Ухвала

від 05.07.2019 по справі 910/8574/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

05.07.2019Справа № 910/8574/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27; ідентифікаційний код ВП 09322277) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стрім-Будсервіс (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2; ідентифікаційний код 39594446) суми заборгованості за Договором банківського рахунку № 15/1954791 від 15.04.2015 у розмірі 15 864,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стрім-Будсервіс (боржник) суми заборгованості за Договором банківського рахунку № 15/1954791 від 15.04.2015 у розмірі 15 864,13 грн, з яких 11 363,27 грн сума основного боргу, 1 884,29 грн пеня, 2 068,01 грн інфляційні втрати та 548,56 грн 3 % річних.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за Договором банківського рахунку № 15/1954791 від 15.04.2015.

При цьому, заявник у своїй заяві вказує на те, що станом на 01.05.2019 загальна сума грошового зобов`язання з урахуванням санкцій, нарахованих відповідно до п. п. 6.1., 6.4. Договору та ст. 625 ЦК України становить 15 864,13 грн, з яких 11 363,27 грн сума основного боргу, 1 884,29 грн пеня, 2 068,01 грн інфляційні втрати та 548,56 грн 3 % річних.

Згідно п. 3.1. укладеного між сторонами договору вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги.

Як передбачено у п. 2.1.2.1. Тарифів за послуги (Додаток № 1 до Договору) щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн, що сплачується не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Таким чином, виходячи зі змісту укладеного між сторонами правочину прострочення виконання зобов`язання зі сплати заявнику щомісячного обслуговування тарифного пакету у розмірі 299,00 грн у боржника за спірний період виникало з 6 числа наступного місяця.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За змістом вказаної вище норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов`язання.

Поряд з цим, суд встановив, що матеріали заяви про видачу судового наказу не містять розрахунку суми основного боргу (щомісячного обслуговування тарифного пакету), з якого можна було б дійти висновку про те, з чого складається заявлена сума боргу та період її виникнення.

Натомість, з розрахунку фінансових санкцій на підставі ст. 625 ЦК України видно, що їх нараховано за період з 01.04.2016 по 30.04.2019, починаючи з суми боргу у розмірі 577,27 грн та закінчуючи 11 363,27 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді заяви Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України про видачу судового наказу, суд виходить з того, що вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є похідними від вимоги щодо стягнення суми основного боргу (простроченої комісії).

Так, у розрахунках індексу інфляції та 3 % річних (таблиці № 2 та № 3 розрахунку) заявником нараховано названі санкції за період, зокрема, з 01.04.2016 по 30.06.2016, натомість, заяву про видачу судового наказу заявником надіслано засобами поштового зв`язку 01.07.2019 (згідно відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті).

Таким чином, з моменту виникнення у заявника права вимоги (щодо стягнення суми основного боргу та фінансових санкцій) до боржника за Договором банківського рахунку №15/1954791 від 15.04.2015 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з боржника пені в сумі 1 884,29 грн суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено в п. 6.4. Договору банківського рахунку № 15/1954791 від 15.04.2015 за несвоєчасне поповнення рахунку (ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього Договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку пені вбачається, що її нараховано заявником за період з 01.11.2018 по 30.04.2019 на суми боргу, починаючи з 9 569,27 грн та закінчуючи 11 363,27 грн.

Водночас, як було вказано вище, сума щомісячного обслуговування тарифного пакету клієнту (боржника) перед банком (заявником) становить 299,00 грн, що сплачується не пізніше 5-го числа наступного місяця, тобто прострочення виконання зобов`язання з його сплати у боржника за спірний період виникало з 6 числа наступного місяця.

Таким чином, заявник має право на стягнення пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, а саме за кожним (простроченим) платежем щомісячного обслуговування тарифного пакету за Договором в межах визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України періоду.

Натомість, з розрахунку пені (таблиця № 1) вбачається, що заявником розраховано штрафні санкції на суми боргу, яка відповідно до розрахунків фінансових санкцій (з огляду на ненадання заявником розрахунку суми основного боргу) виникла за період з 01.04.2016 по 31.10.2018.

При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що за вказаними у розрахунку сумами основного боргу (частинами суми боргу), за заявлений період з 01.11.2018-30.04.2019 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.

Крім того, у п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Судом встановлено, що із поданої заяви не вбачається виникнення у заявника права грошової вимоги на стягнення з боржника пені за заявлений ним період (01.11.2018 - 30.04.2019), оскільки заявник має право на стягнення пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконане (за кожним щомісячним платежем), в межах визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

За таких обставин, суд відмовляє Публічному акціонерному товариству Державний ощадний банк України в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стрім-Будсервіс суми заборгованості за Договором банківського рахунку № 15/1954791 від 15.04.2015 у розмірі 15 864,13 грн.

Водночас, суд роз`яснює заявнику про його право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку ч. 2 ст. 148 ГПК України у спрощеному позовному провадженні.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 192,10 грн у зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству Державний ощадний банк України в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стрім-Будсервіс суми заборгованості за Договором банківського рахунку № 15/1954791 від 15.04.2015 у розмірі 15 864,13 грн.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Нечай