Рішення

від 02.07.2019 по справі 910/1840/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2019Справа № 910/1840/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес Логістік"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

про стягнення 34 810,44 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес Логістік»

про стягнення неустойки в розмірі 43 184, 97 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явились

відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес Логістік» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» про стягнення 34 810, 44 грн. основного боргу за понаднормований простій транспортних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес Логістік» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 04.03.2019 позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав докази сплати судового збору.

Одночасно, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1840/19. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 27.03.2019 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність понаднормованого простою на кордоні Республіки Білорусь та на місці розвантаження.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 27.03.2019 представник товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» подав зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес Логістік» про стягнення неустойки в розмірі 43 184, 97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес Логістік» про стягнення 43 184, 97 грн. до розгляду з первісним позовом у справі № 910/1840/19. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання призначено на 16.04.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.04.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав письмове клопотання, в якому просив суд провести підготовче засідання 16.04.2019 без участі його представника.

Оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, суд задовольнив клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про розгляд справи 16.04.2019 без його участі.

У судовому засіданні 16.04.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 підготовче засідання відкладено до 21.05.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.05.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) подав клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 підготовче засідання відкладено до 04.06.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 31.05.2019 позивач (відповідач за зустрічним позовом) подав заяву про відкладення підготовчого засідання, мотивуючи тим, що повноважний представник знаходиться в іншому судовому засіданні.

Розглянувши у судовому засіданні 04.06.2019 подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що суд відповідно до частини третьої статті 177 Господарського процесуального кодексу України обмежений строками розгляду підготовчого провадження.

Крім того, в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

У судовому засіданні 04.06.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/1840/19 до судового розгляду по суті на 02.07.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.06.2019 від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес Логістік» про участь позивача (відповідача за зустрічним позовом) (представника) у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 910/1840/19 відмовлено.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 02.07.2019 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти задоволення позову заперечував, зустрічний позов підтримав та просив суд задовольнити.

У судовому засіданні 02.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 05.07.2018 укладено договір транспортного експедирування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні №RH-3763, за умовами якого позивач за первісним позовом зобов`язався забезпечити доставку вантажів первісного відповідача у відповідності до умов, узгоджених сторонами у заявках на перевезення, які є невід`ємною частиною договору.

Договір №RH-3763 від 05.07.2018 укладено двома суб`єктами підприємницької діяльності, які надають послуги транспортного експедирування. Відповідно, первісний відповідач виступає у цих правовідносинах в інтересах своїх замовників в якості клієнта послуг транспортного перевезення, а первісний позивач - в якості експедитора.

Статтею 316 Господарського кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до визначення статті 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитором (транспортним експедитором) є суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування

В межах дії договору №RH-3763 від 05.07.2018 його сторонами було погоджено 23.10.2018 дві заявки на здійснення перевезення за маршрутом с. Гоголів Київської області (Україна) - м. Вільнюс (Литва).

За узгодженими заявками тотожними умовами завантаження транспортних засобів мало відбутись з 30 жовтня по 31 жовтня 2018 року.

Окремо сторонами договору №RH-3763 у заявках від 23.10.2018 виділено (сім знаків оклику), що автомобілі рухаються за одним інвойсом.

Доставку вантажу первісний відповідач зобов`язався здійснити не пізніше 05.11.2018.

Первісним позивачем на виконання власного зобов`язання перед первісним відповідачем укладено 30.10.2018 року з перевізником два договори-заявки №291/2 (додаток №7 до первісного позову) та №292/1 (додаток №14 до первісного позову). Державні номерні знаки автомобілів та причепів до них, які визначені договорами-заявками та які визначені погодженими сторонами у справі заявками співпадають.

Обидва договори №291/2 та №292/1 датою доставки вантажу визначають 12.11.2018.

Визначення первісним позивачем та перевізником у договорі перевезення датою доставки 12.11.2018, яка на сім днів є пізнішою за дату 05.11.2018, яку визначено умовами перевезення, погодженими сторонами у справі є свідченням того, що первісний позивач чітко усвідомлював ще до початку перевезення, що своє зобов`язання за договором №RH-3763 не виконає.

Відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних доставка та вивантаження товару було здійснено 12.11.2018, тобто у межах строків, встановлених договорами з перевізником і з порушенням строків, визначених угодою сторін у справі.

Наведені обставини та докази, надані первісним позивачем, безумовно доводять наявність в його діях вини та доводять, що порушення господарського зобов`язання в частині додержання строків перевезення стало прямим наслідком саме недбалої поведінки первісного позивача.

Відповідно до частини першої статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за будь-яку затримку доставки вантажу.

Частиною першою статті 18 цієї ж Конвенції тягар доказу того, що затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Таким чином, за порушення строків перевезення відповідальною особою є сторона господарсько-правового зобов`язання, яка забезпечує це перевезення (у даному випадку - первісний позивач). Відповідно, з урахуванням презумпції вини особи, що порушила господарське зобов`язання, саме первісний позивач несе тягар доводити, що порушення сталось не з його вини.

Процесуальний обов`язок доводити певні обставини не може бути виконаним лише заявами, а повинен бути доведеним суду належними та допустимими доказами.

Посилаючись до дій посадових осіб білоруської митниці, первісний позивач мав би надати відповідні документи білоруської митниці (про відмову у митному оформленні, про витребовування додаткових документів тощо), проте первісний позивач лише обмежився твердженнями, що такі дії мали місце і ці дії призвели до простою у 3 доби. Відповідно, доводи первісного позивача про невірне оформлення документів вантажовідправником, що мало наслідком затримання вантажу білоруськими митниками є непідтвердженими належними доказами і не можуть бути покладені судом в основу рішення у справі.

Крім того, суд не може прийняти до уваги і доводи первісної позовної заяви про те, що прибуття одного з двох автомобілів 08.11.2018 призвело до його невмотивованого простою, оскільки умовами перевезення чітко визначено, що автомобілі рухаються за одним інвойсом. Відповідно, розмитнення вантажу литовською митницею можливе лише за наявністю всього вантажу. У даному випадку первісний відповідач був зобов`язаним забезпечити приймання та розвантаження при наявності повного переліку обладнання і не мав обов`язку приймати його частинами.

Окремо суд зазначає явну невідповідність вартості перевезення в узгоджених сторонами у справі заявках (1 000 євро за кожною заявкою - приблизно 32 000 грн.) та укладених первісним позивачем і перевізником договорах (36 810, 45 грн. та 38 347,8 грн.).

Суд не заперечує право первісного позивача сплачувати перевізнику більшу суму, ніж він отримує сам при організації цієї послуги, проте з урахуванням погодженого договорами №291/2 та №292/1 вантажу до перевезення обладнання та карамельки логічним є висновок, що первісним позивачем здійснювалось одночасне перевезення додаткового вантажу, що могло бути реальною причиною затримки обох транспортних засобів на території України протягом трьох діб до 03.11.2018 та проблем з митним оформленням транзиту через Білорусь.

Таким чином, первісним позивачем не доведено суду поза розумним сумнівом , що прострочення доставки вантажу сталось не з його вини. Більше того, як зазначалось раніше, доданими до позовної заяви доказами первісний позивач довів суду, що прострочення зобов`язання стало наслідком саме його дій - визначення перевізнику датою доставки -12.11.2018.

Виходячи з наведеного, судом встановлено відсутність у первісного позивача права отримати від первісного відповідача штрафні санкції у розмірі 100 євро за кожний день понаднормового простою автомобілів.

Встановивши відсутність права у первісного позивача та кореспондованого обов`язку первісного відповідача суд відмовляє у задоволенні первісного позову повністю.

Сторонами у справі доведено, що доставка вантажу за маршрутом с. Гоголів Київської області (Україна) - м. Вільнюс (Литва) за заявками на перевезення від 23.10.2018 відбулась з порушенням строків на 7 днів.

Кожна з двох заявок від 23.10.2018 передбачає, що у випадку несвоєчасної доставки вантажу первісний позивач сплачує штраф у розмірі 100 євро за кожні 24 години, що почались. Відповідно, первісний відповідач (позивач за зустрічним позовом) має право отримати від первісного позивача (відповідача за зустрічним позовом) за кожною з заявок 700 євро, що у сумі складає 1400 євро. Позивачем за зустрічним позовом розмір вимоги розраховано за курсом, що є нижчим ніж курс використаних валют на час вчинення господарського правопорушення. Відповідно, зустрічним позивачем заявлено вимогу про стягнення у меншому розмірі, ніж він має право вимагати.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги зустрічного позову повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним та зустрічним позовами покладаються на позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Стосовно заявлених ТОВ «Дейв Експрес Логістік» судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини третьої-четвертої cтатті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги, відповідач (позивач за зустрічним позовом) долучив копію договору № DSV/12/11/18 про надання юридичних послуг від 12.11.2018, укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес Логістік» та адвокатським об`єднанням Арбітрейд .

Відповідно до умов договору № DSV/12/11/18 від 12.11.2018 виконавець зобов`язався надати замовнику юридичні послуги.

Однак, суду не надано та матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн., а в рахунок майбутнього стягнення означеної суми з позивача (відповідача за зустрічним позовом) Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

Долучена копія виписки по рахунку № 26003538083 від 15.04.2019 на суму 5 000, 00 грн. не може бути прийнята судом до уваги в якості доказів, що підтверджує суму понесених витрат за надання юридичних послуг по справі № 910/1840/19, оскільки в означеному документі не міститься посилання про надання юридичної допомоги у даній справі.

З огляду на те, що доказів понесення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги на суму 20 000, 00 грн. суду не надано, витрати відповідача (позивача за зустрічним позовом), пов`язані з розглядом справи стягненню з позивача (відповідача за зустрічним позовом) не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес Логістік" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" про стягнення 34 810,44 грн. відмовити повністю.

2. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес Логістік» про стягнення неустойки в розмірі 43 184, 97 грн. задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес Логістік" (10007, Житомирська область, місто Житомир, шосе Київське, будинок 143-А, ідентифікаційний код 32122163) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» (03148, місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 7, літера Д, ідентифікаційний код 38857571) 43 184 (сорок три тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 97 коп. - неустойки та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.07.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк