Рішення

від 02.07.2019 по справі 199/3413/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/3413/19

(2/199/2418/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2019

м. Дніпро

справа №199/3413/19

провадження № 2/199/2418/19

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач Комунальний заклад освіти Навчально-реабілітаційний центр №12 ДОР ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Навчально-реабілітаційний центр №12 Дніпропетровської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача - адвоката Мовчан Д.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу освіти Навчально-реабілітаційний центр №12 Дніпропетровської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і після уточнення вимог просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробітку за затримку видачі трудової книжки в розмірі 25 556 грн. 82 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що він 01.09.2018 був прийнятий на роботу в КЗО Навчально-реабілітаційний центр №12 Дніпропетровської обласної ради на посаду інженера охорони праці. 22.10.2018 написав заяву про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 22.10.2018.

Ні у день звільнення, ні пізніше трудову книжку йому видано не було, у зв`язку із чим позивач у березні 2019 року звернувся до відповідача із письмовим зверненням щодо отримання трудової книжки, а 03.04.2019 надав свою письмову згоду на отримання трудової книжки поштовим зв`язком. За таких обставин, просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки (а.с.1-5, 30-32).

Ухвалою від 02 травня 2019 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, а також витребувано від Комунального закладу освіти Навчально-реабілітаційний центр №12 Дніпропетровської обласної ради копії наказів про прийняття та звільнення ОСОБА_1 на роботу, а також довідку про середню заробітну плату (а.с.22).

02 липня 2019 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримав уточненні позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позові.

Представник відповідача Мовчан Д.О. у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог, вважає їх безпідставними та незаконними. Так, представник відповідача підтримав наданий письмовий відзив на позов, а також пояснив, що дійсно позивач був звільнений за власним бажанням 22.10.2018, проте у день звільнення відмовився отримувати трудову книжку. В подальшому у телефонній розмові із секретарем Забродою ОСОБА_2 обіцяв зайти за трудовою книжкою. Крім того, позивач проживає на одній вулиці із комунальним закладом, є пенсіонером, і йому нічого не заважало отримати трудову книжку. В подальшому зі згоди позивача трудова книжка була надіслати йому поштою. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1. ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним закладом освіти Навчально-реабілітаційний центр №12 Дніпропетровської обласної ради з 01.09.2018 та займав посаду інженера з охорони праці (а.с.46,35).

22.10.2018 ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з 22.10.2018 за особистим бажанням і наказом №33к/тр від 22.10.2018 ОСОБА_1 було звільнено з 22.10.2018 за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с.47,36).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомленням із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Аналізуючи вказані нормативно-правові акти суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Так, як вже встановлено судом, позивач ОСОБА_1 в день звільнення, тобто останній свій робочий день 22.10.2018, знаходився на роботі. Останній повинен був в кінці робочого дня підійти до інспектора з кадрів, або спеціаліста, який займається кадрами, чи директора комунального закладу за отриманням трудової книжки, проте цього не зробив. Вказані дії обґрунтував тим, що під час ознайомлення із наказом про звільнення, його трудова книжка готова не була, він до кінця робочого дня 22.10.2018 був присутнім на роботі, його у приймальню директора за отриманням трудової книжки не викликали і до нього на робоче місце ОСОБА_3 не заходила з питання вручення трудової книжки, по закінченню робочого часу 22.10.2018 він пішов додому.

Чинним законодавством передбачено, що обов`язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця.

Суд вважає, що наданими письмовими доказами та поясненнями свідків встановлена відсутність вини відповідача у невидачі позивачу трудової книжки в день звільнення.

Так, свідок ОСОБА_3 суду показала, що нею було підготовлено наказ про звільнення ОСОБА_1 і коли останній з ним ознайомився у приймальній директора, вона оформила трудову книжку і пішла до директора підписати її, позивач знаходився у приймальній. Коли вона повернулася із кабінету директора, то у приймальній ОСОБА_1 не було. Це було десь після обідньої перерви о 14-00 чи о 15-00 годині. ОСОБА_1 по телефону їй сказав, що зайде за трудовою книжкою, проте до кінця робочого дня не зайшов. Вона також заходила до кабінету ОСОБА_1 , проте останнього на робочому місці не було. У зв`язку із не отриманням ОСОБА_1 трудової книжки, було складено акт. Крім того, в подальшому вона і дзвонила ОСОБА_1 і надсилала листи щодо отримання трудової книжки, проте останній не реагував. У грудні 2018 року вона спілкувалася з позивачем по телефону і він обіцяв зайти забрати трудову книжку, проте не зробив цього. У лютому 2019 року вона з ОСОБА_4 їздила до ОСОБА_1 додому, він проживає на одній вулиці з комунальним закладом, проте останнього не було вдома. Кожний раз складалися акти про не отримання ОСОБА_1 трудової книжки. Після отримання згоди позивача на отримання трудової книжки поштою, вона надіслала останньому трудовому книжку поштою.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що ОСОБА_1 працював у комунальному закладі 2 місяці, робочі місця його та позивача були у одному кабінеті. В день звільнення, директор закладу не відпустила ОСОБА_1 по своїх справах, а тому він написав заяву про звільнення, проте в день звільнення не отримав трудову книжку, про що було складено акт. Після обіду ОСОБА_1 в день звільнення не завжди був на робочому місці, а поїхав по своїх справах. Свідок в подальшому телефонував ОСОБА_1 двічі - одного разу останній обіцяв заїхати за трудовою книжкою, іншого разу телефонну слухалку не взяв. У лютому 2019 року він возив ОСОБА_5 додому до ОСОБА_1 , який проживає на одній вулиці з комунальним закладом, для вручення трудової книжки, проте двері не відчинили. Також він був у комісії по складанню актів щодо не отримання трудової книжки ОСОБА_1 і 22.10.2018 також.

Суд має зазначити, що відповідач кілька разів поштовою кореспонденцією, в тому числі і датою звільнення повідомляв позивача про необхідність отримати трудову книжку у зручний для нього час, що підтверджується повідомленнями, актами, а також Журналом реєстрації надісланих документів, оригінал якого досліджено в судовому засіданні (а.с.48, 49, 50,51,52, 53, 55,56,57,58,62-66).

Надані відповідачем письмові докази та пояснення свідків, позивачем належними доказами, не спростовано.

Суд також враховує, що місце проживання позивача знаходиться на одній вулиці з місцезнаходженням комунального закладу, що не заперечував і позивач, а отже він мав можливість в зручний час отримати трудову книжку.

Підсумовуючи наведене, суд прийшов до висновку про відсутність вини у затримці видачі трудової книжки з боку відповідача, натомість, у її неотриманні є вина самого позивача, оскільки останній в день звільнення не отримав у адміністрації по закінченню робочого дня трудову книжку та не надав заяви про пересилання книжки поштою, а звернувся до відповідача за трудовою книжкою вперше після звільнення майже через 5 місяців, у березні 2019 року, що не заперечував і сам позивач, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, Закону України Про судовий збір , враховуючи результат розгляду справи, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Навчально-реабілітаційний центр №12 Дніпропетровської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено 05 липня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач Комунальний заклад освіти Навчально-реабілітаційний центр №12 Дніпропетровської обласної ради , ЄРДПОУ 20199239 , місце знаходження - вул. Саранська,6, м.Дніпро, 49021.

Суддя О.Б.Подорець