Рішення

від 04.07.2019 по справі 924/476/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"04" липня 2019 р. Справа № 924/476/19

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Мельницький Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів", смт. Летичів Летичівського району Хмельницької області

про стягнення 99 887,18грн., з яких: 85 993,87грн. - основного боргу, 10 917,69грн. - пені, 2 063,85грн. - інфляційних втрат, 911,77грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Кордас Ж.А. - згідно ордеру від 20.05.2019р. серії ХМ №002563;

від відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частини.

Суть спору: 20.05.2019 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів", смт. Летичів Летичівського району Хмельницької області про стягнення 99887,18грн., з яких: 85993,87грн. - основний борг, 10917,69грн. - пеня, 2063,85грн. - інфляційних втрат, 911,77 грн. - 3%річних.

Ухвалою суду від 24.05.2019р. позовну заяву Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неналежно виконуються умови укладеного між сторонами договору прямого лізингу №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р., за яким позивач передав відповідачу у користування комбайн Дон-Лан «Акрос» , заводський №11054, строком на 7 років та вартістю 1 105 522,66грн. Звернуто увагу, що згідно додатку №2 до договору прямого лізингу №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р. відповідач зобов`язався сплатити черговий лізинговий платіж №11 в сумі 85 993,87грн., згідно погодженого графіку платежів, не пізніше 27.12.2018р. Оскільки, даний лізинговий платіж сплачений не був утворилась основна заборгованість за договором прямого лізингу. Вказує, що протягом дії договору ПП „Нафтостиль Лютичів» неодноразово порушував умови договору в частині вчасної оплати лізингових платежів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, оскільки вони підтверджені наявними в матеріалах справи документами. Додатково в судовому засіданні подала клопотання про відшкодування судових витрат, згідно якого просила суд здійснити розподіл судових витрат. Заявила, що відповідні докази понесених витрат будуть подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судові засідання не з`являвся, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Так, повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвали - повідомлення. Ухвали направлялися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є його юридичною адресою.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

14.02.2013р. між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та приватним підприємством "Нафтостиль Летичів" (лізингоодержувач) укладено договір прямого лізингу №22-13-6 пл_стз/88, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» , що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

У п. 2.1 договору визначено, що лізингодавець за договором передає лізингоодержувачу предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904, що знаходився у користуванні у ТОВ «ДПЗКУ-МТС» на умовах договору фінансового лізингу №10-11-82 стз-фл від 15.06.2011р. і його було повернуто лізингодавцю.

Згідно з п. 2.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 4 (чотирьох) автентичних примірниках.

Перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.4.3. договору лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повном обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.1 договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу; комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 4.2 договору лізингоодержувач після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору. Датою сплати попереднього платежу є дати надходження коштів на рахунок лізингодавця.

У п. 4.3 договору сторони погодили, що з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному п. 4.1. даного договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів» рівними частинами у терміни сплати чергових лізингових платежів.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Відповідно до п. 4.4 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Згідно із п. п. 5.1, 5.2, 5.4 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу в розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця. Лізингоодержувач не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, обтяжувати чи відчужувати або в будь-який інший спосіб розпоряджатися предметом лізингу без письмового дозволу лізингодавця.

У п. 5.6 договору зазначено, що в разі належного виконання протягом усього строку дії договору зобов`язань щодо сплати всіх лізингових платежів, та інших зобов`язань, визначених договором, лізингоодержувач має право набути у власність предмет лізингу, який передається останньому на підставі Акту із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов договору.

Пунктами 7.1, 7.7 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п. 4.2 договору і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу" та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 договору).

Як передбачено п. п. 9.3, 9.4, 9.10 договору строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 років. Правовідносини між сторонами, не врегульовані договором, регулюються законодавством. Всі зміни до договору здійснюються у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору або обміну листами.

У п. 9.11 договору сторони зазначили, що домовились з усіх істотних умов договору.

Договір підписано сторонами.

У додатку № 1 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" до договору №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р. сторони визначили найменування предмета лізингу: комбайн Дон-Лан «Акрос» в кількості - 1 одиниця, вартістю 1 105 522,66грн. з ПДВ. Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що надалі передається в лізинг, у розмірі 10% його вартості становить 110 552,27 грн.

У додатку №2 до договору сторонами погоджено графік сплати чергових лізингових платежів: платіж №1 - 110 868,12грн.; платіж №2 - 108380,70 грн.; платіж №3 - 105893,27 грн.; платіж №4 - 103405,85 грн.; платіж №5 - 100918,42 грн.; платіж №6 - 98430,99 грн.; платіж №7 - 95943,57 грн.; платіж №8 - 93456,14 грн.; платіж №9 - 90968,72 грн.; платіж №10 -88481,29 грн.; платіж №11 - 85993,87грн.; платіж №12 - 83 506,44грн.; платіж №13 - 81 019,01грн.; платіж №14 - 78 531,66грн.

Додатки до договору підписано сторонами.

Як вбачається із акту приймання-передачі від 27.06.2013р., державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" передало, а приватне підприємство "Нафтостиль Летичів" прийняло на умовах договору прямого лізингу №22-13-6 пл-стз/88 від 27.06.2013р. предмет лізингу: комбайн Дон-Лан «Акрос» в кількості 1 одиниця, заводський №11054 та вартістю 1 105 522,66 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.10.2018р. №924/671/18 задоволено позов та присуджено стягнути з приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 149 450,01 грн. основного боргу, 25593,93 грн. пені, 7472,33грн. інфляційних втрат, 2630,12 грн. 3% річних, 2777,20 грн. витрат по оплаті судового збору. У рішенні зазначено, що позов заявлено у зв`язку із не сплатою відповідачем чергового лізингового платежу №9 в розмірі 90 968,72грн. та платежу №10 в розмірі 88 481,29грн. за договором №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р.

Враховуючи, що відповідачем також не сплачено черговий лізинговий платіж №11 за договором №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 85 993,87грн. - основного боргу, 10 917,69 грн. - пені, 2 063,85 грн. інфляційних втрат та 911,77грн. - 3% річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір прямого лізингу №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р.

Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтями 807 ЦК України та 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору та своєчасно сплачувати лізингові платежі. При цьому сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом враховано, що рішенням у справі №924/671/18 від 01.10.2018р., яке набрало законної сили, було встановлено факт укладення договору прямого лізину №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р. та отримання відповідачем предмету лізингу, згідно акту приймання-передачі від 27.06.2013р., а також прострочення відповідачем сплати лізингових платежів №9 та №10, які було стягнуто з відповідача.

Стосовно даної справи та вимоги позивача стягнути суму чергового лізингового платежу, то судом встановлено, що доказів сплати 85 993,87 грн. за лізинговим платежем №11, згідно договору №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р., матеріали справи не містять та відповідачем - ПП „Нафтостиль» , надані не були.

Таким чином, судом враховано, що факт неналежного виконання відповідачем договірних обов`язків щодо сплати лізингового платежу №11, згідно узгодженого сторонами графіку сплати лізингових платежів, в сумі 85 993,87грн., строк оплати якого, відповідно до п. 4.3 договору, настав 27.12.2018р. підтверджується матеріалами справи, тому вимога про його стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач на підставі положень договору лізингу та ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення, окрім основного боргу, 10 917,69грн. - пені, 911,77грн. - 3% річних за період з 28.12.2018р. по 05.05.2019р., та 2063,85 грн. інфляційних втрат за січень-березень 2019 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що позивачем обраховано пеню, 3% річних та суму інфляційних трат на суму заборгованості по сплаті чергового лізингового платежу №11 за договором прямого лізину №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р.

При перерахунку заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказані у розрахунку періоди (розрахунок здійснено за допомогою системи „Законодавство» ), суд дійшов до висновку, що пеня в розмірі 10 917,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 063,85грн. та 3% річних в розмірі 911,77 грн. - обраховані правомірно, а вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ до Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів", смт. Летичів Летичівського району Хмельницької області про стягнення 99 887,18грн., з яких: 85 993,87грн. - основного боргу, 10 917,69грн. - пені, 2 063,85грн. - інфляційних втрат, 911,77грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" (Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, вул. Кармелюка, буд. 83, кв. 3, код ЄДРПОУ 34978668) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) 85 993,87 грн. (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 87 коп.) основного боргу, 10 917,69грн. (десять тисяч дев`ятсот сімнадцять гривень 69 коп.) пені, 2 063,85 грн. (дві тисячі шістдесят три гривні 85 коп.) інфляційних втрат, 911,77 грн. (дев`ятсот одинадцять гривень 77 коп.) 3% річних, 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.07.2019р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим. (надіслати всім рекомендованим з повідомленням):

1 - до справи,

2 - позивачу (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А);

3 - відповідачу (31500, Хмельницька обл АДРЕСА_1 , Летичівський АДРЕСА_2 н, смт АДРЕСА_3 ).