Постанова

від 03.07.2019 по справі 487/4915/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/4915/19

Провадження №1-кс/487/5209/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 року м.Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер" на бездіяльність начальника Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР в м. Миколаєві ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2019 р. представник ТОВ «Дунайбанкер» ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Свої вимогимотивувала тим,що т.в.о.директора ТОВ«Дунайбункер» ОСОБА_5 звернувся доТУ ДБР,розташованого ум.Миколаєві,із заявоюпро вчиненнясуддею Київськогорайонного судум.Одеси ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст.375 КК України. Проте наразі відомості про дане кримінальне правопорушення до ЄРДР не внесено.

В судовому засіданні представник скаржника заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

До судового засідання слідчий ТУ ДБР, розташованого в м., Миколаєві, не з`явився.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, прийшов до наступного.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені зокрема такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогамистатті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Як встановлено у судовому засіданні т.в.о.директора ТОВ«Дунайбункер» ОСОБА_5 звернувся доТУ ДБР,розташованого ум.Миколаєві,із заявоюпро вчиненнясуддею Київськогорайонного судум.Одеси ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченогост.375КК України,мотивуючи тим,що суддею неправосудного рішення (ухвал) у справі №520/16929/18 (провадження №1-кс/520/6556/18) про часткове скасування арешту, що призвело до незаконного відчуження майна ТОВ «Дунайбункер»

Листом начальника Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_7 від 04.06.2019 р. т.в.о.директора ТОВ«Дунайбункер» ОСОБА_5 було відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР, оскільки для цього відсутні достатні об`єктивні підстави

Виходячи зі змісту ч.1 ст.214КПК України бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і є предметом оскарження в порядку ст.303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.

Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В судовому засіданні встановлено, що заява т.в.о. директора ТОВ «Дунайбункер» ОСОБА_5 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України.

Фактично, заява, подана до ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, свідчить про незгоду заявника з прийнятим суддею Київського районногосуду м.Одеси ОСОБА_6 судовим рішенням за результатами розгляду клопотання про скасування арешту.

Незгода з рішенням судів сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді ознак злочину. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. "Про незалежність судової влади" роз`яснено, що "відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені".

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.

Конституційним Судом України в своєму рішенні у справі №2-рп/2011 від 11.03.2011 року також було акцентовано, що оцінка вчинених суддею процесуальних дій може здійснюватися тільки судами апеляційної чи касаційної інстанції.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Як зазначено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Незалежність та недоторканність суддів гарантують статті 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Законом України Про судоустрій і статус суддів визначено умови виконання професійних обов`язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо (Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004).

Згідно з положеннями статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Притягнення судді до кримінальної відповідальності є однією з форм контролю за діяльністю носіїв судової влади, завданням якої має бути досягнення балансу між засадами незалежності й недоторканності суддів та їх кримінальною відповідальністю у разі вчинення ними кримінально караного протиправного діяння.

Проте процедура притягнення судді до кримінальної відповідальності не може бути використана для здійснення тиску на суддю з метою прийняття ним потрібного судового рішення.

Таким чином, незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення.

До того ж, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 375 КК, характеризується прямим умислом: суддя достовірно знає, переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості.

Будь-яких відомостей про вчинення суддею Київського районногосуду м.Одеси ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України слідчим суддею не встановлено, не надав їх і ініціатор скарги, а тому підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні.

На підставі викладеного, скарга т.в.о.директора ТОВ«Дунайбункер» ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер" на бездіяльність начальника Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР в м. Миколаєві ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1