Рішення

від 05.07.2019 по справі 917/601/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2019 Справа № 917/601/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтранскомплект» , вул. Сергія Зулінського, 21-А, м. Вінниця, 21022

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Влів-1» , вул. Київська, 64, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 22 850,75 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 22850,75 грн., з яких 22500,00 грн. основного боргу, 125,75 грн. 3% річних, 225,00 грн. інфляційні втрати.

За ухвалою від 10.05.2019 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату отриманого від позивача товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 10.05.2019 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась сторонам за їх юридичними адресами (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а.с. 47-48), вручена представникам сторін, про що вчинено підписи відповідних осіб на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 57-58).

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позовну заяву (вх. № 5720 від 03.06.2019 року, а.с. 59) посилається на те, що між сторонами не укладався жоден договір на поставку товарів; в рахунку № 4319 від 29.11.2018 року, виставленому позивачем на оплату товару, зазначений строк його дії - до 29.11.2018 року, а тому, на думку відповідача, в день отримання товару (19.12.2018 року) рахунок був недійсним та такий, що не підлягає оплаті, відповідно на момент звернення позивача із позовом до суду, строк оплати за товар не настав; поставлений товар за ТТН № 002018349 від 19.12.2018 року не відповідає вимогам за якістю.

Позивач у відповіді на відзив від 10.06.2019 року (а.с. 62) позовні вимоги підтримує в повному обсязі, аргументи відповідача, викладені у відзиві, вважає не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивач виставив відповідачу рахунок № 4319 від 29.11.2018 року (а.с. 38) на оплату товару - ланцюг EN818-2 16х48 G80 (код УКТЗЕД: 7315820000), кількістю 50 м. на суму 22 500,00 грн.

Листом № 8 від 14.12.2018 року (а.с. 39) відповідач гарантував оплату рахунку № 4319 від 29.11.2018 року на суму 22 500,00 грн. до 21.12.2018 року.

Передача товару підтверджується наявними у справі видатковою накладною № 3444 від 17.12.2018 року на суму 22 500,00 грн. (а.с. 41), довіреністю представника відповідача № 420 від 14.12.2018 року (а.с. 40) та товарно-транспортною накладною № 002018349 від 19.12.2018 року (а.с. 42), із відмітками відповідача про отримання товару.

Відповідач оплату отриманого товару в строк, зазначений ним в листі № 8 від 14.12.2018 року, не здійснив.

Як зазначає позивач в позовній заяві, з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача в телефонному режимі з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар, такі звернення відповідач залишив без реагування.

Також, за прострочення виконання зобов`язання із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 125,75 грн. 3% річних та 225,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 22.12.2018 року по 27.02.2019 року (розрахунок річних та інфляційних, а.с. 11).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Позивачем був направлений відповідачу рахунок № 4319 від 29.11.2018 року (а.с. 38), в якому зазначено найменування, кількість та вартість товару, а саме ланцюг EN818-2 16х48 G80 (код УКТЗЕД: 7315820000), кількістю 50 м. на суму 22 500,00 грн.

Відповідач листом № 84 від 14.12.2018 року погодився із запропонованими позивачем умовами щодо предмету договору, та гарантував оплату товару, зазначеного в рахунку № 4319 від 29.11.2018 року на суму 22 500,00 грн. в строк до 21.12.2018 року.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами в письмовій формі шляхом направлення позивачем рахунку № 4319 від 29.11.2018 року та направлення відповідачем листа № 84 від 14.12.2018 року зі згодою оплатити товар, зазначений у вказаному рахунку за ціною 22 500,00 грн., яка відповідає ціні, запропонованій позивачем, було укладено договір купівлі-продажу. Про фактичне виконання умов вказаного договору зі сторони позивача (продавця) свідчить видаткова накладна № 3444 від 17.12.2018 р. на суму 22 500,00 грн. та довіреність представника відповідача № 420 від 14.12.2018 року на отримання товару.

В п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2003 року зазначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин, посилання відповідача у відзиві на те, що строк оплати товару на момент подання позову не настав, визнається судом необґрунтованим.

Посилання відповідача у відзиві на невідповідність переданого йому позивачем товару умовам щодо якості є необґрунтованим, оскільки не підтверджене будь-якими доказами.

Відповідач не довів, що ним було здійснено приймання товару за якістю в установленому порядку, в процесі якого виявлено недоліки переданого товару, а також не довів посиланням на будь-які докази звернення до відповідача з вимогами щодо неналежної якості товару в порядку ст. 678 ЦК України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідач доказів оплати отриманого товару не надав, строк виконання зобов`язання є таким, що настав, тому позовні вимоги про стягнення 22 500,00 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, початком періоду прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки відповідач гарантував оплату товару до 21.12.2018 року (гарантійний лист № 84 від 14.12.2018 року, а.с. 39), прострочення виконання зобов`язання по оплаті за товар за видатковою накладною № 3444 від 17.12.2018 року на суму 22 500,00 грн. з боку відповідача за мало місце з 22.12.2018 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 125,75 грн. 3% річних за період з 22.12.2018 року по 27.02.2019 року та 225,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за січень 2019 року.

Здійснивши перерахунок річних та інфляційних, суд встановив, що вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі із покладенням судового збору на відповідача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Влів-1» (вул. Київська, 64, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 40615186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтранскомплект» (вул. Сергія Зулінського, 21-А, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 31190143) - 22500,00 грн. основного боргу, 125,75 грн. 3% річних, 225,00 грн. інфляційні втрати; 1921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко