Ухвала

від 05.07.2019 по справі 219/7462/19

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/7462/19

Провадження №6/219/171/2019

УХВАЛА

про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження

у праві виїзду за кордон громадянина України

05 липня 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Шевченко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут Донецької області подання старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Абдула Р.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2019 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшло подання старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Абдули Р.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

В обґрунтування подання заявник зазначила, що на виконанні Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі ВДВС) знаходиться виконавче провадження № 48934391 з виконання вимоги по стягненню заборгованості з ПП МІРКОМ-І на користь ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у розмірі 7587,63 грн., вимоги № Ю-2714-25 від 04.08.2015 року та ВП № 491103736 рішення № 0015941702 від 03.09.2015 року щодо стягнення заборгованості в сумі 14816,28 грн. Просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі керівника ПП МІРКОМ-І (код ЄДРПОУ 38028897 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 до виконання ним вимог перед ГУ ДФС у Донецькій області.

Заявник вказує, що згідно інформації, наданої на запити, за боржником рухомого та нерухомого майна не зареєстровано, джерела доходів відсутні. Державний виконавець вважає, що ним вживалися заходи примусового виконання рішення згідно з нормами діючого законодавства, тоді як будь- яких дій, спрямованих на виплату боргу боржником не здійснено, що суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження . Тому з метою забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документу виникла необхідність звернутися до суду з поданням про обмеження права виїзду боржника за кордон на підставі ст.18 Закону України Про виконавче провадження , ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України .

В судове засідання заявник подання - старший державний службовець ОСОБА_2 не з`явився, не повідомив про причини неявки.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується подання, суд вважає, що в задоволенні подання слід відмовити на підставі такого.

Відповідно до ч.3 п.19 ст.18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Судом встановлено, що на виконанні ВДВС знаходиться виконавче провадження № 48934391 з виконання вимоги по стягненню заборгованості з ПП МІРКОМ-І на користь ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у розмірі 7587,63 грн., вимоги № Ю-2714-25 від 04.08.2015 року та ВП № 491103736 рішення № 0015941702 від 03.09.2015 року щодо стягнення заборгованості в сумі 14816,28 грн.

Суд зазначає, що про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених Законом України Про виконавче провадження зокрема, утримання від вчинення дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державний виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна неявка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення держаному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Пунктом 19 частини 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження

передбачено обов`язок виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно вимог ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Аналогічні положення були закладені у ст. 377 1 ЦПК України в редакції яка діяла на час розгляду справи у суді першої інстанції та зазначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2018 року № 855/5 , який діє на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) подання державного виконавця щодо обмеження у праві виїзду за межі України у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, має обов`язково містити, зокрема, інформацію про перетинання боржником державного кордону України; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань (пункти 1-2 розділ XIII. Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну).

Звертаючись до суду з поданням, заявник надав суду копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2015 року № Ю-2714-25, в якій вказується, що станом на 04.08.2015 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ПП МИРКОМ-1 (місцезнаходження: 84791, Донецька область, Артемівський район, смт Миронівський, вул. Театральна, буд. 5а), становить 75787,63 грн. Вимога набрала чинності 18.09.2015 року. Втім, 07.10.2015 року старший державний виконавець з невідомих причин відкриває виконавче провадження № 48934391 щодо стягнення недоїмки в сумі 7587,63 грн . згідно вимоги Ю-2714-25 від 04.08.2015 року.

Тобто, постанови про відкриття провадження щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску ПП МИРКОМ-1 (місцезнаходження 84791, Донецька область, Артемівський район, смт Миронівський, вул. Театральна, буд. 5а), в сумі 75787,63 грн . суду не надано.

З документів, доданих до подання також вбачається, що 03.07.2019 року державним виконавцем отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, але щодо юридичної особи з ЄДРПОУ 38539997 ТОВ "СХІД- ВУГІЛЛЯ 2013" , а не ПП МІРКОМ-1 з ідентифікаційним кодом підприємства 38028897.

Також згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство з ідентифікаційним кодом 38028897 має назву ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МИРКОМ- 1 " (ПП "МИРКОМ-1"), вимоги складені саме на це підприємство. Однак, державний виконавець у поданні вказує ПП "МИРКОМ-І .

Крім того, суду не надано жодного документа щодо з`ясування державним виконавцем чи не є внутрішньо переміщеною особою ОСОБА_1 , а вказується його місце проживання на непідконтрольній державі Україна території - м. Докучаєвськ.

Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду сама по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

Згідно із роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч.1ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну № 3857-XII та у п. 18 ч. 3ст. 11Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV , позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі Хлюстов проти Росії ( Khlyustov v. Russia від 11.07.2013 року) ЄСПЛ також застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу, згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п.3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції. Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.

Отже, оскільки суду не представлено жодних доказів того, що боржник був повідомлений належним чином про наслідки ухилення від виконання зобов`язань, а також те, що боржник свідомо вчинив дії спрямовані на невиконання покладених на нього зобов`язань, згідно із виконавчими провадженнями №№ 48934391 та 49103736, коли виконати ці обов`язки у нього була/є реальна можливість, а обов`язок доказування в даній категорії справ покладено на державного виконавця, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , Законом України Про виконавче провадження , статтею 441 ЦПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Абдула Р.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала згідно ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Суддя Л.В. Шевченко