Рішення

від 26.06.2019 по справі 910/3731/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2019Справа № 910/3731/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БІТ. КОРПОРАТИВНІ ПРОЕКТИ"

про розірвання договору

за участю представників:

від позивача: Тереза Ю.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БІТ. КОРПОРАТИВНІ ПРОЕКТИ" (відповідача) про розірвання договору №КП/0117/0116 від 11.01.2017, укладеного між позивачем та відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення умов договору №КП/0117/0116 від 11.01.2017, у зв`язку із чим, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3731/19, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.04.2019.

09.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 19.03.2019 представники учасників судового процесу не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 910/3731/19 на 21.05.2019.

В судовому засіданні 21.05.2019 судом відкладено підготовче засідання на 29.05.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 29.05.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/3731/19 до судового розгляду по суті на 26.06.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.2019 не з`явився, відзиву на позов не надав.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 29.05.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 29.05.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку за закінчення терміну зберігання.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 29.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК", (змінено найменування на ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" - позивачем, замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БІТ. КОРПОРАТИВНІ ПРОЕКТИ" (відповідачем, виконавцем) укладений договір №КП/0117/0116 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання надати інформаційно-консультаційні послуги (далі - послуги) по програмному забезпеченню "1С:Предприятие 8. ERP Управление предприятием 2.0".

За змістом п. 1.2. договору, послуги надаються на підставі переліку послуг, затвердженого у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2. договору, вартість послуг становить 1 082 250,00 грн.

Пунктом 4.3. договору оплата вартості здійснюється замовником наступним чином:

50 % від вартості послуг здійснюється на умовах передплати та перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з дня підписання договору (пп. 4.3.1).

50 % від вартості послуг за кожним окремим етапом - здійснюється позивачем протягом 3-х днів з моменту закінчення надання послуг за кожним окремим етапом (згідно додатку № 1 до договору), а саме: отримання замовником Акту прийому-передачі наданих послуг (пп. 4.3.2. договору);

У відповідності до п. 2.4 договору, відповідач зобов`язаний приступити до надання послуг після підписання договору та переліку послуг протягом 5 робочих днів з дати отримання передплати згідно п. 4.3.1 договору.

Згідно із п.п.5.1-5.2 договору, після завершення надання послуг по кожному етапу з переліку послуг виконавець протягом 3-х робочих днів передає замовнику Акт прийому - передачі наданих послуг. Замовник протягом 5 (п`яти) днів з дати надання Акту прийому-передачі наданих послуг підписує його та передає виконавцю, або передає виконавцю мотивовані заперечення від його підписання

На виконання умов договору, позивач згідно із платіжним дорученням № 502 від 13.01.2017 перерахував на корить відповідача 541 125,00 грн. попередньої оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач надав позивачу послуги на суму 169000,00 грн., що підтверджується актами надання послуги №050/0000025534 від 30.01.2017, №050/0000025755 від 02.02.2017, №050/0000025909 від 10.02.2017, №050/0000026399 від 20.02.2017, №050/0000026653 від 24.02.2017, №050/0000027024 від 03.03.2017, №050/0000028834 від 25.04.2017, №050/0000027908 від 29.03.2017, №050/0000028977 від 03.05.2017, №050/0000029940 від 24.05.2017.

За фактично надані послуги позивачем було сплачено позивачу 58500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1935 від 03.02.2017, №2156 від 07.02.2017, №3500 від 06.03.2017, №3501 від 06.03.2017, №3502 від 06.03.2017, №5846 від 14.04.2017, №7487 від 15.05.2017, №5847 від 14.04.2017, №7597 від 15.05.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після 24.05.2017 позивач припинив надання послуг.

29.01.2019 позивач направив відповідачу письмове попередження вих. №67 від 29.01.2019 про розірвання договору КП/0117/0116 від 29.01.2019, в якому вимагав розірвати вказаний договір з 10.03.2019.

Оскільки, відповіді на вимогу позивача не надав, весь обсяг послуг, передбачених договором не надав, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору №КП/0117/0116 від 11.01.2017.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище між сторонами було укладено договір №КП/0117/0116 від 11.01.2017, у відповідності до якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов`язання надати інформаційно-консультаційні послуги по програмному забезпеченню "1С:Предприятие 8. ERP Управление предприятием 2.0".

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється положеннями ст.ст. 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що відповідачем допущено порушення умов договору №КП/0117/0116 від 11.01.2017 щодо надання послуг у строки та у обсязі обумовлених договором, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про розірвання договору.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

В пункті 9.2. договору сторони погодили, що термін дії цього договору може змінюватись у випадку дії об`єктивних причин, визнаних обома сторонами.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін достроково по взаємній згоді сторін за умови письмового попередженням про це іншої сторони не менш ніж за один місяць до такого розірвання. У тому випадку якщо договір, розривається до завершення всіх послуг з ініціативи замовника, замовник зобов`язаний оплатити виконавцеві вартість фактично наданих послуг.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі №908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач на виконання умов договору, згідно із виставлених відповідачем рахунком, платіжним дорученням № 502 від 13.01.2017 сплатив на користь відповідача суму 541125,00 грн. попередньої оплати.

Згідно із наявними в матеріалах справи актами надання послуги відповідач виконав взяти на себе зобов`язання неналежним чином, надавши позивачу послуги частково на суму 169000,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору

Частиною 7 статті 180 Господарського кодексу передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як встановлено судом, в пункті 9.1. договору сторони погодили, що даний договір укладений на строк до 31 грудня 2018 року.

Додаткових угод про продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Отже, договір №КП/0117/0116 від 11.01.2017 припинив свою дію у встановлений в договорі період, тобто з 31 грудня 2018 року.

З урахуванням наведеного, оскільки станом на час звернення з даним позовом до суду договір є припиненим, то підстави для розірвання договору №КП/0117/0116 від 11.01.2017, за висновками суду, відсутні.

З приводу доводів позивача, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань сторін за договором, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 9.4. договору встановлено, що закінчення дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов цього договору.

У відповідності до ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Наведена правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 910/9072/17.

Суд зазначає, що припинення зобов`язання відрізняється від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору.

Однак, ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 910/9072/17, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язані. Проте, суд звертає увагу позивача, що закінчення строку дії договору унеможливлює розірвання такого договору у судовому порядку.

За наявності невиконаного відповідачем зобов`язання за договором №КП/0117/0116 від 11.01.2017 (ненадання послуг на суму здійсненої позивачем попередньої оплати) позивач вправі звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів шляхом подання позову про стягнення невикористаної суми попередньої оплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище наведене, з огляду на обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БІТ. КОРПОРАТИВНІ ПРОЕКТИ" про розірвання договору №КП/0117/0116 від 11.01.2017.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.07.2019.

Суддя О.В. Гулевець