.7 п. 3 лізингової угоди передбачено, що у разі перевищення максимального загального пробігу, зазначеного у Додатку 1 до лізингової угоди, лізингоодержувач здійснює на вимогу лізингодавця платіж за надмірний пробіг, який розраховується в порядку, передбаченому у Додатку 1 до цієї лізингової угоди. Нарахування платежу за надмірний пробіг здійснюється на підставі показників лічильника пробігу (одометра).

Згідно з п. 3.2. Додатку 1 компенсація за перевищення норми кілометрів становить 1,0 гривня за кожен кілометр, що перевищує максимальний загальний пробіг.

Максимальний перепробіг встановлений в п. 3.1 Додатку 1 та складає 75000. При узгодженні умов щодо продовження дії договору на 6 місяців, на які фактично відповідач погодився усно, але не підписав додаткову угоду, максимальний пробіг було визначено 148 000.

Враховуючи, що автомобіль було повернуто не 06.06.2018 (погоджена дата повернення в додатковій угоді), а 25.06.2018, максимальний пробіг було визначено пропорційно даті повернення, який становить 149393.

На дату повернення автомобіля Skoda Fabia 1.2, номерний знак НОМЕР_6 , зафіксовано фактичний пробіг останнього - 152746 при максимально допустимому по вказаному ТЗ - 149393. Таким чином, перепробіг по даному транспортному засобу становить 3345 км, що складає платіж за перепробіг 3 345 грн.

Необґрунтованим слід визнати викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника, що обґрунтованих підстав того, що порушення щодо перепробігу було вчинено саме відповідачем, а не ПП ПРОГРЕСФАРМ до 22.12.2016р., тобто коли автомобілі були передані від ПП «ПРОГРЕСФАРМ» до ТОВ Атлантас Ворлдвайд , позивачем не надано, а судом не було належно досліджено даного факту, що підтверджує сумнівність такого порушення саме відповідачем.

За умовами підпункту 1.2 договору про заміну сторони № 1 від 22.12.2016 в порядку та на умовах визначених цим договором первісний лізингоодержувач переводить свій борг на нового лізингоодержувача, внаслідок чого новий лізингоодержувач заміняє первісного лізингоодержувача, як зобов`язану сторону у лізинговій угоді. Отже, незалежно від того, ким саме допущено порушення щодо перепробігу, первісним лізингоодержувачем чи новим лізингоодержувачем, відповідальність за це покладається саме на відповідача.

Крім того, з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі транспортних засобів від первісного лізингоодержувача до нового лізингоодержувача вбачається, що в них не міститься відомостей про пробіг станом на момент передачі автомобілів за договором про заміну сторони між ТОВ АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД та ПП ПРОГРЕСФАРМ , у зв`язку з чим таке твердження скаржника ґрунтується на припущенні та об`єктивно нічим не підтверджене.

Умовами п.п. 12.2. лізингової угоди встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний повернути транспортний засіб лізингодавцеві разом з сервісною книжкою, яка повинна містити відмітки про проходження стандартного (планового) технічного обслуговування транспортного засобу, згідно з інструкцією виробника та положеннями передбаченими у Додатку 1 до лізингової угоди. У разі порушення лізингоодержувачем вказаного у даному підпункті зобов`язання, лізингоодержувач на письмову вимогу лізингодавця здійснює платіж на користь останнього у розмірі, вказаному в Додатку 1 до цієї лізингової угоди, який відшкодує зменшення продажної вартості транспортного засобу внаслідок неповної або зовсім відсутньої історії обслуговування.

Згідно з п. 7.4. Додатку 1 SК-07753-0-12-60 (лізинговий протокол) розмір платежу, згідно з п.п. 12.2 п. 12 лізингової угоди складає 3997,00 грн.

З цих підстав колегія суддів не бере до уваги безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень, що не відсутність сервісної книжки призводить до зменшення продажної вартості авто, а технічний стан самого авто, відповідно вимога щодо сплати штрафу, внаслідок зменшення продажної вартості є безпідставною та необґрунтованою.

Сервісна книжка є підтвердженням проходження автомобілем технічного огляду вчасно та на спеціалізованих сервісних станціях. Саме на підставі сервісної книжки визначається технічний стан автомобіля, оскільки дана книжка містить всю історію технічного обслуговування автомобіля, зазначаються усі проведені ремонтні роботи по даному автомобілю. Крім цього, відсутність сервісної книжки і відсутність відміток вчасного проходження ТО автомобіля тягне за собою втрату гарантії на автомобіль, яка надається імпортерами (дилером). Отже, відсутність сервісної книжки безпосередньо впливає на продажну вартість автомобіля.

Пунктом 12 лізингової угоди визначено порядок повернення транспортних засобів, зокрема, п.п. 12.1 встановлено, що відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу, лізингоодержувач зобов`язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням нормального зносу за адресою, вказаною лізингодавцем.

У разі повернення транспортного засобу, лізингоодержувач .згідно з письмовою вимогою лізингодавця, сплачує останньому, вартість ремонту та полагодження будь-якого роду пошкоджень або псувань транспортного засобу, за винятком нормального зносу, як визначено в Додатку А до цієї лізингової угоди і вартість заміни відсутніх складових частин транспортного засобу (у тому числі запасного колеса та інструментів), які виникли внаслідок невиконання лізингоодержувачем вимог цієї лізингової угоди, а також платіж за надмірний пробіг, несплачений протягом строку лізингу.

Судом установлено, що при повернені транспортних засобів відповідачем позивачеві з оперативного лізингу, за участю представників сторін було складено протоколи інспектування, в яких були зафіксовані пошкодження транспортних засобів, що не відносяться до нормального зносу, як це визначено в Додатку № А до лізингової угоди - визначення нормального зносу, що відповідачем не заперечується.

На підставі вказаних протоколів інспектування було зроблено звіт про стан кожного транспортного засобу, складений міжнародним експертом CGS.

Не приймаються до уваги також доводи скаржника про те, що наданий позивачем звіт про стан транспортного засобу є неналежним та недостовірним доказом, який не повинен був прийматися судом.

Статтею 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому колегія суддів враховує, що висновок експерта складено пізніше за протоколи інспектування, висновок експерта не перевищує обсяги пошкоджень зафіксованих у протоколі інспектування, а лише відображує та описує виявлені пошкодження. Водночас, жодного належного доказу на спростування звітів про стан кожного транспортного засобу, складених міжнародним експертом CGS, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Помилковими слід визнати також доводи скаржника, що відповідно до умов лізингової угоди та норм діючого законодавства України, у відповідача виникає зобов`язання відшкодувати понесені позивачем збитки, а не сплатити штраф, оскільки пунктом 1 даної лізингової угоди чітко визначено, що штрафні санкції - платежі, що встановлені в. п.п. 2.2 п. 2, п.п. 3.6 п. 3, п.п. 8.3 п. 8, п.п. 11.3 та п.п. 11.7 п. 11, п.п. 12.2 п. 12, п.п. 13.1.1 та 13.1.2 п. 13, п.п. 14.3.1 та 14.3.2 п. 14 цієї лізингової угоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів матеріального права, встановивши те, що положеннями лізингової угоди та договору про заміну сторони № 1 сторони погодили сплату щомісячних лізингових та будь-яких інших платежів, належних до сплати за цією лізинговою угодою, а також відповідальність лізингоодержувача за прострочення оплати щомісячних лізингових платежів та за надмірний пробіг, втрату сервісної книжки і пошкодження транспортних засобів, з`ясувавши факт порушення відповідачем умов лізингової угоди та договору щодо своєчасної і у повному обсязі сплати лізингових платежів, втрати сервісної книжки, перепробігу та пошкодження транспортних засобів, що не відносяться до нормального зносу, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум (підстави, період, розмір) - дійшов обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ" у заявлених до стягнення сумах.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Місцевим судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд в сумі 3751,72 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 01 березня 2019 року у справі № 916/2464/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТАС ВОРЛДВАЙД" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 04.07.2019р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Богацька Н.С.