Рішення

від 01.07.2019 по справі 921/304/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/304/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", вул. Майдан Волі, 2, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", вул. Живова, 31, м. Тернопіль, 46008

про стягнення 8 543 грн 66 коп.

За участі представників:

позивача: Драпак Г.В. - уповноваженої

відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Тернопіль, надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення 8 543 грн 66 коп., з яких: 5 600 грн - прострочена заборгованість по комісійній винагороді, 1 010 грн 76 коп. - пеня, 1 550 грн 09 коп. - інфляційні нарахування та 382 грн 81 коп. - 3% річних.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору на інкасацію готівкових коштів №407 від 07.09.2016.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/304/19; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14:30 год. 10.06.2019 та запропоновано учасникам справи надати суду передбачені ст. 251 ГПК України заяви по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 14:00 год. 01.07.2019, запропоновано учасникам справи надати суду заяви з процесуальних питань (при наявності).

В судове засідання 01.07.2019 представник позивача прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судові засідання 10.06.2019 та 01.07.2019 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду від 20.05.2019 та від 10.06.2019.

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За даних обставин, зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою, встановлений приписами ст. 248 ГПК України строк розгляду справи по суті спливає, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

07.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" як Виконавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апрус" як Замовником, з другої сторони, був укладений Договір про інкасацію готівкових коштів № 407 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується власними силами і засобами, відповідно до Додатку №1 - Перелік та адреси місць інкасації, що є невід`ємною частиною цього Договору, здійснювати збирання та доставку в касу Виконавця готівкових коштів (грошової виручки) Замовника для послідуючого перерахунку і зарахування на рахунки Замовника.

П. 1.2 Договору сторони визначили, що Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги з інкасації коштів в розмірах і в строки, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язується здійснювати власними силами та засобами приймання готівкових коштів Замовника в опломбованих інкасаторських сумках (мішках), їх доставку до каси Виконавця, перерахування та зарахування на поточний рахунок Замовника № НОМЕР_1 в АТ Укрексімбанк (код установи банку 338879), наступного операційного дня з дати прийняття готівкових коштів на умовах, визначених цим Договором.

Інкасація готівкових коштів Замовника проводиться шляхом приймання сумок (мішків) з готівковими коштами інкасаторами Виконавця безпосередньо в касах Замовника в погоджені з Сторонами дні та години, на підставі відповідної заявки довільної форми, що надається Виконавцеві в телефонному режимі (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. п. 4.1.-4.3 Договору комісійна винагорода за надані Виконавцем послуги з інкасації Замовнику визначено в Додатку №1 до цього Договору. Комісійна винагорода за кожний повторний (додатковий) заїзд інкасаторів Виконавця на вимогу Здавача, відповідно до п. 3.3. Договору, становить 100 (сто) грн. Звітний період (тобто період, за який Замовник сплачує Виконавцю комісійну винагороду за надані послуги) встановлюється з першого по останнє число включно кожного календарного місяця строку дії цього Договору. Виконавець щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику рахунок-фактуру та акт наданих послуг за цим Договором. Оплата за надані Виконавцем послуги в розмірах, передбачених п. 4.1. та п. 4.2. цього Договору, проводиться Замовником щомісячно не пізніше передостаннього банківського дня місяця, в якому був виставлений Виконавцем рахунок-фактура Замовнику щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги були надані, та підлягають оплаті. Під банківським днем Сторони розуміють день, в який банківські установи в Україні в установленому порядку здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін і діє протягом 1 (одного) календарного року (п. 8.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору, який згідно з п. 9.9 останнього є його невід`ємною частиною, сторонами визначено місце інкасації, дні та години здійснення інкасації, а саме: АДРЕСА_1 С АДРЕСА_2 , м. Бережани, Тернопільська область; понеділок-п`ятниця 16:00-17:00, субота-неділя 16:00-17:00 (крім святкових та загальнодержавних свят). Також встановлено, що розмір комісійної винагороди Виконавця становить 1 400 грн за місяць.

Вказаний правочин та Додаток № 1 до нього підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.

Ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як стверджує позивач, на виконання умов укладеного правочину протягом вересня місяця 2016 р. - грудня місяця 2016 р. ним надано, а відповідачем отримано послуги з інкасації готівкових коштів (адреса інкасації: вул. С. Бандери, 18а/1, м. Бережани) на загальну суму 5 600 грн. Зокрема:

- у вересні місяці 2016 року згідно Акту - 09 на суму 1400 грн;

- у жовтні місяці 2016 року знадно Акту - 10 на суму 1400 грн;

- у листопаді місяці 2016 року згідно Акту - 11 на суму 1400 грн;

- у грудні місяці 2016 року згідно Акту - 12 на суму 1400 грн.

Слід зазначити, що Акти № 10; № 11 та № 12 про надання Виконавцем протягом жовтня місяця 2016 р. - грудня місяця 2016 р. послуг з інкасації готівкових коштів підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Акт № 09 про надання Виконавцем послуг з інкасації готівки у вересні місяця 2016 року Замовником не підписаний. Як стверджує позивач, зазначене зумовлене не поверненням відповідачем надісланого на його адресу зазначеного Акту.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивач, враховуючи невиконання відповідачем умов Договору в частині сплати вартості наданих послуг, неодноразово звертався до останнього з претензіями про сплату заборгованості. Зокрема, 20.03.2017 позивачем було вручено відповідачу претензію за № 1117.15-11/72/427 про сплату у добровільному порядку протягом 20 днів з дня її одержання 5 600 грн заборгованості за надані згідно Договору протягом вересня 2016 р. - грудня 2016 р. послуги з інкасації готівкових коштів, яка залишена без належного задоволення та реагування.

Представник відповідача в судові засідання не прибув, факт надання послуг з інкасації готівкових коштів згідно наведених вище Актів не заперечив, як і не надав жодних претензій щодо якості та обсягу послуг, строків їх надання.

Враховуючи наведене, зазначені Акти приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження надання відповідачу послуг з інкасації готівкових коштів, обумовлених Договором, на загальну суму 5 600 грн.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вже зазначалось вище, відповідно до умов Договору (п. 4.3) оплата за надані Виконавцем послуги в розмірах, передбачених п. 4.1. та п. 4.2. цього Договору, проводиться Замовником щомісячно не пізніше передостаннього банківського дня місяця, в якому був виставлений Виконавцем рахунок-фактура Замовнику щодо сплати комісійної винагороди за період, впродовж якого послуги були надані, та підлягають оплаті. Під банківським днем Сторони розуміють день, в який банківські установи в Україні в установленому порядку здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.

Враховуючи умови Договору, рахунки та акти виконаних робіт, відповідач за надані позивачем послуги з інкасації готівкових коштів у вересні місяці 2016 р. повинен був розрахуватись не пізніше 28.10.2016, у жовтні місяці 2016 р. - не пізніше 29.11.2016; у листопаді місяці 2016 р. - не пізніше 29.12.2016 р. та у грудні місяці 2016 р. - не пізніше 30.01.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Відповідач в судові засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та оплати вартості наданих позивачем протягом вересня місяця 2016 р. - грудня місяця 2016 р. послуг.

За даних обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" заборгованості в сумі 5 600 грн є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, зважаючи на допущені відповідачем порушення термінів оплат вартості наданих послуг, позивачем за період з 07.12.2016 по 17.04.2019 за надані у вересні-жовтні 2016 р. послуги, за період з 27.01.2017 по 17.04.2019 за надані у листопаді 2016 р. послуги та за період з 15.02.2017 по 17.04.20119 за надані у грудні 2016 р. послуги нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 382 грн 81 коп. та інфляційні нарахування в загальній сумі 1 550 грн 09 коп. Також, за період з 17.10.2018 по 17.04.2019 за надані у зазначений період послуги нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 1 010 грн 76 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Розглянувши проведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд відзначає, що зважаючи на встановлений умовами Договору термін здійснення розрахунків, позивач мав право нараховувати останні з 31.10.2016 за зобов`язаннями вересня 2016 р., з 30.11.2016 - за зобов`язаннями жовтня 2016 р., з 30.12.2016 за зобов`язаннями листопада 2016 р. та з 31.01.2017 - за зобов`язаннями грудня 2016 р., проте правом на нарахування скористався лише з 07.12.2016 за зобов`язаннями вересня-жовтня 2016 р., з 27.01.2017 - за зобов`язаннями листопада 2016 р., з 15.02.2017 - за зобов`язаннями грудня 2016 р.

З огляду на наведене вище, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, зважаючи на диспозитивність судового процесу, з врахуванням вартості наданих послуг з інкасації готівкових коштів, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", провів перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з проведеним судом перерахунком, до задоволення підлягають суми, заявлені до стягнення позивачем, а саме: 3% річних в розмірі 382,811 грн та інфляційні нарахування в розмірі 1 550,09 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

П. 5.5 Договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання грошових зобов`язань, передбачених розділом 4 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення.

Зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплат вартості наданих протягом вересня місяця 2016 р. - грудня місяця 2016 р. послуг з інкасації готівкових коштів, позивачем за період з 17.10.2018 по 17.04.2019 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1 010 грн 76 коп.

Розглянувши розрахунок позивача, судом встановлено, що нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором здійснено за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду (здійснення розрахунку позовних вимог).

Поряд з цим, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, як роз`яснено в п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства, суд вважає, що нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

На підставі викладеного, суд вважає нарахування позивачем за період з 17.10.2018 по 17.04.2019 пені в сумі 1 010 грн 76 коп. неправомірним та відмовляє у задоволенні вимог в даній частині позову.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 693 грн 74 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апрус» , вул. Живова, буд. 31, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 38201423, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» , вул. Майдан Волі, 2, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 09338500, заборгованість в сумі 7 532 грн 90 коп., в тому числі: прострочену заборгованість по комісійній винагороді - 5 600 грн, інфляційні нарахування - 1 550 грн 09 коп., 3% річних - 382 грн 81 коп. та 1 693 грн 74 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.07.2019

Суддя І.М. Гирила