Рішення

від 04.07.2019 по справі 924/378/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2019 р. Справа № 924/378/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І. П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УКРІНТЕК" м. Хмельницький

про стягнення 257909,59 грн., з яких 14 073,82 грн. пеня, 3053,66 грн. інфляційні втрати, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 229 053,92 грн. штраф

Представники сторін:

від позивача: Кузнецов І.С. - представник за довіреністю від 03.01.2019р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Горбань О.В. - представник за довіреністю від 21.05.2019р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 04.07.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі .

На адресу суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія УКРІНТЕК" м. Хмельницький про стягнення 398 153,79 грн., з яких 140 244,20 грн. основний борг, 14 073,82 грн. пеня, 3053,66 грн. інфляційні втрати, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 229 053,92 грн. штраф на підставі договору №307/1 від 03.12.2018р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 26.04.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.05.2019 р.

Ухвалою суду від 23.05.2019р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" від 21.05.2019р. про закриття провадження у справі №924/378/19 в частині стягнення 140 244,20 грн. основного боргу задоволено та закрито провадження у справі №924/378/19 в частині стягнення 140 244,20 грн. основного боргу.

Ухвалою суду від 23.05.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/378/19 на тридцять днів, задоволено клопотання ТОВ "КОМПАНІЯ УКРІНТЕК" від 22.05.2019 року про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та доказів до нього, продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів до нього до 23.05.2019р., продовжено строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання у даній справі - 26.06.2019 року, підготовче засідання відкладено на " 26" червня 2019 р.

В судовому засіданні 26.06.2019р. постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 11:00 год. 04 липня 2019 р. та ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів з підстав не відповідності вимогам ч. 2 ст.81 ГПК України, зокрема ч. 1, п. п. 4, 5 ч. 2 (заявлено з пропуском встановленого строку, не надано доказів самостійного вжиття заходів для отримання документів та (або) не вказано причини неможливості їх отримання).

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 27.06.2019р. судове засідання у справі №924/378/19, призначене на 11:00 год. 04 липня 2019 року, постановлено проводити в режимі відеоконференції.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 398 153,79 грн., з яких 140 244,20 грн. основний борг (ухвалою суду від 23.05.2019р. закрито провадження в частині основного боргу), 14 073,82 грн. пеня, 3053,66 грн. інфляційні втрати, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 229 053,92 грн. штраф на підставі договору №307/1 від 03.12.2018р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором №307/1 від 03.12.2018р. поставлено згідно видаткових накладних №РН-12/28/12, №РН-12/28/13 від 28.12.2018р. відповідачу товар загальною вартістю 330 244,20 грн., який відповідачем частково оплачено в сумі 190 000,00 грн., у зв`язку з чим виникла заборгованість. У зв`язку з простроченням оплати за отриманий відповідачем товар на підставі п. 7.2 договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував до стягнення пеню, інфляційні втрати, штраф та 30% річних.

У відзиві на позов від 20.05.2019р. відповідач позов визнає частково, вважає помилковим застосування до нього штрафу у розмірі 1 % на підставі п. 7.2. договору, у зв`язку з тим, що ТОВ Компанія Укрінтек прострочило оплату товару більше ніж на 5 днів, тому має застосовуватися лише штраф 100% від суми боргу (220 044,20 грн.), а отже розрахунок з подвійним штрафом (8 809,72 грн. та 220 044,20 грн.) вважає невірним.

Також відповідач зазначає, що розмір неустойки, пред`явленої позивачем, підлягає зменшенню, у зв`язку з наступним: станом на 17.05.2019 року ТОВ Компанія Укрінтек» повністю здійснило оплату товару по договору. Відповідач додатково наголошує, що стягнення штрафних санкцій не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності, позивач не надав до позовної заяви підтвердження наявності понесених збитків, порушення договірних зобов`язань були незначними, не спричинили негативних наслідків для позивача чи для інших учасників господарських відносин.

Відповідач просить суд врахувати наявність у останнього інших майнових зобов`язань перед державою в розмірі 194 473,00 грн. (згідно Декларації про прибуток за І квартал 2019 року) та 140 098,00 грн. (згідно Декларації з ПДВ за березень 2019 року), за кредитним договором №МБ-ГЛ-LVO-542 від 24.10.2016 року перед АТ ПУМБ , кредитним договором №19/04 від 27.02.2019 року і договором про надання Овердрафту № 19/03 від 07.02.2019 року перед АТ КРЕДОБАНК, за договором оренди №1 від 01.05.2019 року з КОРП Госптовари , також щодо виплати авансу працівникам. З огляду на те, що задоволення позову призведе до значного фінансового навантаження, неможливості погашення існуючої кредиторської заборгованості перед контрагентами та державою, відповідач просить суд відмовити ТОВ МІК у стягненні 1 % штрафу у розмірі 8 809,72 грн. та зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) у розмірі 243 127,74 грн. з посиланням на ст. 551 ЦК України, 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України. До відзиву додано копії документів на підтвердження існування вищевказаних майнових зобов`язань.

У відповіді на відзив поданій 24.06.2019р. представник позивача зазначив про непогодження з відповідачем графіку погашення заборгованості та неотримання від останнього листа від 20.03.2019р. №03/19-107. На думку представника позивача, період прострочення оплати боргу до повного його погашення у 98 днів є тривалим, незадовільний стан у відповідача у строк виконання зобов`язань за спірним договором не існував та перешкод у своєчасній оплаті не було, погашення усієї суми боргу після звернення з позовом до суду не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем. Водночас, прострочення оплат відповідача призвело до неналежного виконання контрактів позивачем із контрагентами, з огляду на що з останнього стягуються грошові кошти в судовому порядку (справи №908/852/19, №908/921/19, №908/923/19, №908/922/19). Позивач наголошує на відсутності підстав для зменшення неустойки.

У відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про витребування доказів у відповідача, зокрема доказів подальшої реалізації придбаного за видатковою накладною №РН-12/28/13 від 28.12.2018р. з метою встановлення можливості у відповідача щодо вчасного розрахунку з позивачем. Вказане клопотання розглянуто судом.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2019р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позицію викладену у відповіді на відзив підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2019р. позицію викладену у відзиві на позов підтримав, просив зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки на 90%.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин .

03.12.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія УКРІНТЕК" (покупець) укладено договір №307/1, згідно з яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначеному даним договором, згідно рахунків.

Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, строки поставки товару визначається в Специфікаціях, які являються невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

У п.п. 2.2, 2.4 договору сторони узгодили, що покупець сплачує вартість товару на умовах відстрочки платежу на строк 30 календарних днів з моменту поставки товару. Загальна сума даного договору на момент його укладення, складає 500 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 100 000 грн. Кінцева вартість даного договору визначається як загальна вартість товару, поставленого на підставі даного договору.

Продавець зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти товар в строки, додатково узгоджені сторонами (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.3 договору підписання уповноваженими особами покупця видаткової накладної на поставлений товар свідчить про факт його приймання покупцем по кількості та якості за відсутності претензій до продавця з боку покупця.

У відповідності до п. 7.2 договору у випадку порушення строків оплати за товар покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який нараховується пеня, від вартості вчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення і штраф у розмірі 1% від вартості вчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строків оплати товару більш ніж на 5 календарних дні, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 100% від вартості вчасно неоплаченого товару. Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує продавцеві 30% річних від вартості простроченої суми.

Договір №307/1 від 03.12.2018р. підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов вищевказаного договору уповноваженою особою позивача поставлено, та представником відповідача, на підставі довіреностей №875, №876 від 28.12.2018р. на отримання цінностей, прийнято товар (рукавички) на загальну суму 330244,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-12/28/12 від 28.12.2018р. на суму 98755,20 грн., №РН-12/28/13 від 28.12.2018р.на суму 231489,00 грн.

Відповідачем, на момент звернення з позовом до суду, оплачено отриманий товар частково на суму 190000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4658 від 17.01.2019р. на суму 110000,00 грн., №4928 від 26.02.2019р. на суму 50000,00 грн., №5015 від 21.03.2019р. на суму 10000,00 грн., №5059 від 26.03.2019р. на суму 20000,00 грн. Залишок боргу склав 140244,20 грн.

Окремо, відповідачем після відкриття провадження у справі 06.05.2019р. сплачено суму основної заборгованості в розмірі 140244,20 грн., що підтверджується доданими копіями платіжних доручень №5330 та №5331 від 06.05.2019р.

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату відповідачем основної заборгованості за договором №307/1 від 03.12.2018р., позивач на підставі п. 7.2 договору та ст. 625 ЦК України нарахував 14 073,82 грн. пені, 3053,66 грн. інфляційних втрат, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 229 053,92 грн. штрафу (1% від суми боргу за 4 дні прострочення - 8809,72 грн. та 100% від суми боргу за прострочення сплати понад 5 днів - 220244,20 грн.), про стягнення яких звернувся до суду з позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У п. 3 ст. 3 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №307/1 від 03.12.2018 року, згідно з яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначеному даним договором, згідно рахунків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов вищевказаного договору уповноваженою особою позивача поставлено, а представником відповідача, на підставі довіреностей №875, №876 від 28.12.2018р. на отримання цінностей, прийнято товар (рукавички) на загальну суму 330244,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-12/28/12 від 28.12.2018р. на суму 98755,20 грн., №РН-12/28/13 від 28.12.2018р.на суму 231489,00 грн.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлений договором обов`язок щодо оплати за одержаний товар відповідач виконав з порушенням визначених у останньому строків для оплати. Так, ТОВ "КОМПАНІЯ УКРІНТЕК" частково сплачено кошти в сумі 190000,00 грн. до відкриття позовного провадження, що підтверджується платіжними дорученнями №4658 від 17.01.2019р. на суму 110000,00 грн., №4928 від 26.02.2019р. на суму 50000,00 грн., №5015 від 21.03.2019р. на суму 10000,00 грн., №5059 від 26.03.2019р. на суму 20000,00 грн., та 140244,20 грн. під час розгляду справи №924/378/19.

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання за договором, позивач просить стягнути нараховані на підставі п. 7.2 договору та ст. 625 ЦК України 11 728,19 грн. 30% річних за період з 28.01.2019р. по 16.04.2019р. та 3053,66 грн. інфляційних втрат за січень-березень 2019р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Окремо враховується, що в договорі №307/1 від 03.12.2018р. сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцеві 30% річних від вартості простроченої суми (п. 7.2 договору), що не суперечить ст. 625 ЦК України.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення 30% річних, розмір яких визначено сторонами у спірному договорі, судом встановлено, що останні нараховані в межах максимального розміру за заявлений період, а тому вимога про стягнення 11 728,19 грн. 30% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до абз. 2 п. 3.1 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Згідно п. 3.2 ч. 3 вказаної Постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатись й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

На підставі викладеного, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за заявлених позивачем період з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, максимальний розмір яких за період з 28.01.2019р. по 16.04.2019р. є меншим аніж заявлено позивачем в позові, тому вимога про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання підлягає задоволенню частково у розмірі 2634,42 грн. В частині стягнення решти інфляційних втрат, суд вважає за необхідне відмовити.

Окрім того, позивач просить суд стягнути нараховані на підставі п. 7.2 договору 14073,82 грн. пені за період з 28.01.2019р. по 16.04.2019р., 8809,72 грн. штрафу обрахованого за перші чотири дні прострочення сплати боргу та 220 244,20 грн. штрафу розрахованого на п`ятий день прострочення оплати боргу.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати за товар покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який нараховується пеня, від вартості вчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення і штраф у розмірі 1% від вартості вчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строків оплати товару більш ніж на 5 календарних дні, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 100% від вартості вчасно неоплаченого товару.

При перерахунку заявленої до стягнення пені, суд дійшов до висновку, що позивачем обраховано останню в межах максимального розміру за заявлений період, а тому вимога про стягнення 14 073,82 грн. пені є правомірною та обґрунтованою.

Судом враховуються заперечення відповідача проти стягнення 1% штрафу та клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, оскільки, на його думку, таке стягнення не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

З приводу заявленого позивачем до стягнення на підставі п. 7.2 договору штрафу у розмірі 8809,72 грн. - 1% від вартості вчасно не оплаченого товару за кожний день прострочення (4 дні), суд дійшов висновку, що штрафна санкція, яка нараховується за кожен день прострочення грошового зобов`язання - за своєю правовою природою є пенею і її розмір обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ в силу статей 2, 4 Закону України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань .

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 14073,82 грн. пені, з метою уникнення подвійного стягнення, суд вважає за належне у стягненні 8809,72 грн. штрафу, обрахованого за чотири дні прострочення оплати, відмовити.

При перерахунку заявленого до стягнення 220244,20 грн. штрафу, суд дійшов до висновку, що останній є правомірним, обґрунтованим та заявленим в межах максимального розміру.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

За змістом ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, може бути зменшено за рішенням суду, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства господарським судам Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано роз`яснення, зокрема у п. 3.17.4 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК у попередній редакції), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Судом враховується, що поставлений позивачем 28.12.2018р. товар відповідач оплачував частинами 17.01.2019р., 26.02.2019р., 21.03.2019р., 26.03.2019р. та 06.05.2019р.

З аналізу наданих відповідачем документів до заяви про зменшення штрафних санкцій, вбачається існування значних грошових зобов`язань перед державою та банківськими установами.

При цьому, після подання відповідачем заяви про зменшення розміру пені, позивачем не надано належних та достатніх доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення відповідачем оплати за одержаний природний газ, погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності.

Враховуючи значний розмір штрафу (100% від вартості вчасно неоплаченого товару), систематичне погашення відповідачем боргу до відкриття провадження та добровільне повне погашення під час розгляду справи судом, оскільки прострочення грошових зобов`язань також компенсуються заявленими до стягнення інфляційними втратами та трьома відсотками річних, суд вважає наведені обставини винятковими та такими, що дають право на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України зменшити розмір неустойки (14 073,82 грн. пені, 220244,20 грн. штрафу), що підлягає стягненню з відповідача на 50%, та стягнути з останнього 7036,91 грн. пені та 110122,10 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведення порушення відповідачем зобов`язання з своєчасної оплати поставленого позивачем товару, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УКРІНТЕК" м. Хмельницький про стягнення 257909,59 грн., підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 7036,91 грн. пені, 2634,42 грн. інфляційних втрат, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 110122,10 грн. штрафу. У решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 220244,20 грн. та 14073,82 грн. пені судом беруться до уваги постанова Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УКРІНТЕК" м. Хмельницький про стягнення 257909,59 грн., з яких 14 073,82 грн. пеня, 3053,66 грн. інфляційні втрати, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 229 053,92 грн. штраф задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УКРІНТЕК" (29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 9, ідентифікаційний код 37462850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, ідентифікаційний код 30105738) 7036,91 грн. пені, 2634,42 грн. інфляційних втрат, 11 728,19 грн. 30% річних за користування чужими коштами, 110122,10 грн. штрафу, 3730,21 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.07.2019р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддруков. 3 прим. (рек. з пов про вруч.):

1 - до справи;

2 - позивачу (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 9).