Рішення

від 02.07.2019 по справі 925/247/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м. Черкаси справа № 925/247/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Валер`янівське до товариства з обмеженою відповідальністю Віллєнская про стягнення 346725 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Валер`янівське звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Віллєнская (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору постачання № 01/19 від 18.01.2019 року, 346725 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання з поставки товару по договору постачання № 01/19 від 18.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 925/247/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.04.2019 року.

Відповідач в особі свого представника 08.04.2019 року подав відзив на позов (вх. № 10844/19, а.с. 38-39), в якому позов не визнав в повному обсязі через недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, зокрема зазначив, що відповідач об`єктивно не мав можливості виконати умови договору щодо поставки товару, оскільки сторони не погодили місце поставки (передачі) товару, а специфікація № 21/01/19, на яку позивач посилається як на документ, який визначає термін поставки товару, підписана сторонами за місяць до укладення договору поставки № 01/19 від 18.01.2019 року, тому відсутній зв`язок між спірною вимогою і цією специфікацією, а спірна вимога про повернення попередньої оплати є передчасною. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач в особі свого представника подав 14.05.2019 року відповідь на відзив (вх. № 14608/19, а.с. 79-80), в якому спростовував доводи відповідача, викладені ним у відзивів на позов, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року підготовче засідання у справі було закрито, справу № 925/247/19 призначено до судового розгляду по суті на 02.07.2019 року.

У судових засіданнях представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримала і просила задовольнити повністю, представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позов.

В судове засідання 02.07.2019 року відповідач явку свого представника не забезпечив, хоч належним чином був повідомлений про місце, дату і час судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Також, ухвалою суду від 06.06.2019 року було задоволено клопотання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Валер`янівське про участь у судовому засіданні 02.07.2019 року у режимі відеоконференції в приміщенні суду, забезпечено участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Волноваського районного суду Донецької області. Проте, у зв`язку із технічними неполадками, судове засідання 02.07.2019 року у режимі відеоконференції було неможливо провести, тому справа розглянута без участі представників сторін.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

18.01.2019 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Віллєнская , як постачальник, і відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Валер`янівське , як покупець, уклали договір постачання № 01/19 (далі - Договір, а.с. 12-13), за умовами п.п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити, товар в кількості, якості, ціні та в упаковці, відповідно до специфікації до даного договору.

У договорі сторонами погоджені всі його істотні умови, визначені умови поставки, порядок розрахунків, прийняття товару, відповідальність сторін, зокрема:

п. 1.2. - загальна кількість та вартість товару за даним договором визначається сумою кількості вартості товару, обумовлених специфікаціями до даного договору;

п. 1.3. - сторони домовилися, що постачальник поставляє покупцю товар в обсягах, за цінами та за місцем призначення, визначених специфікацією до даного договору;

п. 2.1. - порядок та терміни розрахунків визначаються окремо в кожній специфікації до даного договору;

п. 2.2. - розрахунок за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

п. 2.4. - датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

п. 3.1. - сторони домовилися, що умови та терміни постачання товару визначаються в специфікації до даного договору для кожної окремої поставки;

п. 3.2. - право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару перевізнику. До повної оплати він знаходиться у заставі у постачальника, відповідно покупець не має права розпоряджатися товаром до його повної оплати, якщо інше не визначено у специфікації;

п. 3.3. - у випадку прострочення поставки товару/частини товару більш ніж на 7 календарних днів від встановлених строків поставки, зазначених в специфікації, то з 8-го календарного дня покупець має право відмовитися від отримання товару або його частини та вимагати суми попередньої оплати, якщо попередня оплата була здійснена;

п. 4.1. - товар приймається покупцем у пункті призначення, що визначений у специфікації як базис поставки;

п. 4.8. - у випадку відмови від поставки продукції або невідповідності продукції по кількості. Постачальник зобов`язується на вибір покупця: допоставити за свій рахунок недопоставлену кількість продукції протягом 5 робочих днів з дати письмової вимоги покупця; повернути у 5-денний строк з дати письмової вимоги покупця кошти, сплачені за весь обсяг недопоставленої продукції виключно у випадку здійснення покупцем попередньої оплати за поставлений товар;

п. 7.7. - документи, складені на виконання умов даного договору (а також сам договір) і передані факсимілярним зв`язком мають силу оригіналу.

Відповідно до п. 7.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.07.2019 року, закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення , які мали місце під час дії цього договору.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

До Договору сторонами погоджена Специфікація № 21/01/19 від 21.12.2018 року згідно з якою, сторони дійшли згоди про поставку наступного товару: аміачна селітра 34,4 N (Черкаси, Азот) у кількості 67 т. на суму 676700 грн. з ПДВ, загальна сума разом із послугами перевезення становить 693450 грн.

У зазначеній Специфікації сторони погодили наступне:

п. 1 - покупець зобов`язується здійснити оплату в розмірі 50% від вартості товару та перевезення згідно рахунку, інші 50 % по факту доставки товару. Зобов`язання по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів в повному обсязі на рахунок постачальника;

п.2 - доставка здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту оплати на поточний рахунок;

п. 3, 4 - несвоєчасне виконання покупцем зобов`язань, передбачених п. 1 даної специфікації, є підставою у відмові поставити товар на умовах договору № 01/19 від 21.01.2019 року. По всім іншим питанням сторони керуються договором №01/19 від 21.01.2019 року.

Специфікація підписана сторонами Договору, скріплена їхніми печатками (а.с. 14).

Відповідачем, як продавцем, був виставлений позивачу, як покупцю, Рахунок на оплату № 1 від 21.01.2019 року на суму 693450 грн. з ПДВ, в рахунок включена сума товару - аміачної селітри 34,4 N у кількості 67 т. та транспортно-експедиційні послуги (а.с. 15).

Із платіжного доручення № 3245 від 21.01.2019 року вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача 346725 грн. згідно рахунку на оплату № 1 від 21.01.2019 року (а.с. 16).

Із наданих позивачем доказів електронного листування (скрін-шоти електронної пошти позивача та факсимілярні копії документів) з відповідачем вбачається, що листування між сторонами здійснювалося за допомогою засобів електронного зв`язку, договір постачання № 01/19 від 18.01.2019 року, Специфікація № 21/01/19 від 21.12.2018 року, Рахунок на оплату № 1 від 21.01.2019 року направлявся відповідачем позивачу, а після погодження позивачем, останній направляв підписаний ним примірник відповідачу. Також сторони в електронному листуванні погоджували умови поставки, зокрема, питання щодо автомобілів, які будуть здійснювати перевезення товару та водіїв (а.с. 83-97).

На спростування доводів відповідача щодо неможливості поставки товару за договором № 01/19 від 18.01.2019 року через непогодження сторонами місця поставки (передачі) товару, представник позивача у відповіді на відзив та у судових засіданнях пояснила, що місце поставки товару позивачу співпадає із його юридичною адресою і відповідачем було розраховано транспортні витрати, які зазначені ним в рахунку на оплату та які були оплачені позивачем. Тобто розраховуючи транспортні витрати відповідачу було відомо місце поставки товару, тому його посилання на невизначеність місця поставки як на підставу неможливості виконання ним своїх зобов`язань за договором є безпідставними і необґрунтованими. Крім того, сторони спілкувалися за допомогою електронного та телефонного зв`язку і погоджували умови поставки, в тому числі і місце поставки товару.

У зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку із поставки товару, позивач направив на його адресу 31.01.2019 року засобами електронного зв`язку лист за вих. № 1 із проханням повернути передплату за аміачну селітру 34,4 N в сумі 346725 грн., сплачену згідно договору № 01/19 від 18.01.2019 року, та вимогу за вих. № 540 від 18.02.2019 року, у якій зазначив, що у зв`язку із невиконанням відповідачем його обов`язку щодо своєчасної та в повному обсязі поставки товару позивачу, він відмовляється від отримання товару та вимагає повернути попередню оплату (а.с. 98, 17-18, докази направлення та вручення позивачу а.с. 19-20).

За розрахунком позивача, станом на дату подання позовної заяви, відповідач поставку оплаченого товару на суму 346725 грн. не здійснив, кошти попередньої оплати не повернув.

Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати в розмірі 346725 грн.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору постачання № 01/19 від 18.01.2019 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором, за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусового виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із викладених обставин справи вбачається, що сторонами за допомогою засобів факсимілярного зв`язку був укладений договір постачання № 01/19 від 18.01.2019 року та специфікація № 21/01/19 від 21.12.2018 року на поставку товару - аміачної селітри 34,4 N у кількості 67 т. на суму 676700 грн.

Відповідно до п. 1.3., п. 2.1. Договору, сторони домовилися, що постачальник поставляє покупцю товар в обсягах, за цінами та за місцем призначення, визначених специфікацією до даного договору; порядок та терміни розрахунків визначаються окремо в кожній специфікації до даного договору.

Відповідно до п.п. 1, 2 Специфікації, покупець зобов`язується здійснити оплату в розмірі 50% від вартості товару та перевезення згідно рахунку, інші 50 % по факту доставки товару. Зобов`язання по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів в повному обсязі на рахунок постачальника; доставка здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту оплати на поточний рахунок.

На виконання умов Договору та Специфікації відповідач надіслав позивачу рахунок на оплату № 1 від 21.01.2019 року на суму 693450 грн. з ПДВ, в яку включена сума товару - аміачної селітри 34,4 N у кількості 67 т. та транспортно-експедиційні послуги.

Факт перерахування позивачем на рахунок позивача 21.01.2019 року попередньої оплати у сумі 346725 грн. (тобто 50 % загальної суми рахунку на оплату), із призначенням платежу - плата за селітру аміачну 34,4 згідно рахунку № 1 від 21.01.2019 року, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано.

У п. 3.3. Договору, сторони погодили, що у випадку прострочення поставки товару/частини товару більш ніж на 7 календарних днів від встановлених строків поставки, зазначених в специфікації, то з 8-го календарного дня покупець має право відмовитися від отримання товару або його частини та вимагати суми попередньої оплати, якщо попередня оплата була здійснена.

Оскільки, відповідач протягом встановленого строку товар не поставив, позивач 31.01.2019 року засобами факсимілярного зв`язку та 18.02.2019 року засобами поштового зв`язку повідомив про свою відмову від поставки товару та вимогу про повернення йому попередньої оплати.

Заперечення відповідача проти позову, наведені ним у відзиві на позов та його представником у засіданні суду, щодо відсутності правового зв`язку між специфікацією № 21/01/19 від 21.12.2018 року і заявленою спірною вимогою, оскільки специфікація була укладена сторонами майже за місяць до укладення самого договору, спростовується наступним.

Укладення договору № /01/19 від 18.01.2019 року та виставлення відповідачем, на виконання цього договору, позивачу рахунку на оплату № 1 від 21.01.2019 року, здійснення позивачем, на виконання цього договору, попередньої оплати згідно рахунку № 1 від 21.01.2019 року, сторонами не заперечується, матеріалами справи підтверджується.

У рахунку на оплату № 1 від 21.01.2019 року зазначено суму за поставку товару - аміачної селітри 34,4 N у кількості 67 т. в розмірі 676700 грн. та транспортно-експедиційні послуги у розмірі 16750 грн. у загальному розмірі 693450 грн. з ПДВ. Рахунок виписаний на виконання договору № 01/19 від 18.01.2019 року.

У Специфікації № 21/01/19 від 21.12.2018 року, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб, сторони домовилися про поставку товару - аміачної селітри 34,4 N у кількості 67 т. в розмірі 676700 грн. та транспортно-експедиційні послуги у розмірі 16750 грн. у загальному розмірі 693450 грн. з ПДВ. Тобто, назва, кількість та ціна товару, транспортно-експедиційні послуги, аналогічні зазначеним у рахунку на оплату № 1 від 21.01.2019 року.

За умовами договору № /01/19 від 18.01.2019 року всі умови конкретної поставки зазначаються у погодженій сторонами специфікації. Проте, відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову не надано жодної специфікації відповідно до якої був виставлений рахунок на оплату № 1 від 21.01.2019 року та не надано жодного рахунку на виконання Специфікації № 21/01/19 від 21.12.2018 року.

Із змісту договору № /01/19 від 18.01.2019 року, Специфікації № 21/01/19 від 21.12.2018 року та рахунку на оплату № 1 від 21.01.2019 року суд вбачає, що сторони погодили саме поставку товару - аміачної селітри 34,4 N у кількості 67 т. в розмірі 676700 грн. та транспортно-експедиційні послуги у розмірі 16750 грн. у загальному розмірі 693450 грн. з ПДВ, і позивачем здійснено попередню оплату за здійснення відповідачем саме цієї поставки.

Таким чином, вимога позивача про стягнення попередньої оплати відповідає наведеним нормам законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, є обґрунтованою та доведеною і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи, умов договору та наведених норм законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у які включив судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. та окремо подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. На їх підтвердження представник позивача в особі адвоката Шик В.В. надала суду договір про надання правничої допомоги від 25.02.2019 року, укладений позивачем із адвокатом Шик Вікторією Володимирівною, додаткову угоду № 1 до цього договору від 25.02.2019 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, видатковий касовий ордер, прибутковий касовий ордер, акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг від 02.07.2019 року за договором про надання правової допомоги від 25.02.2019 року. Загальна вартість наданих послуг становить 7000 грн. і складається із вартості послуг складання і подання до суду процесуальних документів по справі № 925/247/19, участь у судових засіданнях (а.с.115-120, 136-137).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наявні в матеріалах справи докази надання позивачеві професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правової допомоги, підтвердження доказів фактичної оплати наданих послуг, дають суду достатні підстави для покладення витрат відповідача на отримання професійної правничої допомоги на сторону відповідача.

Врахувавши надані позивачем докази підтвердження понесених судових витрат, суд на підставі статті 129 ГПК України стягує з позивача на користь відповідача 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір у розмірі 5200 грн. 89 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Віллєнская , код ЄДРПОУ 42427006, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, бульв. Т.Шевченка, 208, р/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ ПриватБанк , МФО 354347, на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Валер`янівське , код ЄДРПОУ 30844738, місцезнаходження: 85754, Донецька обл., Волноваський район, с. Валер`янівське, вул. Центральна, 43, р/р НОМЕР_2 в ТВБВ № 10004/0312 філії Донецьке обласне управління АТ оЩАДБАНК , МФО 335106 - 346725 грн. боргу, 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 5200 грн. 89 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 05.07.2019 року.

Суддя В.М. Грачов