Рішення

від 02.07.2019 по справі 906/502/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/502/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Логістік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант трейд логістік"

про стягнення 59566,16 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Логістік" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант трейд логістік" 59566,16грн, з яких: 55658,63грн основного боргу, 804,24грн 3% річних, 3103,29грн інфляційного збільшення.

Ухвалою суду від 28.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 02.07.2019.

26.06.2019 через діловодну службу суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Логістік" надійшло клопотання №2406 від 24.06.2019 про розгляд справи за відсутності представника.

Представник позивача в судове засідання 02.07.2019 не з`явився, про причини неявки повідомив у клопотанні від 24.06.2019.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с .29).

Відповідно до ч.2 ст.202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: - неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; - перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; - виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; - необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

За вказаного, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, у суду відсутня можливість продовження, встановленого ст. 195 ГПК України, строку розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду. При цьому, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Логістік" (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант трейд логістік" (відповідач, експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 238 від 31.10.2018 року (далі -Договір (а.с. 4-6), відповідно до п. 1.1. якого, в період дії Договору на його умовах Експедитор доручає заявками, а перевізник приймає і організовує за винагороду в інтересах Експедитора замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Позивач вказує, що 31.10.2018, на виконання умов Договору, сторонами підписано договір-заявку на перевезення вантажу № 271 від 31.10.2018, відповідно до якого експедитор доручив перевізнику провести міжнародне перевезення вантажу - кормових добавок в обсязі до 21 т. з Бельгії до України, ставка перевезення складала 2050,00 євро.

Зазначає, що відповідно до п. 6.3. Договору експедитор здійснює оплату протягом строків зазначених в договорі-заявці, тільки після надання перевізником повного переліку документів згідно п. 4.8. та 4.10. договору. Згідно пункту 12 договору-заявки, оплата транспортних послуг проводиться експедитором після надання перевізником документів, згідно п. 11 договору-заявки.

Ствержує, що необхідні документи були передані в повному обсязі відповідачу після здійснення перевезення відповідно до експрес-накладної № 59000376375447 від 06.11.2018 року, на підтвердження відсутності претензій один до одного сторони підписали акт надання послуг № 97 від 06.11.2018 року.

Оскільки Договір та договір-заявка не містять чіткого строку оплати послуг перевезення експедитором, перевізник виставив експедитору рахунок № 98 від 06.11.2018 на суму 65 658,63 грн. У відповідь на рахунок відповідач направив позивачеві гарантійний лист № 13/11 від 12.11.2018, у якому зобов`язувався компенсувати вартість послуг за замовленням в розмірі 65658,63 грн до 05.12.2018, однак у зазначений термін оплату послуг перевезення не здійснив.

28.12.2018 позивач направив відповідачу претензію № 2212 від 22.12.2018, з вимогою погасити вказану заборгованість, врезультаті чого відповідач 23.01.2019 частково погасив заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

Позивач вважає, що здійснення відповідачем часткової оплати, підписання ним акту надання послуг № 97 від 06.11.2018 та направлення на адресу позивача гарантійного листа з підтвердженням суми заборгованості, свідчать про те, що відповідач повністю визнає свою заборгованість та не має претензій до позивача щодо належного виконання всіх умов договору.

Оскільки залишок заборгованості в розмірі 55658,63 грн відповідачем не погашено, вказане стало підставою звернення позивачем з даним позовом до суду.

За несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги позивач нарахував до стягнення з відповідача 804,24грн 3% річних за період з 06.12.2018 по 22.05.2019 та 3103,29грн інфляційних за грудень 2018 - квітень 2019.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі про надання транспортно-експедиторських послуг №238 від 31.10.2018 (а.с. 12-13).

Згідно положень ст.ст. 929 ЦК України та 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с. 16) та підписаним сторонами актом надання послуг № 97 від 06.11.2018 (а.с. 17) підтверджено, що позивач надав відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 65658,63 грн.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

За умовами п. 6.3. Договору, експедитор здійснює оплату протягом строків, зазначених у Договорі-заявці, тільки після надання перевізником повного переліку документів згідно п. 4.8., 4.10.

Пунктом 12 договору-заявки передбачено, що оплата транспортних послуг перевізника проводиться експедитором після надання перевізником документів згідно п. 11 та оригіналів наступних документів: рахунок-фактура, акт виконаих робіт (2 примірника), СМR - накладна з відміткою вантажоодержувача (2 примірники) та печаткою перевізника, податкова накладна.

Згідно листа гарантії від 12.11.2018 (а.с. 19), відповідач зобов`язався до 05.12.2018 погасити суму заборгованості у розмірі 65658,653грн.

Враховуючи, що умовами Договору сторони не визначили конкретну дату оплати наданих послуг, при цьому сторонами не подано доказів, згідно яких можливо встановити дату надання документів, передбачених п. 12 Договору-Заявки, суд вважає, що визначення відповідачем виникнення обов`язку оплати вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі, згідно гарантійного листа - до 05.12.2018, є обгрунтованим та не порушує прав відповідача. Судом враховано, що зміст листа гарантії свідчить про правомірність вимог позивача щодо оплати основної заборгованості та про погодження сторонами строку проведення розрахунків

Однак, за даними позивача, відповідач здійснив лише часткову оплату наданих транспортно-експедиційних послуг у розмірі 10000,00грн (а.с. 22), заборгувавши позивачу 55658,63грн.

Відповідач існування вказаної заборгованості не спростував, на дату судового засідання, доказів погашення заборгованості не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 55658,63 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 7), суд встановив, що на суму заборгованості у розмірі 65658,63грн позивач помилково визначив період розрахунку з 06.12.2018 по 23.01.2019, тоді як слід було рахувати з 06.12.2018 по 22.01.2019, оскільки часткову оплату у розмірі 10000,00грн (а.с. 22) відповідачем здійснено 22.01.2019. а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, зокрема, згідно ст. 625 ЦК України. аналогічна позиція викладена у п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

За вказаного, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних в сумі 798,85грн проведено вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення 5,39грн 3% річних суд відмовляє.

Щодо інфляційних, то відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

За вказаного, при перевірці наданого позивачем розрахунку (а.с. 7), враховуючи, здійснення відповідачем 22.01.2019 часткової оплати у розмірі 10000,00грн, судом встановлено, що позивач помилково нарахував інфляційні за січень 2019 рік на суму боргу у розмірі 55658,63грн, що призвело до подвійного їх нарахування за січень 2019.

Здійснивши перерахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що правомірно нарахована до стягнення їх сума становить 2533,24грн. У стягненні 570,05 грн інфляційних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 58990,72грн., з яких: 55658,63грн основного боргу, 798,85грн 3% річних, 2533,24грн інфляційних. У стягненні 5,39грн 3 % річних та 570,05грн інфляційних суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 129, 231, 233, 236-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Логістік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант трейд логістік" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант трейд логістік" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, 9, оф. 1, ід. код 41888505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Логістік" (08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 50, оф. 206, ід. код 37563497):

- 55658,63грн основного боргу;

- 798,85грн 3% річних,

- 2533,24грн інфляційних;

- 1902,44 грн судового збору.

3. У стягненні 5,39 грн 3 % річних та 570,05 грн інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.07.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2- 3 - сторонам ( рек.).